40.Основні етапи формування дивідендної політики акціонерних товариств.

Під терміном «дивідендна політика» розуміють механізм формування частки прибутку, що сплачується власнику, у відповідності до частки його внеску у загальну суму власного капіталу підприємства.

Основною метою розробки дивідендної політики є встановлення необхідної пропорційності між поточним споживанням прибутку власниками і майбутнім його зростанням, що максимізує ринкову вартість підприємства і забезпечує стратегічний його розвиток. Етапи: 1. урахування основних факторів, що визначають передумови фррмування девідендної політики; 2. вибір типу дивідендної політики у відповідності до фінансової стратегії акціонерного товариства; 3. розробка механізму розподілу прибутку у відповідності до обраного типу дивідендної політики; 4. визначення рівня дивідендних виплат на одну акцію; 5. визначення форм сплати дивідендів; 6. оцінка ефективності дивідендної політики.

41.Основні методичні підходи до урахування фактору ризику в процесі управління фінансовою діяльністю підприємства.

Управління ризиком можна розглядати як процес впливу на об'єкт господарювання, при якому забезпечується максимально широкий діапазон охоплення можливих видів ризику, попереджувальні дії, їх обґрунтоване врахування при прийнятті управлінських рішень та зведення ступеня впливу виявлених видів ризику до мінімальних або прийнятних меж. Передумовою прийняття оптимальних управлінських рішень в умовах ризику та невизначеності є проведення комплексного аналізу на основі поєднання якісної характеристики ризику та кількісної оцінки ступеня ризику.

Якісний аналіз може бути порівняно простий, його головна задача – визначити фактори ризику, етапи роботи, при виконанні яких ризик виникає, тобто встановити потенційні сфери ризику. Кількісний аналіз є найбільш складним і вимагає ґрунтовних знань, досвіду та інтуїції у даній сфері економічної діяльності. Його головна мета – визначити чинники ризику, сфери ризику, після чого ідентифікувати усі можливі ризики.

Якісний аналіз ризику включає декілька аспектів. Перший аспект пов’язаний з необхідністю порівняння сподіваних позитивних результатів з можливими економічними, соціальними та іншими, як сьогоднішніми, так і завтрашніми наслідками. Взагалі мало мати схильність до ризику. Ризикувати доцільно, якщо це призводить до кращих наслідків при обґрунтуванні правильності своїх дій. Проблеми ризику повинні розглядатися та враховуватися як під час розроблення стратегії, так і у процесі реалізації оперативних задач. Характер стратегічних підходів слід визначати в межах загальної стратегії.

Другий аспект якісного аналізу ризику пов’язаний з виявленням впливу рішень, що приймаються за умов невизначеності, на інтереси суб’єктів економічного життя. Без урахування інтересів, без керування ними неможливі реальні якісні перетворення в соціально-економічному житті. Отже, ризикованій ситуації притаманні такі основні умови:

• наявність невизначеності;

• наявність альтернатив та необхідність вибору однієї з них;

• імовірність виникнення збитків;

• імовірність одержання додаткового прибутку;

• зацікавленість у результатах.

При кількісному аналізі ризику необхідно визначити розмір як окремих ризиків, так і ризику проекту в цілому. Це більш складна проблема.

Ступінь ризику може бути оцінено різними способами: від складного імовірнісного аналізу до чисто інтуїтивних припущень. Кожний із розглянутих методів не позбавлений недоліків, тому у практичній діяльності необхідно використовувати комбінації різних методів та поєднувати формально-економічні й експертні процедури. Дослідженням доведено, що вибір методу оцінки ступеня ризику повинен ґрунтуватись на наявній інформації та з урахуванням бажаного кінцевого результату:

1. можливі шляхи зниження ризику;

2. ступінь доцільності реалізації проекту при наявному рівні ризику та способів його зниження.

Виявлено, що ступінь ризику оцінюють дві найбільш важливі характеристики розподілу – математичне очікування (середнє) і дисперсія. Стандартний нормальний розподіл має математичне очікування, що дорівнює нулю. При цьому центр розподілу також припадає точно на нуль. Пологість чи крутість нормального розподілу характеризується мірою розкиду випадкової величини в районі математичного очікування. Дисперсія саме і показує нам розкид значень випадкової величини навколо її математичного сподівання.