1. Світова організація торгівлі –сот

(Word Trade Organization-WTO)

Ідея утворення міжнародної організації з регулювання світової торгівлі, яка б мала дієвий характер, спромоглась нарешті подолати перешкоди, що вибудовуються протекціоністською політикою держав. Ініціатором цієї ідеї в середині 40-х років виступили США, які були в цьому особливо зацікавлені. По закінченні Другої світової війни США стали наймогутнішою державою світу, обсяг їхньої промисловості становив 51% усього виробництва несоціалістичних країн. Але американські товари не так уже й легко просувались на закордонні ринки, бо скрізь наштовхувалися на тарифні й нетарифні бар'єри. Справа ускладнювалася ще й тим, що колоніальні держав – Велика Британія, Франція, Португалія та ін.- в торгівлі зі своїми колоніями застосовували преференційну систему, тобто мали необмежені пільги, вільний доступ до ринків великої кількості країн, чого були позбавлені США. Тому в листопаді 1945 р. американці розробили "Пропозиції по розширенню торгівлі й занятості", які передбачали скасування деяких обмежень у світовій торгівлі й забезпечення рівних для всіх країн можливостей щодо доступу до світових джерел сировини. На грунті цих пропозицій було розроблено статут Міжнародної організації торгівлі, головною метою якої була б лібералізація світової торгівлі.

Прийняття статуту планувалось на Конференції ООН в Гавані, яка проходила з 21 листопада 1947 р. по 24 березня 1948 р. і на ній були присутні представники 56 країн. Але статут так і не був ратифікований через суперечливість у його тексті й через неоднаковість підходів до вирішення проблеми серед країн, що зібралися. Статут ратифікували лише дві країни, а самі США відмовились від свого проекту. Отож, утворення МТО не відбулося..

В жовтні 1946 р. за пропозицією США в Лондоні Економічною і Соціальною Радою ООН була скликана конференція для вивчення американського проекту статуту МТО, який потім (жовтень 1947 р.) обговорювався на конференції у Женеві. Саме тут представниками 23 держав була розроблений документ, який мав назву Генеральна угода з тарифів і торгівлі – ГАТТ - (General Agreement on tariffs and trade – GATT) . Вона набула чинності з 1 січня 1948 р. Згадані 23 країни стали членами-засновниками ГАТТ-47, яка організаційно почала діяти як постійна Конференція держав-членів. ( 3 1948 до 1994 рр.) ГАТТ запроваджувала правила і відігравала провідну роль у світовій торгівлі, визначаючи принципи та правові норми, якими мають керуватися під час торговельних стосунків держави-учасниці.

ГАТТ- 47 – багатостороння міжнародна угода, що містить принципи та правові норми узгодження та регулювання зовнішньоторговельної політики країн-учасниць

Мета ГАТТ – забезпечення умов для розвитку міжнародної торгівлі, послаблення торговельних бар'єрів та регулювання торговельних спорів.

Текст угоди складався з чотирьох частин, що містить 38 статей.

Перша частина (ст. І. ІІ) – містить положення про загальний режим найбільшого сприяння у взаємних торговельних поступках

Друга частина (ст. ІІ І-ХХІІІ) - містить норми, що регулюють торговельно-політичний режим взаємної торгівлі між країнами-учасницями

Третя частина (ст. ХХІУ-ХХХУ) – стосується процедурних питань, пов'язаних із застосуванням Угоди.

Четверта частина ( ст. ХХХУІ-ХХХУІІІ) – регулює умови участі країн, що розвиваються.

Діяльність ГАТТ будується згідно з певними принципами.

Принципи ГАТТ-47:

• Торгівля без дискримінації. Цей принцип випливає з необхідності створювати максимально рівні умови для вільної конкуренції. Усі рівні і усі користуються перевагами, що виникають унаслідок певного зниження торговельних бар'єрів. Реалізувати цей принцип можна через надання країною своєму партнеру певних режимів. А саме: "режиму найбільшого сприяння" та "національного режиму".

Режим найбільшого сприяння – всі сторони, що домовляються зобов’язані надавати одна одній такі самі сприятливі умови щодо митних зборів на імпорт та експорт, як і ті, що вони надають якійсь іншій країні. Якщо уряд країни застосовує якусь нову пільгу в торгівлі з іншою державою, то ця пільга обов’язково поширюється на торгівлю з рештою країн-учасниць.

Національний режим – країни-учасниці повинні встановлювати для товарів своїх партнерів такий самий режим, як і для своїх товарів на власному ринку.

• Захист національної промисловості. Захист має базуватися на митних зборах, а не на інших торговельно-політичних заходах ( квоти, дискримінаційні стандарти)

• Стійка основа торгівлі. Тарифні рівні, які узгоджені у рамках ГАТТ на можуть переглядатися окремою країною-учасницею

• Сприяння справедливій конкуренції. Субсидії і демпінг засуджуються.

• Кількісні обмеження імпорту. Загальна заборона кількісних обмежень.

• Регіональні торговельні обмеження. Для регіональних інтеграційних угруповань може встановлюватись особливий режим, виняток з узгоджених правил.

Організаційна структура ГАТТ-47:

• Сесія договірних сторін.

• Рада представників ГАТТ.

• Робочі органи ( комітети, робочі групи, органи по врегулюванню суперечок)

• Секретаріат.

• Група експертів – фахівці, які не є представниками країн-членів ГАТТ)

Основною формою діяльності ГАТТ було проведення міжнародних багатосторонніх переговорів – раундів, на яких обговорювались актуальні проблеми торговельної політики і визначались юридичні норми, правила, принципи світової торгівлі.

Таблиця 4.9.