4. Класифікація заходів профілактики злочинності за спрямованістю і видами

Класифікація заходів профілактики злочинності за спря-мованістю і видами (змістом) їхньої дії поділяє заходи профі-лактики всіх рівнів, масштабів і обсягів на:

• соціально-економічні;

• організаційно-управлінські;

• ідеологічні;

• соціально-психологічні;

• медичні і психолого-педагогічні;

• технічні;

• правові.

Заходи соціально-економічного характеру впливають на усунення, ослаблення і нейтралізацію криміногенних чинників, пов’язаних зі спадом життєвого рівня населення, кризовими явищами в виробничому й соціальному середовищі. Сюди ж від-носяться:

• заходи соціального захисту найуразливіших верств населення;

• заходи оздоровлення економіки і стабілізації ситуації в цілому;

• заходи боротьби з безвідповідальністю і безгосподарністю, поліпшення обліку, збереження, зменшення непродуктивних втрат і своєчасне їх виявлення, контролю схоронності майна, стягнення збитку з винних;

• забезпечення платежів зборів;

• підбір кадрів тощо.

До організаційно-управлінських заходів відносяться вдосконалення державного й суспільного соціального контролю за роботою управлінських апаратів для того, щоб обмежити масштаби недоліків і порушень, котрі сприяють існуванню майнової, економічної, службової й іншої злочинності.

Велике значення мають організаційно-управлінські заходи у сфері правоохоронної діяльності: її координація, спеціалізація стосовно окремих видів злочинності, інформаційне, методичне, кадрове, ресурсне забезпечення профілактичних функцій тощо.

Під ідеологічними заходами розуміються такі заходи, що усувають чи обмежують криміногенні чинники шляхом фор-мування в членів суспільства моральної позиції, орієнтованої на базові загальнолюдські цінності: заходи, що формують у су-спільній думці, нетерпимість до злочинів і інших правопорушень, заходи підвищення культури людей.

Заходи, що мають соціально-психологічний зміст, спря-мовані на формування в країні, окремих регіонах і місцевостях, у середовищі окремих контингентів і груп населення громадського спокою, впевненості у власній безпеці, готовності до взаємо-допомоги, взаємопідтримки у важких життєвих ситуаціях, довіри до правоохоронних органів, готовності допомагати їм. Значна частина цих заходів здійснюється через інститути соціального виховання, через освітні установи й засоби масової інформації.

Медичні й психолого-педагогічні заходи профілактики містять:

• попередження поширення хвороб, які створюють небезпеку для навколишніх; лікування і ресоціалізація осіб, які страждають цими хворобами;

• протидія поширенню форм поведінки, пов’язаних із со-ціальною дезадаптацією і відтворенням злочинності, – бродяж-ництва, проституції, пияцтва, серйозних побутових конфліктів тощо; соціальна, психолого-педагогічна, медична допомога носіям цих форм поведінки.

До технічних заходів відносяться різні засоби і пристосування:

• які затрудняють перекручування кількісних чи якісних показників при виробництві, відпуску, збереженні, транспорту-ванні матеріальних цінностей; фальсифікацію банківських операцій;

• які перешкоджають проникненню в сховища, житло, службові приміщення з метою вчинення крадіжок;

• які протидіють виникненню аварійних ситуацій на вироб-ництві й транспорті, розкраданням, пожежам тощо.

До них також відносяться: різноманітні вимірювальні прилади, автомати для фіксування виробничих процесів, визначення якості і кількості товару, який випускається й реалізується, зупинки механізмів при виникненні аварійних ситуацій; засоби охоронної сигналізації, замикаючі пристрої; освітлювальні прилади в громадських місцях; пристрої швидкого виклику працівників міліції.

Правові заходи попередження злочинності створюють пра-вову базу для розробки й застосування заходів профілактики усіх видів, перерахованих явищ. Правові заходи профілактики включають:

• удосконалення кримінальної, адміністративної, трудової, цивільної, сімейної й іншої галузей законодавства, для того щоб забезпечити оптимальні умови для виявлення, усунення, ослаб-лення, нейтралізації причин і умов злочинів, загальної й інди-відуальний превенції, ресоціалізації осіб, схильних до вчинення злочинів;

• введення й удосконалення правових заборон і обмежень, які сприяють попередженню і припиненню виникнення умов для вчинення злочинів;

• введення й удосконалювання адміністративно-правових норм, спрямованих на те, щоб заходами стягнень за правопорушення припинити формування звичок і стереотипів поведінки, котрі за певних обставин можуть призвести до злочину;

• введення й удосконалення кримінально-правових норм подвійної превенції, спрямованих на те, щоб не допустити тяжких і особливо тяжких злочинів шляхом залучення до відповідальності осіб, які створили умови для них;

• введення й удосконалення норм, які заохочують припинення злочинних дій і самозахист від них;

• заохочення добровільної відмови від доведення злочину до кінця;

• заохочення повного виявлення і розкриття злочинів;

• правову регламентацію діяльності суб’єктів профілактики;

• виховання правосвідомості для того, щоб досягти рівня дотримання правових норм за особистим переконанням;

• виховання профілактичної активності громадян, їхньої готовності допомагати боротьбі зі злочинністю;

• нормативне закріплення стандартів безпеки від злочинів.