- •Умови дійсності правочинів.
- •Виникнення права власності. Первісні та похідні способи виникнення права власності.
- •1.Форма правочину, наслідки її недотримання.
- •Тлумачення змісту правочину.
- •Поняття та умови патентоспроможності корисної моделі. Співвідношення понять “винахід” і “корисна модель”.
- •Поняття і види джерел цивільного права. Поняття і склад цивільного законодавства.
- •Поняття та підстави недійсності правочинів. Нікчемні та оспорювані правочини.
- •Сутність позовної давності та наслідки її спливу.
- •Правові наслідки недійсності правочинів. Недійсність частини правочину.
- •Цивільно-правовий режим безхазяйного майна та рухомого майна, від якого власник відмовився.
- •Право спільної часткової власності.
- •1Цивільно-правовий режим бездоглядних тварин.
- •2.Поняття і значення представництва. Види представництва.
- •Дія цивільного законодавства в часі. Офіційне опублікування і вступ нормативного акта в силу. Зворотна сила цивільного закону. Дія цивільного законодавства в просторі і за колом осіб.
- •Цивільно-правовий режим знахідки.
- •Захист цивільних прав та охоронюваних законом інтересів судом.
- •Поняття та значення набувальної давності.
- •Зміст цивільного правовідношення. Поняття, зміст та види суб’єктивних цивільних прав. Поняття, зміст та види суб’єктивних цивільних обов’язків. Структура цивільного правовідношення.
- •Фізична особа як суб’єкт цивільного права. Ознаки, що індивідуалізують правовий статус фізичної особи. Цивільна правоздатність фізичних осіб.
- •Підстави припинення права власності з волі власника.
- •Поняття цивільної дієздатності фізичних осіб. Часткова дієздатність малолітніх осіб. Неповна цивільна дієздатність неповнолітніх осіб.
- •Довіреність: поняття, види, форма.
- •Поняття та здійснення права спільної власності.
- •Суб’єкти зобов’язань. Зобов’язання з множинністю осіб. Зобов’язання за участю третіх осіб. Зміна осіб у зобов’язанні.
- •Визнання фізичної особи недієздатною.
- •Право спільної сумісної власності.
- •Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •Місце проживання фізичної особи та її цивільно-правове значення.
- •Порука. Ознаки і види поруки. Зміст і виконання зобов’язання з договору поруки.
- •Порядок, умови і правові наслідки оголошення фізичної особи померлою.
- •Поняття та зміст володіння як речового права на чуже майно. Суб’єкти та об’єкти володіння. Виникнення та припинення володіння.
- •Поняття, види і цивільно-правове значення актів цивільного стану.
- •Поняття та види сервітутів. Земельні сервітути. Особисті сервітути.
- •Порядок, умови і правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •2.Види строків у цивільному праві, їх класифікація.
- •Поняття та ознаки цивільного договору
- •Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •Поняття й ознаки юридичної особи. Правоздатність і дієздатність юридичної особи.
- •Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
- •Органи юридичної особи. Представництва і філії юридичної особи.
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
- •Право на життя та його цивільно-правова охорона.
- •Реорганізація юридичних осіб і її способи.
- •Підприємства та кондомініуми як об’єкти цивільних правовідносин.
- •Поняття та ознаки особистих немайнових прав.
- •2.Витребування майна власником з чужого незаконного володіння (виндикаційний позов). Добросовісне і недобросовісне володіння річчю, його цивільно-правове значення.
- •Речі як об’єкти цивільних правовідносин
- •Вимога про усунення порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння (негаторний позов).
- •Класифікація цивільних договорів
- •Позов про визнання права власності чи іншого речового права. Вимога про звільнення майна з-під арешту (про виключення майна з опису).
- •Зміст цивільно-правового договору
- •Об’єкти авторського права.
- •Правильні відповіді на тестові завдання
Органи юридичної особи. Представництва і філії юридичної особи.
