Основні процеси очищення оливних фракцій.
Нафтові оливи різного призначення одержують із залишків атмосферної перегонки – мазутів. Процес виробництва олив складається з трьох етапів:
підготовка сировини – одержання вихідних оливних фракцій;
одержання базових компонентів із вихідних оливних фракцій;
змішування компонентів (компаундування) і додавання до них присадок для одержання товарних олив.
Підготовка сировини полягає в розгонці мазутів під вакуумом. Внаслідок вакуумної перегонки одержують дистилятні фракції (ті, що виділяються при перегонці) і залишок вакуумної перегонки – гудрон. Відповідно оливи, які одержані при переробці дистилятних оливних фракцій, називають дистилятними, одержані з гудрону – залишковими.
Виробництво базових компонентів із вихідних оливних фракцій є складним багатоступеневим процесом. Основне призначення кожного ступеня – повне або часткове видалення певних груп з’єднань, які негативно впливають на експлуатаційні властивості олив. Із нафтових фракцій необхідно видаляти всі кислі з’єднання, ненасичені вуглеводні, частково сірчані та смолисті з’єднання, поліциклічні ароматичні вуглеводні з короткими бічними ланцюгами та тверді парафіни.
В якості процесів очищення оливних фракцій широко використовується очищення за допомогою вибіркових розчинників. Інколи розчинники добре розчиняють вуглеводні, а небажані компоненти осаджуються з розчину і легко видаляються. На цьому принципі базуються процеси видалення смолисто-асфальтенових речовин (деасфальтизація). В інших процесах, навпаки, розчинники добре розчиняють небажані компоненти, але практично не розчиняють цінні компоненти оливної фракції. Цей спосіб застосовується при селективному очищенні фенолом і фурфуролом.
Для подальшого доочищення базових компонентів використовується контактне доочищення або гідроочищення. Контактне доочищення базується на властивості адсорбентів видаляти з олив смолисті і сірчисті з’єднання, а також залишки сірчаної кислоти та розчинників. Для одержання низькозастигаючих олив застосовують процес депарафінізації.
Приготування товарних олив здійснюється на установці компаундування змішуванням базових компонентів за визначеними рецептурами в залежності від необхідних кінцевих експлуатаційних та фізико-хімічних властивостей оливи. Для покращення експлуатаційних властивостей товарних олив до них додають присадки різного функціонального призначення.
ЗАНЯТТЯ 1/4 "ПРИГОТУВАННЯ ТОВАРНИХ НАФТОПРОДУКТІВ".
Основні схеми одержання товарних нафтопродуктів.
Класифікація пального.
Основні схеми одержання товарних нафтопродуктів.
Світлі нафтопродукти – бензини, палива для реактивних двигунів і дизельні палива, одержані процесами первинної та вторинної переробки не є товарними продуктами, через те, що містять компоненти, які погіршують їх експлуатаційні властивості.
Із бензинів, палив для реактивних двигунів, дизельних палив необхідно видалити сірководень, меркаптани, нафтові кислоти, а з крекінг-бензинів, крім того, видаляють і нестабільні дієнові вуглеводні.
Для одержання низькозастигаючих дизельних палив з останніх видаляють тверді парафінові вуглеводні.
Для видалення з нафтових фракцій твердих вуглеводнів використовують процеси гідроочищення, алкілування, полімеризації, депарафінізації, лужного очищення та очищення сірчаною кислотою. Всі ці процеси ми розглядали на попередніх заняттях.
Слід зауважити, що за допомогою одного-двох процесів практично неможливо одержати палива, які б відповідали вимогам сьогодення. Тому для одержання палив використовують велику кількість різних процесів переробки нафти, під час яких одержують певні, деколи доволі вузькі фракції, які в кінці технологічного процесу виробництва підлягають змішуванню на паливозмішувальних станціях.
Найбільш типові варіанти технологічних схем виробництва бензинів і дизельних палив, в яких використовують вищеописані процеси, наведені на рисунках 1-2.
Схема виробництва палива для реактивних двигунів відрізняється своєю простотою. В якості основного компонента палива для реактивних двигунів використовується суміш гасових фракцій прямої перегонки з невеликою кількістю бензину каталітичного риформінгу, яка піддається гідроочищенню.
Нафтові оливи різного призначення одержують із залишків атмосферної перегонки – мазутів. Процес виробництва олив складається з трьох етапів:
підготовка сировини – одержання вихідних оливних фракцій;
одержання базових компонентів із вихідних оливних фракцій;
змішування компонентів (компаундування) і додавання до них присадок для одержання товарних олив.
Підготовка сировини полягає в розгонці мазутів під вакуумом. Внаслідок вакуумної перегонки одержують дистилятні фракції (ті, що виділяються при перегонці) і залишок вакуумної перегонки – гудрон. Відповідно оливи, які одержані при переробці дистилятних оливних фракцій, називають дистилятними, одержані з гудрону – залишковими.
Виробництво базових компонентів із вихідних оливних фракцій є складним багатоступеневим процесом. Основне призначення кожного ступеня – повне або часткове видалення певних груп з’єднань, які негативно впливають на експлуатаційні властивості олив. Із нафтових фракцій необхідно видаляти всі кислі з’єднання, ненасичені вуглеводні, частково сірчані та смолисті з’єднання, поліциклічні ароматичні вуглеводні з короткими бічними ланцюгами та тверді парафіни.
Приготування товарних олив здійснюється на установці компаундування змішуванням базових компонентів за визначеними рецептурами в залежності від необхідних кінцевих експлуатаційних та фізико-хімічних властивостей оливи. Для покращення експлуатаційних властивостей товарних олив до них додають присадки різного функціонального призначення.
Типовий варіант технологічної схеми виробництва олив наведений на рисунку 3
Рисунок 1 – Принципова схема виробництва бензинів
Рисунок 2 – Схема виробництва дизельних палив
Рисунок 3. – Принципова схема виробництва олив