Українська лексикографія. Різновиди словників. Правила користування довідковою літературою

Вправа 1. Опрацюйте питання:

- види словників (енциклопедичні та лінгвістичні);

- структура словникової статті філологічного словника (тлумачного, перекладного, термінологічного).

Укладіть бібліографію словників, довідників із вашого фаху (не мен-ше десяти).

Вправа 2. Дайте письмову характеристику трьом (на ваш вибір) українським словникам різних типів (орфографічному, тлумачно-му, перекладному) за схемою: а) вихідні дані про словник (повна наз-ва словника, його автор чи колектив авторів, упорядник (редактор), міс-це видання, видавництво, рік видання; б) тип аналізованого словника; в) завдання цього типу словника; г) принцип організації словникового матеріалу (алфавітний, алфавітно-гніздовий, ідеографічний; ґ) коротка оцінка словника, визна­чення його практичної цінності.

Вправа 3. Використовуючи словники іншомовних слів, іншу до-відкову літературу, поясніть значення слів.

Аванс, авізо, ажур, ажіотаж, акциз, банко, інавгурація, консалтинг, денонсація, ембарго, дилер, субвенція, інкасація, дифамація, ломбард, ремісія, маклер, кон’юнктура, меморандум, субсидія, емансипація, мар-кетинг, менеджмент.

Вправа 4. Ознайомитись у бібліотеці зі структурою лексикогра-фічних праць різних видів . Виписати по 1 статті із 5 словників (на вибір).

Вправа 5. Запишіть 5 позицій назв найновіших словників (з Ва-шого фаху).

Вправа 6. Складіть бібліографію до теми: „Проблеми розвитку української мови у зв’язку з історією нашого народу”.

Орфоепічні норми. Акцентуація. Засоби милозвучності української мови

Вправа 1. Прочитайте текст згідно з правилами української лі-тературної вимови.

У мові своїй народ протягом багатьох тисячоліть і в мільйонах інди-відуумів склав свої думки і свої почуття. Природа країни і історія наро-ду, відображаючись у душі людини, виявлялися в слові. Людина зника-ла, але слово, нею створене, залишалося безсмертною й невичерпною скарбницею народної мови, тому кожне слово, кожна її форма, кожний вислів є результат думки і почуття людини, через які відбилися в слові природа країни та історія народу. Наслідуючи слово від предків наших, ми не тільки наслідуємо засоби передавати наші думки й почуття, а на-слідуємо самі ці думки й самі ці почуття. Від усього життя народу це єдиний живий залишок на землі, і ми – спадкоємці цих живих багатств, у яких склалися всі результати духовного життя народу (К. Ушинський).

Вправа 2. Прочитайте українські прислів’я та приказки згідно з правилами літературної вимови дзвінких та глухих приголосних.

Не той ворог, що перед тобою, а той, що за спиною.

Бійся пса не того, що гавка, а того, що лащиться!

Словом як листом стеле, а ділом як голками коле.

Вправа 3. Відредагуйте подані словосполучення, усуваючи ви-падки порушення милозвучності мовлення.

Розмір й характер внесків; з скороченим робочим днем; здати у експлуатацію; з врахуванням змін й доповнень; майно у оренді; отри-мав у одному примірникові; згідно з статтею; права і обов’язки; зобов’я-зуюся узгоджувати; отримав вмотивовану відмову; стосунки між банком й вкладником; внесок в справу; збитки із операцій; кількість й якість; да-лось взнаки; оренда приміщення і обладнання; визначилися в кожному конкретному випадку; за погодженням з завідувачем; так би й сказав; зробила би учора; він ж одержав переказ; приніс б й сьогодні.

Вправа 4. Вибрати потрібний варіант з поданих у дужках й об-ґрунтувати вибір.

