4.2. Охорона атмосферного повітря.

На об’єктах, які в процесі виробничої діяльності здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря, необхідно планувати: інвентаризацію джерел викидів; санітарно-технічні зміни з обстеження підприємства; створення тому нормативів ГДВ; наявність журналів обліку (ПОД) та статистичної звітності; створення санітарно-захисних зон; обладнання для очищення викидів; плани заходів щодо регулювання викидів; будівництво повітроохоронних об’єктів; укомплектованість кадрами та обладнанням санітарно-промислової лабораторії; забезпеченість нормативною літературою і т.д.

При наявності на підприємстві пересувних джерел забруднення необхідно планувати: наявність контрольних постів; ведення обліку результатів вимірів перевірок автотранспорту; перевірку вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах автомобілів і т.д.

Для підприємства необхідно визначити зону впливу забруднюючих речовин від стаціонарних джерел викидів. Розміри такої зони визначаються при певних умовах і становлять: зона перекиду (4-20)Н; зона максимального забруднення (10-40)Н, де Н – висота джерела викидів.

4.3. Проектування полігону для твердих відходів.

Полігон є природоохоронною спорудою і призначений для централізованого збору, накопичення, знезараження, захоронення токсичних, побутових та інших відходів. Кількість і потужність полігонів визначається з техніко-економічних розрахунків та інших питань, пов’язаних з особливостями регіонів, підприємств, населених пунктів тощо.

При плануванні полігону на підприємство, місто і т.д необхідно враховувати широке коло питань, а головне з яких – призначення полігону, термін його дії, обладнання полігону, можливі екологічні наслідки захоронення.

При плануванні захоронення, знешкодження відходів підприємства необхідно мати: повну інформацію про відходи (місце утворення, характеристика, клас небезпеки); утворення спеціальних місць складування на підприємстві (відходи 1 класу небезпеки зберігати в герметичній тарі; 2 класу – в закритій тарі; 3 класу – в мішках;4 класу – відкрито, насипом); планувати розміщення можливого полігону з врахуванням всіх місцевих умов; будівництво спостережувальних свердловин, наявність спеціального транспорту для перевезення; укладання договорів на переробку особливо небезпечних відходів; завод зі знешкодження відходів; комплексу інженерного забезпечення діяльності полігону (дороги, будівлі, санітарні зони навколо полігону, зелені насадження) врахувати правила та умови при розміщенні полігону, а саме – полігони слід розміщувати:

• на ділянках, що виключають забруднення НПС;

• з підвітряного боку;

• нижче місць водозабору питної води, місць нересту риб;

• на землях не сільськогосподарського призначення;

• у відповідності з гідрогеологічними умовами регіону і т. д.

Розміщення полігону не допускається на: ділянках залягання корисних копалин; в зонах активного карсту; селевих потоків; в заболочених ділянках; на землях зайнятих лісами, лісопарками; ділянках забруднених радіоактивними відходами; до кінця встановлених строків і т.д.

Знезараження рідких, твердих, пастоподібних відходів, що надходять на полігон, необхідно спалювати в печах по можливості з утилізацією тепла продуктів згоряння з подальшою очисткою газів. Після печі спалювання відходів необхідно передбачувати камеру для повного окислення продуктів неповного згоряння.

Планування захоронення відходів здійснювати у відповідності з їх класом небезпеки (в контейнерах, в спеціальних котлованах) з врахуванням їх можливої взаємодії, якщо вони розміщені в одній карті. Необхідно передбачити ізоляцію карт глинистим ґрунтом як знизу, так і при необхідності між картами (глиною, а для відходів I, II, III класу шкідливості місцевим ґрунтом).

Типові схеми полігонів, класифікація промислових відходів, умови зберігання і нейтралізації відходів, основні види відходів, які підлягають обеззаражуванню на спеціальних спорудах, умови переробки та спалювання відходів приведені в (4).