- •Умови дійсності правочинів.
- •Виникнення права власності. Первісні та похідні способи виникнення права власності.
- •1.Форма правочину, наслідки її недотримання.
- •Тлумачення змісту правочину.
- •Поняття та умови патентоспроможності корисної моделі. Співвідношення понять “винахід” і “корисна модель”.
- •Поняття і види джерел цивільного права. Поняття і склад цивільного законодавства.
- •Поняття та підстави недійсності правочинів. Нікчемні та оспорювані правочини.
- •Сутність позовної давності та наслідки її спливу.
- •Правові наслідки недійсності правочинів. Недійсність частини правочину.
- •Цивільно-правовий режим безхазяйного майна та рухомого майна, від якого власник відмовився.
- •Право спільної часткової власності.
- •1Цивільно-правовий режим бездоглядних тварин.
- •2.Поняття і значення представництва. Види представництва.
- •Дія цивільного законодавства в часі. Офіційне опублікування і вступ нормативного акта в силу. Зворотна сила цивільного закону. Дія цивільного законодавства в просторі і за колом осіб.
- •Цивільно-правовий режим знахідки.
- •Захист цивільних прав та охоронюваних законом інтересів судом.
- •Поняття та значення набувальної давності.
- •Зміст цивільного правовідношення. Поняття, зміст та види суб’єктивних цивільних прав. Поняття, зміст та види суб’єктивних цивільних обов’язків. Структура цивільного правовідношення.
- •Фізична особа як суб’єкт цивільного права. Ознаки, що індивідуалізують правовий статус фізичної особи. Цивільна правоздатність фізичних осіб.
- •Підстави припинення права власності з волі власника.
- •Поняття цивільної дієздатності фізичних осіб. Часткова дієздатність малолітніх осіб. Неповна цивільна дієздатність неповнолітніх осіб.
- •Довіреність: поняття, види, форма.
- •Поняття та здійснення права спільної власності.
- •Суб’єкти зобов’язань. Зобов’язання з множинністю осіб. Зобов’язання за участю третіх осіб. Зміна осіб у зобов’язанні.
- •Визнання фізичної особи недієздатною.
- •Право спільної сумісної власності.
- •Гарантія як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •Місце проживання фізичної особи та її цивільно-правове значення.
- •Порука. Ознаки і види поруки. Зміст і виконання зобов’язання з договору поруки.
- •Порядок, умови і правові наслідки оголошення фізичної особи померлою.
- •Поняття та зміст володіння як речового права на чуже майно. Суб’єкти та об’єкти володіння. Виникнення та припинення володіння.
- •Поняття, види і цивільно-правове значення актів цивільного стану.
- •Поняття та види сервітутів. Земельні сервітути. Особисті сервітути.
- •Порядок, умови і правові наслідки визнання фізичної особи безвісно відсутньою.
- •2.Види строків у цивільному праві, їх класифікація.
- •Поняття та ознаки цивільного договору
- •Застава як спосіб забезпечення виконання зобов’язань.
- •Поняття й ознаки юридичної особи. Правоздатність і дієздатність юридичної особи.
- •Право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис).
- •Органи юридичної особи. Представництва і філії юридичної особи.
- •Право користування чужою земельною ділянкою для забудови (суперфіцій).
- •Право на життя та його цивільно-правова охорона.
- •Реорганізація юридичних осіб і її способи.
- •Підприємства та кондомініуми як об’єкти цивільних правовідносин.
- •Поняття та ознаки особистих немайнових прав.
- •2.Витребування майна власником з чужого незаконного володіння (виндикаційний позов). Добросовісне і недобросовісне володіння річчю, його цивільно-правове значення.
- •Речі як об’єкти цивільних правовідносин
- •Вимога про усунення порушень, не пов’язаних з позбавленням володіння (негаторний позов).
- •Класифікація цивільних договорів
- •Позов про визнання права власності чи іншого речового права. Вимога про звільнення майна з-під арешту (про виключення майна з опису).
- •Зміст цивільно-правового договору
- •Об’єкти авторського права.