I. При складанні алфавітного списку ім’я (і, й, та) по батькові ста-виться після прізвища. (Але, проте, однак, одначе) переносити такий порядок називання прізвища (і, й, та) по батькові (у, в) усне мовлення (і, й, та) (у, в) інші ситуації писемного мовлення не слід, (бо, тому що, че-рез те що, у зв’язку з тим що, скільки) це не відповідає нормі літератур-ної мови. Узвичаєним є порядок, за яким ім’я (і, й, та) по батькові стоїть перед прізвищем.

II. Кожна службова особа може давати розпорядження тільки (з, із, зі) питань, (які, що, котрі) входять (у, в) коло її безпосередніх обов’язків. Директивна частина тексту найчастіше розпочинається (з, із, зі) слова пропоную. Текст розпорядження містить посилання на причину його ви-дання (і, й, та) формулюється за допомогою дієслів, наприклад: зобо-в’язати, вказати, оголосити догану. Решта реквізитів – як (у, в) нака-зі.

Вправа 5. Довести неможливість чергування у з в у поданих словах.

Вник – уник, вправа – управа, вклад – уклад, вправляти – управляти (державою), вправний – управний (з управи), врізати (хліба) – урізати (в що?), вряд – уряд, вступ – уступ, усунути – всунути.

Вправа 6. У поданих словах поставте наголос. У сумнівних чи складних для вас випадках звертайтеся до довідкових видань. За-пам’ятайте наголошення цих слів.

Завдання, одинадцять, чотирнадцять, запитання, виразний, прия-тель, приєднання, випадок, вимога, визнання, націнка, шофер, черго-вий, відповісти, начинка, зокрема, бюрократія, різкий, новина, індустрія, твердий, громадянин, оптовий, котрий, помилка, урочистий, наклеп, мовчазний, квартал, бюлетень, експерт, кілометр, несемо, везете, до-буток, спина, кропива, олень, рукопис, фартух, сантиметр, визнання, водопровід, диспансер, завдовжки, медикаменти, перепустка, заголо-вок, показник, маркетинг, кухарка, кухарський, міжсортовий, іконопис, фанатичка, курятина, міжспілковий, арахіс, вітчим, бородавка, вимога.

Вправа 7. Поставте наголос у поданих словах. Перевірте себе за словником. Значення незрозумілих слів теж з’ясуйте за словни-ком.

Черствий, драматургія, бовтати, різновид, видання, вчення, байду-же, аналог, агрономія, епіграф, слабий, завжди, ознака, простий, везе-мо, горілиць, баржа, шофер, чарівний, здобуток, цегляний, завжди, ко-рисний, дробовий, порядковий, дрова, кроїти, всередині, ідемо, квар-тал, порядковий, аденома, акрополь, анабіоз, асонанс, дактиль, дебош, дозиметр, кулінарія, байдуже, ветеринарія.

Вправа 8. З’ясуйте значення наведених слів, різних за наголо-сом.

Вигода – вигода, мета – мета, атлас – атлас, відомість – відомість, броня – броня, прошу – прошу, ніколи – ніколи, адресний – адресний, запал – запал, видання – видання, типовий – типовий, переїзд – пере-їзд, заняття – заняття, об’єднання – об’єднання, пересічний – пересіч-ний, поділ – поділ, туга – туга, малиновий – малиновий, шкода – шкода.

У складних випадках звертайтеся до довідкових видань.

Вправа 9. Виписати 20 прикладів складних випадків наголо-шення слів української мови.

Вправа 10. Випишіть з „Орфографічного словника” 20 прикла-дів слів, в яких вимова відрізняється від написання, і 20 слів, в яких вимова і написання співпадають.

Вправа 11. Виписати із „Словника наголосів” або „Орфографіч-ного словника” 15-20 пар слів, у яких наголос відіграє смислороз-різнювальну функцію. З’ясуйте значення цих слів.

Вправа 12. Виписати із „Словника наголосів” або „Орфографіч-ного словника” 15-20 пар слів із подвійним (дублетним) наголо-сом.