2. Рівні попередження злочинності

У залежності від масштабів і цілей застосування профі-лактичних заходів рівні попередження злочинності поділяються на загальсоціальний і спеціально-кримінологічний.

Загальносоціальний рівень попередження злочинності характерний тим, що складові його заходи є необхідним еле-ментом соціально-економічного будівництва, поліпшення мо-рально-психологічної й духовної сфер суспільства. Ці заходи спрямовані на поліпшення умов праці й відпочинку трудящих, підвищення рівня їхньої матеріальної забезпеченості, зміцнення дисципліни й організованості, а також інші позитивні зміни в суспільстві.

На даний час загальносоціальний рівень є ослабленим через наявність різних соціально-економічних негативних проце- сів, котрі ускладнюють життєзабезпеченість членів нашого суспільства.

Спеціально-кримінологічний рівень попередження зло-чинності характеризується сукупністю заходів, спеціально спрямованих на усунення причин злочинності чи конкретних злочинних проявів. Масштаб їхнього застосування менший, ніж загальносоціальних заходів, хоча в деяких випадках він дістає значних розмірів й охоплює цілі галузі народного господарства або поширюється на окремі категорії осіб (неповнолітніх зло-чинців, рецидивістів тощо).

Спеціальне кримінологічне попередження вимагає спеці-альних кримінологічних знань, котрі необхідні при розробці комплексних планів, при виробленні заходів попередження окремих видів злочинів і т. д.

Цей рівень визначається суб’єктивними чинниками. Звідси велика потреба в керуванні спеціальним попередженням зло- чинів. Останнє припускає використання специфічних критеріїв прийняття рішень, особливої системи оцінок соціальної корисності й ефективності цієї діяльності.

Рівні попередження злочинності на основі вертикальної диференціації виглядають так:

• перший рівень (вищий) передбачає вирішення значних соціальних, економічних і інших проблем життєдіяльності суспільства, котрий виражається в соціально-економічних перетвореннях, посиленні виховної й ідеологічної роботи, а в цілому – в удосконаленні суспільних відносин на даному етапі розвитку суспільства;

• другий рівень (середній) містить у собі попереджувально-профілактичний вплив на конкретні соціальні групи і суспільні прошарки населення, піддані впливу негативних тенденцій;

• третій рівень (нижчий) пов’язаний з індивідуально-профілактичним впливом на конкретних осіб. Завдання такого впливу полягає в позитивній зміні системи ціннісних орієнтацій людини, у подоланні її антигромадських поглядів і установок, переорієнтації поведінки в соціально схвалюваному напрямі.

3. Класифікація заходів профілактики злочинності на соціальному рівні

Класифікація заходів попередження злочинності проводиться за наступними критеріями:

• за соціальним рівнем попереджувальної діяльності;

• за обсягом (масовістю) охоплення;

• за територіальним масштабом;

• за етапом впливу на об’єкт профілактики;

• за спрямованістю, виду (змісту) впливу;

• за суб’єктами розробки й застосування.

За соціальним рівнем в попереджувальній діяльності виділяють три групи заходів:

• загальносоціальні;

• протидіючі соціальним патологіям;

• спеціальні (кримінологічні).

Функція загальносоціальної профілактики послідовно здійснюється прогресивним розвитком суспільства. Загаль-носоціальне попередження злочинності пов’язане з найбільш значимими й довгостроковими видами соціальної діяльності і здійснюється в процесі вирішення великомасштабних соціаль- них задач.

Вирішення протиріч суспільного розвитку, його проблем і труднощів, помилок у соціальному управлінні є водночас еко-номічна, політична, ідеологічна, соціально-психологічна і правова основа для усунення, ослаблення й нейтралізації процесів і явищ, які детермінують злочинність.

До загальносоціальних заходів попередження злочинності належать зміни в соціально-економічній сфері, спрямовані на підняття життєвого рівня членів суспільства, якості їхнього життя.

Стабілізація стану в економіці і на споживчому ринку, підвищення платоспроможності широкого кола населення в сукупності є передумовами попередження економічної й іншої злочинності.

Зменшенню побутової, насильницької й іншої злочинності сприяють заходи щодо вирішення житлової проблеми, зміцненню сім’ї, поліпшенню умов праці й побуту жінок, охороні материнства та дитинства, організації дозвілля тощо.

Спеціальна (кримінологічна) профілактика включає заходи, спрямовані на виділення, усунення, ослаблення, нейт-ралізацію криміногенних чинників, виправлення осіб, що можуть вчинити (чи вчинити повторно) злочини.

На рівні спеціальної профілактики мета боротьби зі зло-чинністю, її окремими видами і конкретними злочинами виділена у вигляді єдиної або головної для відповідних заходів соціального контролю, соціальної реабілітації чи правоохоронній діяльності. Розробка й реалізація заходів спеціальної профілактики нар-котиків, зброї тощо.

Особливі заходи здійснюються в межах груп ситуацій чи осіб, виділених за визначеними родовими ознаками, наприклад:

• щодо осіб, схильних до вчинення злочинів у зв’язку з споживанням наркотиків, заняттям проституцією, бродяжництвом та жебракуванням тощо;

• стосовно ситуацій, які сприяють вчиненню корисливих злочинів, що пов’язані, наприклад, з відсутністю стандартів безпеки для житла і офісних приміщень; із порушеннями правил обліку й збереження документів, грошей, товарно-матеріальних цінностей тощо.

Індивідуальна профілактика – це конкретизація загально-соціальних і спеціальних запобіжних заходів щодо окремих осіб. Вона спрямована на:

• усунення несприятливих впливів на конкретну особу, що можуть призвести до формування антигромадської спрямованості і суспільно небезпечної поведінки;

• зміна соціально несхвальної поведінки, яка приводить на злочинний шлях, і корекцію орієнтації та рис, що привели її на цей шлях (якщо її перекручене формування вже мало місце);

• застосування негайних заходів з попередження злочинів, що готуються, припинення спроб їхнього вчинення.

Російський кримінолог Г.М. Міньковський відзначає, що загальна, особлива й індивідуальна профілактика в залежності від стадій прояву криміногенних детермінант, розвитку на їхній основі перекручених орієнтації й рис особи, і моменту початку попереджувальної роботи поділяються на сім етапів впливу на об’єкт:

• ранню профілактику у формі соціального захисту (допомоги), яка полягає у виявленні й усуненні криміногенних ситуацій, несприятливих життєвих умов у контингентів підвищеного ризику, груп, конкретних осіб до того, як ці ситуації й умови сформували істотні перекручування ціннісних орієнтацій і мотивацій;

• ранню профілактику у формі сполучення соціальної допомоги і коригувального впливу, якщо негативний вплив несприятливих життєвих умов уже привів до перекрученої позиції груп та конкретних осіб і соціально несхвалюваної поведінки;

• безпосередню профілактику, коли соціально несхвальна поведінка осіб (групи) перетворилася в систематичне (неод-норазове) вчинення правопорушень, характер яких вказує на зростаючу небезпеку переходу на злочинний шлях;

• профілактику безпосередньої небезпеки вчинення злочинів; припинення на стадії готування чи замаху на злочин, що включає заходи, спрямовані на те, щоб не допустити продовження вже розпочатого злочину і доведення його до кінця, а також на створення обстановки, що виключає подальшу злочинну діяльність;

• процесуальні заходи профілактики за фактами вчинених злочинів, а також заходи реалізації цілей кримінально-правової превенції;

• профілактику рецидиву на стадії відбування покарання і ресоціалізації після його відбуття, що включає усунення й нейтра-лізацію негативних умов пенітенціарного і постпенітенціарного характеру.