2. Кримінологічна характеристика особи неповнолітніх злочинців

Застосовуючи загальну типологію особистості злочинців, можна виділити чотири основних типи неповнолітніх, що вчинили злочини:

• ті, що вчинили злочин внаслідок випадкового збігу обставин і наперекір загальній позитивній спрямованості особи, – „випадкові злочинці”;

• ті, що вчинили злочин, потрапивши у певну життєву ситуацію, яка викликала реалізацію нестійкої загальної спрямованості особи, – „ситуаційні злочинці”;

• ті, що вчинили злочин внаслідок домінуючої негативної спрямованості особи, – ті, хто раніше вчиняв різного роду правопорушення, перебував на обліку в органах і службах у справах неповнолітніх;

• ті, що вчинили злочин внаслідок сформованої стійкої антисуспільної спрямованості особи, яка обумовлює всю систему поведінки підлітка і є виявом його ставлення до соціальних цінностей.

Для емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочинців характерне ослаблення почуття сорому, нестриманість, бру-тальність і жорстокість, облудність і несамокритичність. Значне ослаблення вольових якостей відзначається в 15–25% випадків.

Нервово-психічні розлади в неповнолітніх, які вчинили злочини, зустрічаються від трьох до шести разів частіше, ніж у їхній правослухняних ровесників. Такі розлади не важкі і стійкі захворювання, а психопатичні риси чи залишкові явища після травм.

Для неповнолітніх злочинців характерні істотні перекручуван-ня моральної і правової свідомості:

• тлумачення обов’язку, совісті, дозволеності, виходячи з особистих бажань чи групової солідарності;

• орієнтація на одержання негайного задоволення;

• байдужість до переживань і страждань інших людей, праг-нення самоствердитися за рахунок більш слабких;

• законодавчі заборони розглядаються як формальні;

• соціальна роль закону ігнорується, він протиставляється доцільності, а групові норми – нормам закону;

• перекручене розуміння дозволеного і недозволеного в поведінці;

• формується вороже-недовірливе ставлення до правоохо-ронних органів;

• поширено переконаність у можливості уникнути покарання за вчинене і т. д.

Питома вага осіб чоловічої статі серед неповнолітніх злочинців складає 90–95%. Частка неповнолітніх дівчат, що вчиняють злочини – 5–10%.

Культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх зло-чинців істотно нижчий порівняно з однолітками, спостерігається їх стійке відставання від однолітків на один-два роки, серед них багато осіб, які покинули школу, втратили інтерес до навчання, зневажливо ставилися до вимог навчальних закладів.

Реальний культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців досить низький порівняно з однолітками. Для них характерно: обмежене використання каналів культурної інфор-мації та ставлення до неї лише як до одного із засобів заповнення вільного часу, а не як до джерела культурно значущої інформації. Причому найбільшу зацікавленість викликають низькосортні, порнографічні фільми, бойовики. Книжки читають не більше 10–20% обстежених підлітків. Перевага віддається своїм кана- лам інформації, при спілкуванні у групах з асоціальною спрямованістю.

За соціальною приналежністю, як і у дорослих, передує група тих, хто не працює і не вчиться. Далі – група учнів ПТУ і різноманітних курсів, робітників, тих, хто навчається у тех-нікумах, працює в агропромисловому комплексі. Нині помітно зростання злочинності серед школярів, які можуть стати другою групою серед неповнолітніх злочинців. За сімейним станом серед неповнолітніх злочинців у півтора-два рази вищий рівень тих, хто виховувався у неповних або в неблагополучних сім’ях.