30. Методи оцінки фінансових ризиків.

Фінансовий ризик по своїй природі передбачає невизначеність, тому його оцінка не може бути ідеальною.

 Якісна оцінка може бути порівняно простою. Її головне завдання – визначити можливі види фінансового ризику. А так само фактори, які впливають на його рівень при здійсненні різних операцій. Розглянемо методи оцінки фінансових ризиків: аналогові методи; розрахунково-аналітичні; рейтинговий метод; метод математичної статистики.

 Іноді як критерій оцінки ризику використовують абсолютну величину, що визначається як результат очікуваного збитку на ймовірність того , що цей збиток буде мати місце:

R=З Р (З), де

 R- рівень ризику;

З- очікуваний збиток;

Р(З)- ймовірність збитку.

Аналогові методи оцінки дозволяють визначити рівень фінансового ризику по окремих операціях на підставі порівняння з аналогічними вже декілька раз здійснюваними операціями. Широке поширення ці методи одержали при оцінці інвестиційного й кредитного ризику підприємств.

При оцінці рівня інвестиційних ризиків звичайно розглядається фактичний рівень неплатежів (або затримки платежів) по комерційних або споживчих кредитах, які видаються самим підприємством ( якщо воно здійснює такі операції) або аналогічними підприємствами тієї ж галузі. Рівень неплатежів ( затримки платежів) стосовно обсягу кредитного обороту у цілому й буде характеризувати рівень кредитного ризику.

Розрахунково-аналітичні методи оцінки дозволяють одержати відносно точне кількісне подання про рівень фінансових ризиків. Вони широко використовуються в практиці й ґрунтуються, як правило, на внутрішній інформаційній базі самого підприємства. Ці методи найбільш ефективні при оцінці двох основних видів фінансових ризиків – ризику зниження рівня фінансової стійкості й ризику неплатоспроможності підприємства.

У зв’язку з тим, що виникнення ризику фінансової стійкості пов’язане з використанням високої частини позикового капіталу, при його оцінці може також бути проведене порівняння між розрахованими на наступний період показником фінансової структури капіталу і його критичним значенням. Рівень перевищення питомої ваги позикового капіталу в наступному періоді над критичним значенням цього показника й буде характеризувати ступінь ризику зниження фінансової стійкості.

При оцінці ризику неплатоспроможності використовуються показники співвідношення ліквідних активів і поточних зобов’язань у наступному періоді. У зв’язку з тим, що сума зобов’язань підприємства в плановому періоді,що визначається на підставі розрахунків структури капіталу й співвідношення позикових коштів, які залучаються на коротко- і довгостроковій основі, розрахована раніше й носить характер постійної величини, для виміру рівня загального ризику неплатоспроможності може бути використаний показник відносної суми необоротних активів до оборотного. Збільшення цього показника буде характеризувати збільшення ризику неплатоспроможності (зниження ліквідності активів).

Рейтинговий метод оцінки фінансових ризиків дозволяє значною мірою врахувати індивідуальність кожної конкретної ситуації. Він ґрунтується на можливості підбору фінансових коефіцієнтів виходячи з мети аналізу. Система рейтингової оцінки включає такі елементи: комплекс фінансових коефіцієнтів; шкалу ваги цих коефіцієнтів; шкалу оцінки значень отриманих показників; формули розрахунку кінцевого рейтингу.

Існує кількісна оцінка ризику за допомогою методів математичної статистики. Тому що, ризик категорія імовірнісна, тому в процесі оцінки невизначеності й кількісного визначення ступеня ризику використовують ймовірнісні розрахунки.

Особливий інтерес представляє кількісна оцінка підприємницького ризику за допомогою методів математичної статистики. Головні інструменти цього методу оцінки: ймовірність появи випадкової величини ( Pi ); математичне очікування (М) або середнє значення (Х) досліджуваної випадкової величини; дисперсія; коефіцієнт варіації; розподіл імовірності досліджуваної випадкової величини.