2. Мета, завдання, функції і проблеми кримінології

Теоретична мета кримінології проявляється в словесно-му формулюванні бажаного майбутнього результату наукової діяльності з виявлення актуальних проблем боротьби зі зло-чинністю.

Практична мета кримінології полягає у виробленні наукових і практичних рекомендацій, положень і висновків з підвищення ефективності боротьби зі злочинністю. Практичні цілі фор-мулюються з урахуванням професійної підготовленості кадрів, їх матеріально-технічного, фінансового забезпечення і реального часу.

Мета і предмет кримінології визначають її завдання. Основ-ними завданнями кримінології є:

• вивчення об’єктивних і суб’єктивних чинників, які впливають на стан, рівень, структуру і динаміку злочинності;

• соціально-кримінологічне дослідження видів злочинності для визначення способів боротьби з ними;

• вивчення особи злочинця, виявлення механізму здійснення конкретного злочину, класифікація видів злочинних проявів і типів особистості злочинців;

• визначення основних напрямів і заходів попередження злочинності.

До основних функцій кримінології відносяться: описова, пояснювальна і прогностична (передбачувальна).

Описова функція полягає у відображенні явищ і процесів, які входять до предмету кримінології, на основі зібраного практичного матеріалу.

Пояснювальна функція дозволяє з’ясувати характер дослі-джуваного процесу, його особливості.

Прогностична функція визначає можливий розвиток явища чи процесу.

З метою використання результатів пізнання виділяється програмно-перетворююча функція, котра дозволяє реалізовувати програму результатів, отриманих за допомогою перших трьох функцій, у реальній дійсності.

За видами впливу програмно-перетворюючі функції можна поділити на економічні, правові, соціально-психологічні, орга-нізаційно-управлінські тощо.

Проблема – це складне теоретичне чи практичне питання, яке вимагає вивчення і вирішення. До переліку актуальних проблем кримінології в даний час відносяться основні напрями боротьби зі злочинністю:

– встановлення надійного заслону кримінальному насильству, забезпечення надійної охорони життя, здоров’я і майнової безпеки громадян;

– підвищення ефективності розкриття злочинів, які одержали широкий суспільний резонанс;

– профілактика злочинів серед неповнолітніх;

– корінне поліпшення боротьби з організованою злочинністю;

– протидія процесам криміналізації економіки;

– поліпшення роботи з попередження і виявлення незаконного обігу зброї та наркотиків.

3. Кримінологія в системі наук

Кримінологія взаємодіє з юридичними і соціологічними науками, а також із галузями права, на основі чого вона і роз-вивається. З юридичних наук кримінологія найбільше взаємодіє з кримінальним правом.

Кримінально-правова теорія і заснований на ній кримінальний закон дають юридичну характеристику злочинам і злочинцям, які є обов’язковими для кримінології. У свою чергу, кримінологія надає науці кримінального права, законодавцю і правозастосовчій практиці інформацію про рівень злочинності, її структуру, дина-міку, ефективність профілактики злочинів, робить прогнози щодо змін у соціально негативних явищах. Це дозволяє вчасно реалі-зовувати нормотворчу діяльність у плані визнання діянь зло-чинними або переводу злочинів у ранг інших правопорушень.

Зв’язок кримінології і кримінального процесу полягає в тому, що суспільні відносини, регульовані кримінально-процесуальними нормами, націлені на попередження злочинів, які готуються, вирішення справ по суті, виявлення причин і умов вчинення злочинів.

Криміналістика розробляє методику виявлення і фіксації фактичних даних про причини й умови злочинів, типологічні характеристики ситуацій вчинення злочинів, способів дій злочинців, а також організаційно-технічні і тактичні засоби захисту особистості і майна від злочинів, які утрудняють вчинення останніх. Кримінологія ж вказує основні напрями для їхньої розробки, котрі випливають з даних про структуру і динаміку зло-чинності, типових криміногенних ситуацій тощо, а також розглядає ці рекомендації як складову частину системи про-філактичних заходів і аналізує ефективність їхнього застосування.

Взаємодія кримінально-виконавчого права та кримінології найактивніше здійснюється стосовно боротьби з рецидивом зло-чинів, до результативності виконання покарань, а також у ресо-ціалізації й адаптації осіб, які вчинили злочин після відбуття ними покарання. При цьому кримінально-виконавче право вивчає сам порядок і процес відбування покарання в аспекті реалізації його цілей, проблемні ситуації, що виникають тут, а кримінологія – причини й умови рецидиву і заходи для їх усунення. Кримінально-виконавче право і кримінологія спільно розробляють рекомендації з попередження рецидиву, з підвищення ефективності виправлення засуджених.

Кримінологія пов’язана з деліктологією. Це міждис-циплінарна комплексна наука і напрям у законодавстві про незло-чинні правопорушення, їхні причини і умови, особу правопо-рушників і попередження правопорушень. Вона містить у собі адміністративну, дисциплінарну, цивільну та сімейну делік-тологію.

Адміністративна деліктологія вивчає і регламентує пра-вопорушення, передбачені Кодексом про адміністративні пра-вопорушення. Взаємозв’язок адміністративних правопорушень зі злочинами здійснюється за двома напрямами. Перше – здатність деяких з них переростати в злочини, наприклад порушення правил торгівлі, дрібне хуліганство, порушення правил дорожнього руху. Інший різновид криміногенності адміністративних правопорушень полягає в тому, що вони створюють сприятливі умови для вчинення злочинів і формування особи злочинців.

Дисциплінарна деліктологія входить у трудове, військове, державне право, котре регулює дисциплінарну відповідальність за провини у відповідних правовідносинах, досліджує причини й умови їхнього вчинення, розробляє заходи попередження. Попере-дження дисциплінарних провин виконує функцію раннього попередження таких злочинів, як порушення правил виконання будівельних, гірничих робіт, порушення техніки безпеки, зазіхання на дорожню і пожежну безпеку, на трудові права працівників, виконання службових функцій і військового обов’язку.

Цивільна деліктологія – сфера вивчення та попередження цивільно-правових деліктів у галузі підприємництва, майнових відносин, зобов’язальних прав фізичних і юридичних осіб. Засто-сування цивільно-правових, фінансових, податкових санкцій за не злочинні правопорушення дозволяє на стадії ранньої профілактики не допустити вчинення економічних злочинів.

Сімейна деліктологія вивчає сімейну дезорганізацію – розлучення, конфлікти, дитячу бездоглядність, що безпосередньо межує з побутовою злочинністю і злочинністю неповнолітніх. Їхнє попередження, усунення умов сімейного неблагополуччя сприяють недопущенню їхнього переростання у відповідні злочини.

Кримінологія також використовує дані загальної, соціальної та юридичної психології для пізнання причин і умов злочинності і злочинів, тому що вони відіграють провідну роль у вивченні і класифікації особи злочинця, для розробки заходів профілак-тичного впливу. Це ж стосується даних демографії, соціології і політології, при прогнозуванні і програмуванні боротьби зі злочинністю, а також при спеціальному вивченні профілактики злочинів неповнолітніх, рецидиву, побутових злочинів, злочинів, вчинених особами без постійного джерела доходів тощо.