- •Література
- •Лекція 1
- •Економічний ризик і його причини. Управління
- •Ризиком
- •1.Введення
- •2.Основні причини виникнення ризику
- •3.Класифікація ризиків
- •4.Управління ризиком
- •Система кількісних оцінок економічного ризику
- •1.Загальні підходи до кількісної оцінки ризику в економіці
- •2. Критерій ймовірності оцінки ризику
- •При безперервному вимірюванні указуються межі вимірювання випадкової величини.
- •Для безперервної величини х:
- •3. Коефіцієнт, індекс і шкала ризику
- •4.Неравенство Чебишева
- •5.Коефіцієнт чутливості Бета β
- •6. Часовий критерій ризику і його значення
- •Часова залежність дисперсного критерію ризику Для цієї мети розглянемо трансформацію закону розподілу випадкової величини рівня ризику f(X,t) в часі.
- •Порівняльна оцінка кількісних критеріїв оцінки економічного ризику
- •1.Використовувані кількісні оцінки рівня ризику
- •2.Області застосування критеріїв ризику
- •1.Загальні положення за поданням фінансових ресурсів
- •2.Властивості аддитивності в операціях з фінансовими ресурсами
- •3.Схеми (моделі) визначення ефективності використовування фінансових ресурсів
- •4.Оптимізація розподілу інвестицій (модель в)
- •5. Динамічна модель розподілу ресурсів (модель д)
- •6.Визначення ефективності інвестування
- •1.Теорія корисності
- •2.Корисність по Нейману
- •3.Відношення до ризику суб'єкта управління ризиком
- •4.Премія за ризик
- •5.Методика розрахунку премії за ризик
- •Управління ризиком
- •1.Основи управління ризиком
- •2.Диверсифікація – спосіб зниження ризику. Теорія портфеля
- •3.Суть управління портфелем
- •1.Теоретико-ігрова постановка
- •2.Інформаційна ситуація (аналіз середовища)
- •3.Критерії Прийняття рішень (вирішальні правила)
- •4.Критерії Прийняття рішень в ситуації з антогоністічеськімі інтересами (i5)
- •5.Прийняття рішення в умовах конфлікту
- •Багатоцільові рішення і математичне програмування в умовах ризику
- •1. Невизначеність цілей і компроміси Парето
- •2.Інвестиційний ризик
- •3.Класи задач прийняття багатоцільових рішень в умовах невизначеності
2.Диверсифікація – спосіб зниження ризику. Теорія портфеля
Диверсифікація – це розширення форм діяльності, видів продукції, використовуваних фінансових інструментів з метою мінімізації господарських ризиків.
Фінансові інструменти – засоби, за допомогою яких діє фінансова сфера (депозити, позики, цінні папери, страхові поліси, інвестиції).
Диверсифікація розповсюджується на багато сфер діяльності економічного об'єкту:
- диверсифікація виробництва;
- диверсифікація вкладень;
- диверсифікація інвестицій;
- диверсифікація інвестиційного портфеля.
Диверсифікація є реалізацією методів портфельної теорії.
Портфельна теорія – заснований на статистичних методах механізм оптимізації створення інвестиційного портфеля із заданими критеріями співвідношення рівня його прибутковості і ризику. Теорія має чотири основні розділи:
1) Оцінка інвестиційної якості окремих видів фінансових інструментів інвестування.
2) Формування інвестиційних рішень про включення в портфель індивідуальних фінансових інструментів інвестування.
3) Оптимізація портфеля, направлена на зниження рівня його ризику при заданому рівні прибутковості.
4) Сукупна оцінка створюваного портфеля по співвідношенню рівнів прибутковості і ризику.
Економічний ризик, пов'язаний з невизначеністю, обумовлений тим, що неможливо достатньо точно спрогнозувати ціни і доходи на цінні папери. Придбання акцій – ризикована операція. Інвестор стає залежним від коливань курсової вартості акцій. Проте, якщо капітал вкладений в акції декількох підприємств, то ефективність залежатиме від усередненого коливання курсів. Портфель складає сукупність цінних паперів.
Під структурою портфеля цінних паперів розуміють співвідношення частин інвестицій в цінні папери різних видів і підприємств у певного інвестора.
Будь-який вид ризикованих цінних паперів характеризується двома показниками: очікуваною (математичне очікування) ефективністю (нормою прибули) і ступенем ризику – варіацією (дисперсією) або СКВ норми прибули від очікуваної величини. Залежать від структури ризику.
Задача формування оптимального портфеля вперше була поставлена і вирішена в 1951 р. Г.Марковіцем. Відомий американський учений – економіст Д.Тобін узагальнив рішення цієї задачі і показав, що оптимальна структура портфеля цінних паперів не залежить від схильності або несхильності інвестора до ризику. Ці учені були удостоєні Нобелівської премії.
Диверсифікація не може забезпечити зниження всіх видів ризику (економічне зростання або спад, зміна банківської ефективності), оскільки вони впливають на весь портфель. Такі ризики називають недиверсіфікованими (несистематичними).
Портфель цінних паперів – це розподіл засобів між цілим рядом різних активів в найвигіднішій і безпечнішій пропорції. Такий розподіл знижує ризик, забезпечує велику стабільність доходів (знижує систематичний ризик).
Теорія портфеля широко використовується в економіці. Її застосовують банки; вона використовується при формуванні запасів на підприємствах, а також при багатостадійному плануванні.