Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
НМК 3.doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

Планування заробітної плати

Планування заробітної плати включає планування фонду заробітної плати і середньої заробітної плати.

Плановий фонд заробітної плати — це вся сума засобів, що виділяється для оплати праці працівників у запланованому періоді.

Розрізняють планування фонду заробітної плати за нормативами і детальне планування фонду заробітної плати за елементами його структури.

При нормативному плануванні для визначення розміру розрахункової величини фонду оплати праці може застосовуватися базовий фонд оплати, що склався в попередньому періоді (рік) з урахуванням фактичних фінансових можливостей підприємства і нормативу його приросту. Згідно з Законом «Про оплату праці» в Україні в галузевих угодах повинні визначатися умови росту фондів оплати праці. Умовами росту фондів оплати праці на галузевому рівні можуть бути:

• ріст обсягів виробництва;

• ріст продуктивності праці;

• зниження витрат на одну гривню собівартості продукції і т.п.

Норматив приросту цього фонду не може бути більше одного відсотка за кожен відсоток росту обсягів виробництва, продуктивності праці чи зниження витрат на 1 гривню продукції і т.п.

На рівні підприємства під час укладання колективного договору визначається механізм формування і регулювання фонду оплати праці.

Регулювання розмірів фонду оплати праці на підприємстві може здійснюватися шляхом установлення:

• нормативного співвідношення темпів приросту середньої заробітної плати і продуктивності праці;

• нормативного співвідношення темпів приросту фонду оплати праці й обсягів продукції, робіт, послуг.

Розміри коштів на оплату праці визначаються на основі нормативів приросту за кожну одиницю показника, прийнятого для оцінки діяльності підприємства, чи за нормативом на одиницю продукції в натуральному вираженні.

Приріст фонду оплати праці доцільно погоджувати не тільки з показниками, що характеризують обсяги виробництва, але і з основними якісними показниками: ростом продуктивності праці, зниженням витрат на одну гривню продукції.

Фонд оплати праці на основі нормативів його приросту обчислюється за формулою:

ФОПпл = ФОПбаз (100 + Н1 Е1 + Н2 Е2 + Н3 Ез) / 100, (12.10)

де ФОПбаз - фонд оплати праці в попередньому періоді;

Н1, Н2, Нз — нормативи приросту фонду оплати праці відповідно прирісту обсягів виробництва, продуктивності праці і зниженню витрат на одну гривню продукції;

Еі, Е2, Ез — відповідно приріст обсягів виробництва, продуктивності праці, зниження витрат на одну гривню продукції.

У тих випадках, якщо структура виготовленої продукції однорідна за своїм складом і має досить стійкий характер, що виключає можливість різкої зміни частки в загальному обсязі зарплатоємних видів продукції, використовують рівневий норматив для розрахунку фонду оплати праці:

ФОПпл = Н О, (11)

де Н — норматив фонду оплати праці на одиницю продукції в натуральному вираженні чи на одиницю об'єму, прийнятого для виміру продуктивності праці; О — обсяг виробництва.

Поелементний розрахунок заробітної плати здійснюється за окремими категоріями працівників. Найбільш трудомістким є визначення планового фонду оплати праці робітників. Його планування здійснюється за такими напрямками: планування годинного, денного і місячного (квартального, річного) фондів.

Годинний фонд — охоплює всі види оплати за фактично відпрацьований час. Він складається із заробітної плати за відпрацьований час за відрядними розцінками, тарифними ставками, премій відрядникам і почасовикам, доплат за умови й інтенсивність праці, за роботу в нічний час, не звільненим бригадирам за керівництво бригадою, за навчання учнів і надбавок за професійну майстерність.

У денний фонд, крім годинного фонду заробітної плати, входять доплата підліткам за скорочений робочий день і оплата перерв для годівлі грудних дітей.

Місячний (квартальний, річний) складається з денного фонду заробітної плати, оплати чергових і додаткових відпусток, оплати за час виконання державних і громадських обов'язків, доплати за вислугу років і вихідної допомоги, заробітної плати працівників, відряджених на інші підприємства або на навчання.

