7. Правове регулювання попередження злочинності

Правове регулювання попередження злочинності полягає в нормотворчій діяльності держави і її органів, яке визначає в законах і інших нормативних актах мету і завдання попередження злочинності, коло суб’єктів, які здійснюють цю діяльність, їхню компетенцію, основні форми і методи роботи.

Попередження злочинності передбачає такий розвиток економіки, політики, ідеології, культури і побуту, котрий сприяв би усуненню чи подоланню негативних сторін громадського життя, що можуть проявитися як причини й умови злочинності. Така організація суспільного життя повинна бути забезпечена належним правовим регулюванням.

Сутність правового регулювання в тому, що правові норми стимулюють соціально корисну поведінку, протидіючи чинникам, які негативно впливають на формування й життєдіяльність осо-бистості, тим самим створюючи умови для оптимального здійс-нення попереджувальної діяльності.

Поряд з цим правові акти визначають завдання і заходи попередження злочинності, порядок, форми й методи вчинення цієї діяльності, функції різних її суб’єктів, координацію і взає-модію між ними. Закони й інші нормативні акти забезпечують відповідальність уповноважених осіб за виконання своїх обо-в’язків, суворе дотримання особистих і майнових прав, законних інтересів громадян і установ, які потрапляють у сферу попе-редження злочинності.

Попереджувальна роль права полягає в такому регулюванні сфер суспільного життя, при якому існуючі криміногенні чинники або усуваються, або на їхні дії ставиться надійний заслін. Право не може знищити економічні, соціально-культурні причини й умови злочинності, але воно може впливати на їхні негативні прояви: локалізувати, блокувати, організувати належну протидію негативним явищам і процесам.

Проведення такої роботи припускає:

• поліпшення законодавства, його удосконалення;

• точну і неухильну реалізацію законів і інших нормативних актів;

• наявність бездоганно діючих механізмів, котрі забезпечують таку реалізацію.

Виділяють два основних напрями правового регулювання попередження злочинності.

Перший напрям носить „матеріальний” характер і полягає у впливі за допомогою права на криміногенні чинники зовнішнього середовища, прямо або опосередковано детермінуючі злочинну поведінку, з метою їхнього усунення.

Другий напрям носить „процесуальний” характер і поля-гає в юридичному закріпленні прав і обов’язків службо- вих осіб і громадян – суб’єктів попередження злочинності у встановленні змісту й порядку вчинення попереджувальних заходів.

8. Інформаційне забезпечення попередження злочинності

Всю інформацію, яка використовується в попередженні злочинності, можна поділити на два основних види:

– кримінологічну чи зовнішню;

– організаційну чи внутрішню.

Кримінологічна інформація (зовнішня) повинна відбивати наступні показники злочинності: стан, рівень, динаміку, структуру, інтенсивність, детермінованість (зв’язок злочинності з іншими соціальними явищами), тобто – відповідати на питання:

• хто, коли і де вчиняє злочин;

• у зв’язку з чим люди стають на злочинний шлях;

• які обставини, ситуації і мотиви вчинення злочинів;

• у чому полягають причини і які умови сприяють вчиненню злочинних діянь.

Зовнішня інформація повинна також містити дані про адміністративні, дисциплінарні й інші правопорушення, амо-ральні вчинки, пияцтво й алкоголізм, наркоманію, нетрудові доходи, проституцію, бездоглядність дітей, залишення школи дітьми й підлітками, позбавлення батьківських прав тощо.

До цього виду інформації варто віднести відомості про соціально-економічний і соціально-демографічний розвиток, стан суспільної думки й інших соціально-психологічних процесів, що мають відношення до попередження злочинності.

Організаційна (внутрішня) інформація містить дані про різні аспекти організації попереджувальної діяльності її суб’єктами. Вона характеризує стан самої системи попередження злочинів і сприяє одержанню відповідей на питання:

• які конкретні цілі і завдання стоять на конкретному відрізку часу;

• якими засобами і способами вони досягаються;

• з якою інтенсивністю й у якому напрямі діє вся система і її ланки;

• які умови і реальні можливості вирішення поставлених завдань.

У сукупності зовнішня й внутрішня інформація повинні відбивати картину криміногенної обстановки в регіоні, ступінь ефективності попереджувального впливу, а також реальні потреби профілактичної діяльності з метою її подальшого удосконалювання.