- •Правильні відповіді на тестові завдання
Порука. Ознаки і види поруки. Зміст і виконання зобов’язання з договору поруки.
Порука — це спосіб забезпечення виконання зобов'язання, в силу якого поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна або кілька осіб.
Щодо правових наслідків порушення зобов'язання, забезпеченого порукою, то у такому разі боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.
Поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу й процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
У разі одержання вимоги кредитора поручитель зобов'язаний повідомити про це боржника, а в разі пред'явлення до нього позову — подати клопотання про залучення боржника до участі в справі. Якщо поручитель не повідомить боржника про вимогу кредитора і сам виконає зобов'язання, боржник має право висунути проти вимоги поручителя всі заперечення, які він мав проти вимоги кредитора.
До поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання. Якщо поручителів декілька, то до кожного з тих, хто виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять права кредитора у розмірі частини обов'язку, що він виконав.
У разі, якщо боржник сам виконав зобов'язання, забезпечене порукою, він повинен негайно повідомити про це поручителя.
Підставами припинення поруки є:
1) припинення забезпеченого нею зобов'язання, а також зміна зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;
2) якщо після настання строку виконання зобов'язання кредитор відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником або поручителем;
3) переведення боргу на іншу особу, якщо поручитель не поручився за нового боржника;
4) закінчення строку, встановленого в договорі поруки.
В.19
Порядок, умови і правові наслідки оголошення фізичної особи померлою.
Фізична особа може бути оголошена судом померлою, якщо у місці її постійного проживання немає відомостей про місце її перебування протягом трьох років, а якщо вона пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підставу припускати її загибель від певного нещасного випадку, - протягом шести місяців, а за можливості вважати фізичну особу загиблою від певного нещасного випадку або інших обставин внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру - протягом одного місяця після завершення роботи спеціальної комісії, утвореної внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.
Фізична особа, яка пропала безвісти у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена судом померлою після спливу двох років від дня закінчення воєнних дій. З урахуванням конкретних обставин справи суд може оголосити фізичну особу померлою і до спливу цього строку, але не раніше спливу шести місяців.
Фізична особа оголошується померлою від дня набрання законної сили рішенням суду про це. Фізична особа, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави припустити її загибель від певного нещасного випадку або у зв'язку з воєнними діями, може бути оголошена померлою від дня її вірогідної смерті.
Правові наслідки оголошення фізичної особи померлою прирівнюються до правових наслідків, які настають у разі смерті. Спадкоємці фізичної особи, яка оголошена померлою, не мають права відчужувати протягом п'яти років нерухоме майно, що перейшло до них у зв'язку з відкриттям спадщини. Нотаріус, який видав спадкоємцеві свідоцтво про право на спадщину на нерухоме майно, накладає на нього заборону відчуження.
Якщо фізична особа, яка була оголошена померлою, з'явилася або якщо одержано відомості про місце її перебування, суд за місцем перебування цієї особи або суд, що постановив рішення про оголошення її померлою, за заявою цієї особи або іншої заінтересованої особи скасовує рішення суду про оголошення фізичної особи померлою.
Незалежно від часу своєї появи фізична особа, яка була оголошена померлою, має право вимагати від особи, яка володіє її майном, повернення цього майна, якщо воно збереглося та безоплатно перейшло до неї після оголошення фізичної особи померлою, за винятком майна, придбаного за набувальною давністю, а також грошей та цінних паперів на пред'явника.
Особа, до якої майно перейшло за відплатним договором, зобов'язана повернути його, якщо буде встановлено, що на момент набуття цього майна вона знала, що фізична особа, яка була оголошена померлою, жива.
У разі неможливості повернути майно в натурі особі, яка була оголошена померлою, відшкодовується вартість цього майна.
Якщо майно фізичної особи, яка була оголошена померлою і з'явилася, перейшло у власність держави, Автономної Республіки Крим або територіальної громади і було реалізоване ними, цій особі повертається сума, одержана від реалізації цього майна.