3. Класифікація злочинців

Класифікація злочинців – це розподіл їх на групи, виходячи з визначених критеріїв.

Особа злочинця відрізняється від не злочинця суспільною небезпекою. Характер суспільної небезпеки залежить від мотиваційної спрямованості злочинної поведінки. Ступінь суспіль-ної небезпеки особи змінюється в залежності від стійкості і глибини цієї спрямованості.

Тому вирішальне значення має класифікація злочинців за двома критеріями:

• за характером і змістом мотивації;

• за глибиною і стійкістю криміногенної спрямованості.

За характером і змістом мотивації можна виділити наступні основні групи злочинців:

• з негативно-зневажливим ставленням до людської особи-стості, її найважливіших благ: життя, здоров’я, тілесної недоторканності (насильницький тип);

• з корисливою спрямованістю (корисливий тип);

• з свідомо зневажливим ставленням до своїх цивільних і трудових обов’язків;

• з легковажно-безвідповідальним і недбалим ставленням до вимог і обов’язків (необережні злочинці);

• з орієнтацією на абсолютний пріоритет своїх власних (а також рідних і близьких) потреб;

• з орієнтацією на необхідність задоволення елементарних життєвих потреб.

За глибиною і стійкістю криміногенної мотиваційної спрямованості варто розрізняти:

• осіб, що вперше вчинили злочини в результаті випадкового збігу обставин і в протиріччя із загальною характеристикою їхньої попередньої поведінки (випадкові злочинці);

• осіб, що вперше вчинили злочини під впливом несприятливих умов формування і життєдіяльності особистості, але в цілому характеризуються (наприклад, у трудовому колективі, побуті), крім цього злочину, переважно позитивно (ситуаційні злочинці);

• осіб, що вчинили злочини вперше, але раніше допускали правопорушення і характеризуються в основному негативно (нестійкі злочинці);

• осіб, що неодноразово вчиняли злочини, у тому числі і раніше суджені (злісні злочинці);

• осіб, що неодноразово вчиняли злочини, у тому числі тяжкі і особливо тяжкі та раніше суджені до позбавлення волі (особливо злісні злочинці).

4. Причини, умови і механізм конкретного злочину

У поняття причин і умов конкретного злочину включаються нехарактерні для осіб із „правопослухняною” поведінкою, але типові для злочинців, особливості формування особистості, її соціального і психологічного статусу, діяльності і комплексу об’єк-тивно існуючих зовнішніх обставин, у яких вони функціонують (Г.М. Міньковський).

Злочин – це прояв особливості життєвої позиції, властивості особи, пов’язаних з дисгармонією чи деформацією потреб, інте-ресів, ціннісних орієнтацій. У взаємодії з особливостями сере-довища, у якій функціонує особа, ці особливості визначають моти-ви і мотивацію злочинної поведінки, вибір і реалізацію її цілей та способів.

У свою чергу, криміногенні особливості особи є результатом тривалого процесу її перекрученого розвитку в несприятливому середовищі. Цей процес розвивається через систему прямих і зворотних зв’язків.

Причини й умови конкретного злочину це:

• середовище, що формує дисгармонію чи деформацію потреб, інтересів, ціннісних орієнтацій конкретної особи, які стають основою криміногенної мотивації;

• сама криміногенна мотивація;

• ситуації, у яких знаходиться особа в процесі формування, життєдіяльності і безпосередньо під час вчинення злочину і які сприяють виникненню і реалізації криміногенної мотивації в поведінці (умови, що сприяють конкретному злочину);

• психофізіологічні і психологічні особливості особи, котрі підсилюють її чутливість до криміногенних впливів ззовні і стимулюють перетворення їх у внутрішню позицію.

Механізм злочинної поведінки – це взаємодія психічних процесів і станів особи з зовнішнім середовищем, що визначає вибір і реалізацію злочинного варіанта поведінки з декількох можливих.

Центральною ланкою в цьому ланцюгу є мотив. За основу формування мотиву виступають потреби. Через призму потреб сприймається зовнішня ситуація, а самі потреби є продуктом зв’язку людини з зовнішнім середовищем.

Вибір шляхів і засобів задоволення мотиву здійснюється щодо конкретної життєвої ситуації. Вона дає можливість суб’єкту здійс-нити мотиваційний вибір, що виявляється у формуванні конкретної мети. Остання виглядає як образ майбутнього результату дій особи.

Істотним елементом механізму злочинної поведінки є воля. Вона розуміється як свідоме регулювання людиною своїх дій і вчинків, які вимагають подолання внутрішніх і зовнішніх труднощів.

Вольові властивості особи виявляються в цілеспрямованості, рішучості, наполегливості, витримці, самостійності та ін.

Завершується цей ланцюг ухваленням рішення про здійснення злочину і його реалізацією в конкретному злочинному діянні.