Планові фонди заробітної плати відрізняються від звітних. Останні мають виплати, зв'язані з недостатнім рівнем організації праці й відхиленням від нормальних умов праці (оплату внутрішньозмінних і цілоденних простоїв не з вини робітників, оплату надурочних робіт, ін.).

Основними етапами визначення планового фонду заробітної плати є:

1) розрахунок фонду прямої заробітної плати;

2) розрахунок доплат до годинного, денного і місячного фондів заробітної плати.

У фонд прямої заробітної плати робітників включаються суми, нараховані за відрядними розцінками робітникам відрядникам і за тарифними ставками — робітникам погодинникам.

Фонд прямої заробітної плати основних робітників-відрядників можна визначити, виходячи з виробничої програми і витрат по заробітній платі на одиницю продукції. На підприємствах часто застосовується метод визначення прямого фонду заробітної плати основних робітників-відрядників по трудомісткості запланованої продукції. При цьому трудомісткість необхідно визначати з урахуванням відсотка її зниження в результаті здійснення організаційно-технічних заходів. Помноживши трудомісткість (кількість нормо-годинника) за окремими видами робіт і розрядам на відповідну тарифну ставку і підсумовуючи результат, одержуємо основний фонд заробітної плати робітників-відрядників.

Прямий фонд заробітної плати допоміжних робітників-відрядників розраховується так само, як і для основних робітників-відрядників, але при цьому враховується обсяг допоміжних робіт з різних функцій обслуговування.

Розрахунок прямого фонду заробітної плати робітників погодинників здійснюється в залежності від чисельності робітників, їхньої тарифної ставки і кількості робочих днів у плановому періоді.

Крім основного фонду заробітної плати робітників, необхідно також визначити премії, доплати, що входять до складу годинного, денного і річного фондів.

Фонд заробітної плати керівників, фахівців, службовців визначається на основі даних про їхню чисельність і посадових окладів згідно зі штатним розписом. Він складається з виплат за посадовими окладами, премій, доплат за відхилення від нормальних умов праці і за роботу в нічний (вечірній) час (при різних графіках змінності).

Після установлення фондів заробітної плати визначається рівень середньої заробітної плати для всіх категорій працівників.

Середня заробітна плата одного працівника промислово-виробничого персоналу визначається поділом планового фонду заробітної плати на чисельність промислово-виробничого персоналу у відповідному періоді.

Для робітників установлюється середні годинна, денна, місячна і середньорічна заробітна плата. Визначаючи середню заробітну плату, необхідно виходити з принципу, що ріст продуктивності праці може забезпечувати ріст фонду нагромадження і створювати умови для росту матеріального добробуту працівників лише тоді, коли темпи зростання продуктивності праці будуть випереджати темпи росту середньої заробітної плати. Тому важливим моментом планування є встановлення оптимального співвідношення темпів росту продуктивності праці й середньої заробітної плати.

Особливе значення в розвитку організації та її персоналу має планування соціального розвитку колективу, під яким розуміють кількісні та якісні зміни в сфері їхньої життєдіяльності, що сприяють твердженню колективізму й індивідуального особистісного самовираження членів колективу, підвищенню соціального статусу колективу і його членів, удосконалюванню соціальної і професійної структур, збагаченню мотивації праці, формуванню системи цінностей. Мета такого планування – підвищення ефективності діяльності підприємства за рахунок соціальних факторів, створення умов для більш повного задоволення потреб працівників і для розвитку членів колективу. Соціальне планування припускає широке використання соціологічних досліджень для аналізу соціальних ситуацій. У плані соціального розвитку виділяють такі розділи: вдосконалювання соціальної структури підприємства; соціальні фактори розвитку виробництва і підвищення його економічної ефективності; поліпшення умов праці та побуту працівників; посилення дисципліни праці, розвиток трудової активності та творчої ініціативи.