
- •Рецензенти :
- •Колектив авторів:
- •Передмова
- •2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології
- •3. Кримінологія в системі наук
- •4. Загальнонаукові методи кримінологічного дослідження
- •5. Спеціальні методи кримінологічного дослідження
- •6. Кримінологічні дослідження
- •7. Статистика в кримінологічних дослідженнях
- •2. Рівень злочинності
- •3. Коефіцієнт злочинності
- •4. Структура і динаміка злочинності
- •5. Причини й умови злочинності. Види детермінації
- •6. Класифікація причин і умов злочинності
- •7. Соціальна обумовленість причин злочинності
- •8. Порівняльне вивчення й аналіз злочинності
- •9. Світові тенденції злочинності й боротьби з нею
- •10. Порівняльні теорії причин злочинності
- •11. Біологічні і біосоціальні теорії причин злочинності
- •12. Соціологічні і соціопсихологічні теорії причин злочинності
- •13. Міжнародне співробітництво в боротьбі зі злочинністю
- •2. Соціально-демографічна характеристика особи злочинця
- •3. Класифікація злочинців
- •4. Причини, умови і механізм конкретного злочину
- •5. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину
- •6. Віктимологічний аспект характеристики умов конкретного злочину
- •7. Співвідношення соціального і біологічного в причинах конкретного злочину
- •2. Рівні попередження злочинності
- •3. Класифікація заходів профілактики злочинності на соціальному рівні
- •4. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю і видами
- •5. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності
- •6. Правоохоронні органи як суб’єкти попередження злочинності
- •7. Правове регулювання попередження злочинності
- •8. Інформаційне забезпечення попередження злочинності
- •9. Кримінологічне прогнозування
- •10. Методи кримінологічного прогнозування
- •11. Терміни кримінологічного прогнозування
- •12. Кримінологічне планування
- •2. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців
- •3. Причини й умови злочинності неповнолітніх
- •4. Попередження злочинності неповнолітніх
- •2. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
- •3. Причини й умови насильницьких злочинів
- •4. Попередження насильницьких злочинів
- •2. Класифікація корисливих злочинів
- •3. Кримінологічна характеристика окремих корисливих злочинів
- •4. Попередження корисливої злочинності
- •2. Кримінологічна характеристика особи економічного злочинця
- •3. Причини та умови економічної злочинності
- •4. Попередження економічної злочинності
- •2. Кримінологічна характеристика осіб учасників організованої злочинності
- •3. Причини та умови організованої злочинності
- •4. Попередження організованої злочинності (злочинів)
- •Використана література:
2. Кримінологічна характеристика особи насильницьких злочинців
Виділяється три основних типи насильницьких злочинців за характером їхньої антигромадськоїої спрямованості.
До першого типу належать злочинці з чітко і стійко вираженою агресивно-насильницькою антисуспільною спрямо-ваністю. Це особи, орієнтовані на поведінку, небезпечну для життя, здоров’я і гідності інших громадян. Для них характерні негативно-зневажливе ставлення до людської особистості і її найважливіших благ, переконаність у допустимості насильниць-ких засобів вирішення конфліктів, які виникають. Такий пове-дінковий стереотип – результат глибокої деформації їхньої особистості, специфічний продукт езопової життєвої спрямо-ваності. Серед засуджених за розглянуті злочини особи даного типу складають 45–55%.
До другого типу насильницьких злочинців належать особи які характеризуються в цілому негативно, що допускали й раніше різні правопорушення, але спрямованість яких на вчинення зазіхань проти особистості явно не виражена. Вчинення насильницького злочину стає засобом досягнення особливо значимих для них цілей, способом заволодіння визначеним благом. У загальній кількості засуджених за розглянуті злочини цих осіб близько 20%.
До третього типу варто віднести ситуативних, випадкових злочинців які до злочину характеризувалися позитивно або нейтрально, а саме насильницьке діяння вчинили вперше під впливом несприятливої зовнішньої ситуації. У їхній поведінці відсутні ознаки, властиві представникам двох попередніх типів. Вони застосовують насильство як реакцію на сформовану ситуацію. Серед засуджених такі особи складають близько 30%. Більшість осіб, що вчиняють насильницькі злочини і хуліганські дії, – чоловіки (90–93%). Це пояснюється соціальними ролями, характерними для чоловіків і жінок, їх психофізичними особливостями. Для дозвілля чоловіків типовішими є випадкові компанії, зловживання алкоголем, що часто створює конфліктні ситуації, які переростають у бійки.
Існують розходження в мотивації насильницьких злочинів, вчинених чоловіками і жінками. В останніх переважають мотиви ревнощів, помсти, заздрості, прагнення позбутися від потерпілого і т. п. Багато насильницьких злочинів вчиняються жінками на ґрунті віктимної поведінки потерпілого,
Протягом останніх років спостерігається тенденція зростання частки жінок при вчиненні таких злочинів як вбивства з хуліганських чи корисливих мотивів, під час розбійних нападів тощо, ріст вчинених ними злочинів з особливою жорстокістю.
Основний контингент насильницьких злочинців і хуліганів складають особи молодого і середнього віку (до 40-ка років). Най-більш висока кримінальна активність характерна для представ-ників вікової групи 25–29-ти років. Наступні місця за ступенем кримінальної активності займають вікові групи 18–24 , 30–39, 16–17 років.
У порівнянні з дорослими підлітки і молодь, як правило, володіють менш розвинутою волею, підвищеною сприйнятливістю до негативних впливів, імпульсивністю, вони легше піддаються шкідливому впливу з боку антисуспільних елементів, у тому числі у формі наслідування, підбурювання, залучення і т. д.
За освітнім рівнем особи, винні в здійсненні насильницьких злочинів розподіляються в такий спосіб:
• 70% – мають середню загальну освіту;
• 15% – мають середню професійну освіту;
• 2% – мають вищу освіту.