95.Поняття фінансової безпеки

Фінансова безпека – це захищеність фінансових інтересів держави і суб’єктів господарювання та їх забезпеченість фінансовими ресурсами, необхідними для задоволення потреб і виконання зобов’язань.

Фінансова безпека передбачає такий стан фінансової, грошово-кредитної, валютної, банківської, бюджетної та податкової систем, який характеризується збалансованістю, стійкістю до внутрішніх та зовнішніх негативних впливів та здатністю забезпечити ефективне функціонування національної економіки та економічне зростання. Фінансову безпеку країни, в першу чергу, визначає фінансова незалежність, тобто кредитний, валютний та інші суверенітети.

96.Внутрішні та зовнішні загрози фінансовій безпеці держави

До внутрішніх загроз відносять: - зростання внутрішнього державного боргу; - неефективність податкової системи та масове ухилення від сплати податків; - бюджетний дефіцит; - нерозвиненість фондового ринку; - слабкість банківської системи; - криза платежів; - низький рівень інвестиційної діяльності. Зовнішніми загрозами фінансовій безпеці держави можуть бути: - зростання зовнішньої заборгованості; - втручання у національну фінансову сферу міжнародних фінансових організацій;

- негативне сальдо торгового балансу; - дефіцит платіжного балансу; - залежність українського фінансового ринку від світового (вплив світових фінансових криз).

97.Формування науки про місцеві фінанси

Наука про місцеві фінанси є окремою, самостійною галуззю фінансової науки. Процес її формування відбувався у двох основних напрямках: · По-перше, історично склалося так, що спочатку виникла наука про державні фінанси, а потім від неї відо кремилося самостійне вчення про місцеві фінанси. Та ким чином, поняття "місцеві фінанси" виникло на противагу поняттю "державні фінанси". · По-друге, вчення про місцеві фінанси як наука виник ло також у процесі розширення розуміння предмета фінансової науки, коли фінансове господарство общин та інших територіальних колективів, яке до цього вважалося приватним, було включене до складу пуб лічного фінансового господарства. Формування місцевих органів влади та їхніх фінансів у різних країнах відбувалося наприкінці ХVIII — на початку XIX ст. Наукове визначення місцевих фінансів як сукупності теоретичних положень і певної суми знань і вмінь остаточно сформувалося наприкінці ХІХ ст. У сучасних правових державах світу місцеві органи влади входять до загальної системи державного управління, їх компетенція визначається центральною владою. Простежується також тенденція щодо зростання державних функцій, які передаються в компетенцію місцевих органів влади. У 1985 р. було підписано Європейську Хартію про місцеве самоврядування, яка заклала загальноєвропейські принципи організації місцевого самоврядування. У листопаді 1996 р. до Європейської Хартії про місцеве самоврядування приєдналася й Україна. Нині найдискусійнішим є питання щодо визначення повноважень місцевих органів самоврядування.

98.Місцеві фінанси як система. Структурні елементи

Фінанси місцевих органів влади як система включа ють у себе кілька основних взаємопов’язаних структурних елементів: · суб'єкти системи; · об'єкти системи; · видатки; · доходи; · способи формування доходів; · інститути системи; · відносини між суб’єктами системи, системою та інши ми ланками фінансової системи держави взагалі. Головним суб'єктом місцевих фінансів в Україні є територіальна громада та органи місцевого самоврядування, правовий статус яких закріплено в Конституції України.

Об'єктами системи місцевих фінансів є фінансові ресурси, що мобілізуються, розподіляються та використову ються місцевими органами влади для виконання покладених на них функцій і завдань.

Під інститутами в системі місцевих фінансів, з одно  го боку, слід розуміти сукупність норм права, звичаїв, тра дицій, культурних зразків. З другого - це сукупність орга нізаційних структур, які забезпечують функціонування місце вих фінансових систем.