5. Криміногенна ситуація в механізмі конкретного злочину

У механізмі конкретного злочину особливу роль відіграє криміногенна ситуація. Під криміногенною ситуацією розуміється подія чи стан, що викликав в особи рішення вчинити злочин.

Криміногенна ситуація займає проміжне місце між особою злочинця, середовищем і злочином. Вона передує злочину і є його невід’ємним „супутником”.

Місце ситуації в механізмі конкретної злочинної поведінки різноманітне. Вона може відігравати вирішальну роль у ненав-мисних, у тому числі афективних, злочинах; стимулюючу роль різного ступеня інтенсивності. Іноді вказується на можливість нейтральної чи стримуючої дії злочинця ситуації. Їхня оцінка становить інтерес, передусім, в кримінально-правовому ас-пекті, тому що вказує на завзятість злочинця, якщо він пере-борював існуючі перешкоди, на його зухвалість тощо. У про-філактичному аспекті ситуації оцінюються з погляду ефек-тивності охорони громадського порядку у визначеному місці, технічних засобів, що перешкоджають проникненню в житло чи сховище тощо.

Розрізняють наступні типи ситуацій конкретного злочину:

• за періодом існування: разова, коротка, відносно триваюча, триваюча;

• за ступенем раптовості виникнення: несподівана, така, що неодноразово спостерігалася; така, що спостерігалася постійно;

• за наявності чи відсутності приводу, тобто видимої причини для вчинення злочину, локалізованого саме в обставинах даного місця, часу тощо.

За джерелами виникнення ситуації, у яких приймається і реалізовується рішення про конкретний злочин, можуть бути класифіковані на:

• заздалегідь створені злочинцями;

• ненавмисно створені ними ж;

• такі, що постійно виникали в результаті правопорушень чи аморальних вчинків інших осіб;

• такі, що виникли в результаті легковажної, непередбачливої поведінки майбутніх потерпілих, третіх осіб;

• створені тривалим перебуванням особи в несприятливих умовах життя і діяльності, або короткостроковим збігом інтенсивно виражених несприятливих особистих і сімейних обставин;

• такі, що виникли в результаті екстремальних станів особи через хворобу, втому, а також через вплив несприятливих метео-рологічних умов;

• викликані стихійними силами.

6. Віктимологічний аспект характеристики умов конкретного злочину

Віктимологія – це галузь кримінології, яка досліджує характер і поведінку жертви злочину, її зв’язок і взаємини зі злочинцем на стадіях до, під час і після вчинення злочину. Тому, в причинному комплексі індивідуальної злочинної поведінки, не можна не враховувати вплив віктимологічного аспекту.

Завдання віктимології полягає у вивченні особистості потерпілих від злочину, їхніх міжособистісних зв’язків і взаємин із злочинцем до, під час і після вчинення злочину. Віктимологія вивчає злочинну поведінку з погляду зумовленості її такими якостями потерпілого, які створюють передумови стати жертвою злочину.

Віктимна поведінка буває необережною, ризикованою, об’єктивно небезпечною для самого потерпілого й через це може сприяти створенню криміногенної ситуації, а в деяких випадках – вчиненню злочину.

Матеріали досліджень і дані кримінальної статистики показують, що багато протиправних діянь зумовлені поведінкою самої жертви злочину, а саме:

• особливостями ситуаційного стану (сп’яніння), станом здоров’я (дефекти органів почуттів), особливим психічним настроєм, пов’язаним із неадекватними діями у звичайній ситуації;

• недбалим відношенням до безпеки своєї особистості, честі, гідності й схоронності майна;

• небажанням повідомити правоохоронним органам, що сто-совно неї уже вчинялися злочини;

• легковажним ставленням до правил, які охороняють гро-мадський порядок і безпеку;

• вступом у незаконну угоду;

• провокуючою поведінкою.

Віктимологічні дослідження здійснюються на двох основних рівнях, що співвідносяться між собою як злочин (особливий) і злочинність (загальний).

Вивчення на особливому рівні дозволяє розцінювати поведінку жертви злочину як чинник, який може вплинути на зародження й розвиток у злочинця намірів протиправного характеру. Вивчення на загальному рівні дозволяє встановити закономірності віктимної поведінки, виявити її причини. Кінцевою метою віктимологічного вивчення є підвищення ефективності попередження конкретних злочинів і профілактика злочинності загалом шляхом впливу безпосередньо на потерпілих, а також організація правового виховання, орієнтованого як на потенційних потерпілих, так і на можливих злочинців зокрема.