Однак, переважно, юридична особа набуває цивільних прав та бере на себе цивільні обов'язки через свої органи, які діють відповідно до закону та установчого документа, формують та виражають зовні волю юридичної особи як самостійного суб'єкта права. Органи юридичної особи можуть бути одноособовими (директор, президент, генеральний директор тощо) та колегіальними (правління, спостережна рада, загальні збори тощо). Одноособові органи або призначають засновники, або обирають учасники чи створений ними колективний орган. Колективні органи або обираються всіма учасниками, або складаються з них. Органи створюються з метою формування волі юридичної особи та її вираження зовні, щодо всіх третіх осіб. Склад та компетенція органів визначаються в законодавстві або в установчих документах.
Іноді юридичні особи здійснюють певну діяльність і за межами свого місця знаходження. З цією метою вони створюють відособлені підрозділи — представництво та філію.
Представництво — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи.
Філія — це відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.
Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності.
Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
Власник земельної ділянки має право надати її в користування іншій особі для будівництва промислових, побутових, соціально-культурних, житлових та інших споруд і будівель (суперфіцій). Таке право виникає на підставі договору або заповіту. Його може бути відчужено землекористувачем або передано у порядку спадкування та встановлено на визначений або на невизначений строк.
Власник земельної ділянки, наданої для забудови, має право:
1) на одержання плати за користування нею або одержання частки від доходу землекористувача;
2) володіти, користуватися нею в обсязі, встановленому договором із землекористувачем.
Своєю чергою, землекористувач має право:
1) користуватися земельною ділянкою в обсязі, встановленому договором;
2) власності на будівлі (споруди), споруджені на земельній ділянці, переданій йому для забудови. Причому перехід права власності на земельну ділянку до іншої особи не впливає на обсяг права власника будівлі (споруди) щодо користування земельною ділянкою.
Окрім прав, землекористувач зобов'язаний:
1) вносити плату за користування земельною ділянкою, наданою йому для забудови, а також інші платежі, встановлені законом;
2) використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення.
Право користування земельною ділянкою для забудови припиняється у разі:
• поєднання в одній особі власника земельної ділянки та землекористувача;
• спливу строку права користування; відмови землекористувача від права користування;
• невикористання земельної ділянки для забудови протягом трьох років поспіль, за рішенням суду.
У разі припинення права користування земельною ділянкою, на якій було споруджено будівлю (споруду), власник земельної ділянки та власник цієї будівлі (споруди) визначають правові наслідки такого припинення, у разі недосягнення домовленості власник земельної ділянки має право вимагати від власника будівлі (споруди) її знесення та приведення земельної ділянки до стану, в якому вона була до надання її в користування.
Якщо знесення будівлі (споруди), що розміщена на земельній ділянці, заборонено законом (житлові будинки, пам'ятки історії та культури тощо) або є недоцільним у зв'язку з явним перевищенням вартості будівлі (споруди) порівняно з вартістю земельної ділянки, суд може з урахуванням підстав припинення права користування земельною ділянкою постановити рішення про викуп власником будівлі (споруди) земельної ділянки, на якій її розміщено, або про викуп власником земельної ділянки будівлі (споруди), або визначити умови користування земельною ділянкою власником будівлі (споруди) на новий строк.
В.25
Порядок створення юридичних осіб. Установчі документи.
Для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження.
Юридична особа приватного права може створюватися та діяти на підставі модельного статуту. Засновники (учасники) юридичної особи, утвореної на підставі модельного статуту, можуть у встановленому законом порядку затвердити статут, який є установчим документом, та провадити діяльність на його підставі.
Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом.
Товариство, створене однією особою, діє на підставі статуту, затвердженого цією особою.
Установа створюється на підставі індивідуального або спільного установчого акта, складеного засновником (засновниками). Установчий акт може міститися також і в заповіті. До створення установи установчий акт, складений однією або кількома особами, може бути скасований засновником (засновниками).
Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації.
У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
У засновницькому договорі товариства визначаються зобов'язання учасників створити товариство, порядок їх спільної діяльності щодо його створення, умови передання товариству майна учасників, якщо додаткові вимоги щодо змісту засновницького договору не встановлені цим Кодексом або іншим законом.
В установчому акті установи вказується її мета, визначаються майно, яке передається установі, необхідне для досягнення цієї мети, структура управління установою. Якщо в установчому акті, який міститься у заповіті, відсутні окремі із зазначених вище положень, їх встановлює орган, що здійснює державну реєстрацію.