Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Питання на іспит (до готових шпор).doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
16.08.2019
Размер:
506.88 Кб
Скачать

6. Врахування особливостей механізму операційного левериджу в процесі управління формуванням прибутку підприємства.

Дія механізму операційного левериджу базується на тому, що наявність у складі операційних витрат будь-якої суми постійних їх видів призводить до того, що при зміні об'єму реалізації продукції сума операційного прибутку завжди змінюється ще більш високими темпами. Іншими словами, постійні операційні витрати викликають непропорційну більш високу зміну суми операційного прибутку підприємства при будь-якій зміні об'єму реалізації продукції незалежно від розміру підприємства, галузевих особливостей його операційної діяльності та інших факторів. Але ступінь такої чутливості операційного прибутку до зміни об'єму реалізації продукції неоднозначний на підприємствах, які мають різне співвідношення постійних і змінних операційних витрат. Чим вища питома вага постійних витрат у загальній сумі операційних витрат підприємства — тим більше змінюється сума операційного прибутку відносно темпів зміни об'єму реалізації продукції. Співвідношення постійних і змінних операційних витрат підприємства, яке дозволяє "включати" механізм операційного левериджу з різною інтенсивністю впливу на операційний прибуток підприємства, характеризується "коефіцієнтом операційного левериджу"', який розраховується за формулою: Коефіцієнт операційного левериджу = Сума постійних операційних витрат/Загальна сума операційних витрат (Кол=Впост/Взаг).Чим вище значення коефіцієнта операційного леверіджу на підприємстві — тим більше воно може прискорити темпи приросту операційного прибутку відносно темпів приросту об'єму реалізації продукції. Іншими словами, при однакових темпах приросту об'єму реалізації продукції підприємство, яке має більший коефіцієнт операційного леверіджу, при інших рівних умовах завжди буде більшою мірою нарощувати суму свого операційного прибутку порівняно з підприємством із меншим значенням цього коефіцієнта.

7. Диверсифікація ризиків.

Зменшення рівня фінансових ризиків можна досягти, застосовуючи механізм диверсифікації.

Диверсифікація – один зі способів мінімізації фінансових ризиків, який полягає в розподілі ризиків шляхом розширення об’єктів капіталовкладень, асортименту товарів і послуг, фінансових інструментів тощо.

Диверсифікація є найбільш обґрунтованим і відносно менш витратним способом зниження ступеня економічного ризику.

Як напрями диверсифікації ризиків можуть бути використані:

• диверсифікація різних видів діяльності. Вона передбачає використання альтернативних можливостей одержання доходу і прибутку від різних видів господарських операцій;

• диверсифікація постачальників товарів. Вона, наприклад, передбачає забезпечення розмаїтності комерційних партнерів з постачання на підприємство основних груп товарів;

• диверсифікація асортименту продукції, що випускається.

• диверсифікація портфеля цінних паперів. Вона передбачає розмаїтність цього портфеля за окремими видами і емітентами цінних паперів (не змінюючи при цьому критеріальних цілей формування цього портфеля);

• диверсифікація депозитного портфеля. Вона передбачає розміщення великих сум тимчасово вільних грошових активів підприємства на депозитне зберігання в декількох банках (не змінюючи при цьому істотно умови їх розміщення).

Однак диверсифікація не може звести інвестиційний ризик до нуля. Це пояснюється тим, що на підприємництво й інвестиційну діяльність суб’єкта, який господарює, впливають зовнішні фактори, не пов’язані з вибором конкретних об’єктів вкладення капіталу, і, отже, на них не впливає диверсифікація.