90. Управління операційним левериджем шляхом впливу на структуру операційних витрат.

Управління операційним левериджем може здійснюватися шляхом впливу як на постійні, так і на змінні операційні витрати.

На кожному підприємстві є достатньо можливостей зниження при необхідності суми і питомої ваги постійних операційних витрат: суттєве скорочення накладних витрат (витрат щодо управління) при несприятливій кон’юнктурі товарного ринку; продаж устаткування і нематеріальних активів, що не використовується з метою зниження потоку амортизаційних відрахувань; широке використання короткострокових форм лізингу машин і устаткування замість їх придбання у власність; скорочення обсягу споживаних комунальних послуг тощо.

До числа основних резервів економії перемінних витрат належить зниження чисельності робітників основного і допоміжних виробництв за рахунок забезпечення росту продуктивності їх праці; скорочення розміру запасів сировини, матеріалів готової продукції в періоди несприятливої кон’юнктури товарного ринку; забезпечення вигідних для підприємства умов постачання сировини і матеріалів тощо.

Співвідношення постійних і перемінних операційних витрат підприємства, що дозволяє "включати" механізм операційного левериджу з різноманітною інтенсивністю впливу на операційний прибуток підприємства, характеризується «коефіцієнтом операційного левериджу», що розраховується за такою формулою:

, де

Кол – коефіцієнт операційного левериджу;

Впост. – сума постійних операційних витрат;

Во – загальна сума операційних витрат.

Чим вище значення коефіцієнта операційного левериджу на підприємстві, тим у більшому ступені воно здатне прискорювати темпи приросту операційного прибутку стосовно темпів приросту обсягу реалізації продукції. 

Конкретне співвідношення приросту суми операційного прибутку і суми обсягу реалізації, що досягається при визначеному коефіцієнті операційного левериджу, характеризується показником "ефект операційного левериджу". Формула розрахунку цього показника має вигляд:

, де

Еол – ефект операційного левериджу, що досягається при конкретному значенні його коефіцієнта на підприємстві;

DВОП – темп приросту валового операційного прибутку, %;

DОР – темп приросту обсягу реалізації продукції, %.

91. Управління фінансовим лізингом.

Процес управління фінансовим лізингом на підприємстві здійснюється за

такими основними етапами:

1. Вибір об’єкта фінансового лізингу (визначається необхідністю відновлення або розширення складу операційних позаоборотних активів підприємства з урахуванням оцінки

інноваційних якостей окремих альтернативних їх видів).

2. Вибір виду фінансового лізингу (В основі такого вибору лежить класифікація видів фінансового лізингу й оцінка таких основних факторів: країна-виробник продукції, що є об’єктом фінансового лізингу; ринкова вартість об’єкта фінансового лізингу; розвиненість інфраструктури регіонального лізингового ринку; сформована практика здійснення лізингових операцій за аналогічними об’єктами лізингу; можливості ефективного використання лізингоотримувачем активу, що є об’єктом лізингу).

3. Узгодження з лізингодавцем умов здійснення лізингової операції (У процесі даного етапу управління погоджуються такі основні умови: Термін лізингу. Загальна сума лізингової операції. Умови страхування. Форма лізингових платежів. Графік здійснення лізингових платежів. Система штрафних санкцій за прострочений платіж. Умови закриття угоди при фінансовій неспроможності лізингоотримувача).

4. Оцінка ефективності лізингової операції (проводиться шляхом порівняння дійсної вартості грошового потоку при лізинговій операції з грошовим потоком за аналогічним видом банківського кредитування.).

5. Організація контролю за своєчасним здійсненням лізингових платежів (лізингові платежі включаються в розроблюваний підприємством платіжний календар і контролюються в процесі моніторингу його поточної фінансової діяльності).