5. Поняття і класифікація суб’єктів профілактики злочинності

Суб’єктами попередження злочинності (злочинів) є органи, установи, організації, підприємства, а також службові особи (службовці) і окремі громадяни, на яких законом покладені завдання і функції з виявлення, усунення, ослаблення, нейт-ралізації причин і умов, котрі сприяють існуванню і поширенню злочинності в цілому, її окремих видів і конкретних злочинів, а також утриманню від переходу на злочинний шлях і забезпеченню ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів (рецидиву).

За місцем у державній та суспільній системі суб’єкти профілактики можуть класифікуватися:

• державні, муніципальні (місцеві);

• неурядові (недержавні і немуніципальні), зокрема, комерційні і некомерційні структури, громадські об’єднання і спеціалізовані формування;

• громадяни.

За завданнями, компетенції й змісту діяльності, що попереджає злочинність, суб’єкти профілактики класифіку- ються на:

• органи влади загальної компетенції (установи, організації, підприємства);

• неспеціалізовані;

• частково спеціалізовані;

• спеціалізовані органи.

Забезпечення законності, правопорядку, громадської безпеки, а отже, і попередження злочинності перебувають у спільному віданні центральних та місцевих органів влади.

У спільному віданні знаходяться також охорона навколишнього природного середовища, загальні питання виховання й освіти, координація питань охорони здоров’я, захист родини й дитинства, соціальний захист. Ці напрями правового регулювання й органі-заційно-управлінської діяльності тісно пов’язані з попередженням злочинності.

Верховна Рада України видає закони, які складають правову базу профілактики. У межах своєї компетенції органи місцевого самоврядування приймають нормативні акти, пов’язані з профі-лактикою злочинів, вирішуючи питання місцевого значення щодо охорони громадського порядку.

Президент України і уряд видають у відповідності зі своїми повноваженнями нормативні акти з попередження злочинності, ґрунтуючись на Конституції й законодавстві.

Неспеціалізовані суб’єкти профілактики злочинності – це господарські структури, установи культури й спорту, засоби ма-сової інформації; органи, що регулюють природокористування, міграцію, котрі здійснюють працевлаштування, пенсійне забез-печення; житлово-комунальні органи; установи, котрі надають послуги з проведення дозвілля, і інші, котрі беруть участь у різних галузях життєдіяльності суспільства.

Хоча діяльність цих суб’єктів профілактики в ряді випадків сприяє попередженню злочинності, однак таке завдання в їхній діяльності особливо не виділяється, а профілактичний ефект дося-гається принагідно, або припускає звернення з боку спе-ціалізованих суб’єктів профілактики з конкретними проханнями чи дорученнями.

До частково спеціалізованих органів попередження злочинності відносяться установи соціального обслуговування, освіти охорони здоров’я, а також природоохоронні, контрольно-ревізійні й аудиторські організації.

Ці органи одержали найменування частково спеціалізованих з тією метою, щоб провести межу між ними і неспеціалізованими структурами. Останні деякою мірою пов’язані з профілактикою злочинності, але відповідні питання вирішуються ними лише після звернень відповідних органів, котрі ведуть цілеспрямовану боротьбу зі злочинністю або в зв’язку з забезпеченням пра-вопорядку і безпеки в середовищі працюючих. Частково спе-ціалізовані суб’єкти профілактики мають у межах своїх основних завдань системно виділену функцію профілактики.

Спеціалізованими суб’єктами попередження злочинності є правоохоронні органи, для яких завдання й функції профілактики є головними та пріоритетними.

Це органи суду, прокуратури, внутрішніх справ, податкової міліції, служби безпеки, юстиції, митна і прикордонна служби, внутрішні війська, наукові й освітні юридичні установи. До си-стеми правоохоронних органів примикають деякі спеціалізовані громадські об’єднання (формування), а також адвокатура.