- •Глава 1 Поняття, предмет і система кримінології
- •§ 1. Визначення поняття кримінології як науки, її співвідношення з іншими науками
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 2. Предмет і функції кримінологічної науки
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Система та структура кримінологічних знань
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 4. Проблеми і завдання сучасної української кримінології
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Рекомендована література
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Стан кримінологічних досліджень в Україні у радянський період
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 3. Розвиток кримінологи в Україні після здобуття державного суверенітету
- •Глава 2
- •Даних про кількість наукових розроблень на основі кримінологічних досліджень в Україні
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 Методологія і методи кримінологічної науки
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •§ 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Рекомендована література
- •Глава 4 Теорія злочинності
- •§ 1. Природа, сутність та поняття злочинності
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 2. Прояви злочинності: злочинний вчинок і злочинна діяльність
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1 Леонтьев а. Н. Зазнач, праця. — с. 102.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Порівняння значень показників рівня та інтенсивності злочинності по групі областей у 2002 р.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Латентна злочинність
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 Рекомендована література
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •§ 1. Детермінація та причиність
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 2. Детермінація злочинності та злочинних проявів: структура, взаємозв'язок, відмінність
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •1 Костенко а. Н. Принцип отражения в криминологии. — к., 1986. — с. 12-17.
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Рекомендована література
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •§ 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 2. Соціальна типологізація особистості. Типологічні ознаки особистості злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •Показники фізичного здоров'я.
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 4. Кримінологічна класифікація та типологія осіб, які вчиняють злочини
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 Рекомендована література
- •Глава 7 Умови та механізм злочинного прояву
- •§ 1. Поняття та структура механізму злочинного прояву
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 2. Криміногенна орієнтація
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Рекомендована література
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •§ 1. Сутність, поняття, види
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •§ 2. Конституційні та інші правові засади запобігання злочинності в Україні
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •§ 3. Суб'єкти діяльності та заходи щодо запобігання злочинності та злочинним проявам
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Сім'я, громадські релігійні організації.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •§ 1. Поняття та система управління діяльністю
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 2. Види та функціональне призначення
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 3. Теорія кримінологічного прогнозування. Його функція як засобу управління діяльністю
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 4. Теоретичні засади кримінологічного планування
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Рекомендована література:
Глава 4
Теорія злочинності
підходів до визначення узагальненої, синтезованої, до деякої міри типологізованої підстави такої структуризації.
Так, А. Ф. Зелінський пропонував в основу кримінологічної структуризації злочинності покласти єдність або подібність особистіших якостей, які виявляються у різних життєвих ситуаціях. Через досить невизначену і неформалізовану підставу він спробував поділити всі злочини на тринадцять груп. Серед них п'ять мали так чи інакше визначений корисливий мотив, п'ять — насильницький спосіб здійснення, чотири виявлялися через порушення встановленого громадського порядку, суспільної та державної безпеки, службових обов'язків, порядку управління. Ряд груп злочинів мали одночасно по декілька названих ознак1. Коли зазначену класифікацію стали застосовувати у практичній дослідницькій площині, виявилося, що запропоновані підстави групування дуже важко ідентифікувати, сполучати, предметно визначати. До того ж вони мають багато складових різновидів, що охоплюють майже всю Особливу частину Кримінального кодексу та не відрізняються типово визначеною ситуацією їхнього вчинення. Пізніше вносилися пропозиції, в тому числі А. Ф. Зелінським, щодо кримінологічної структуризації злочинів за окремими нібито типовими ознаками діянь або осіб, які їх вчинили. О. М. Литвак трансформував запропоновані «занадто громіздкі», за його висловом, групування злочинів у чотири блоки, а саме:
загальної корисливої злочинності;
агресивної некорисливої злочинності;
економічної злочинності;
вільні від корисливих мотивів і агресивності інші злочини, що відбивають непокору особи законним вимогам влади або вчинювані з необережності2. Останній блок пізніше був сформульований більш стисло: «неагресивна й некорислива злочинність, що відображає правовий нігілізм, свавілля та необачність порушників»3.
Не вдаючись до детального аналізу запропонованої О. М. Литва-ком конструкції структуризації злочинності, відзначимо, що вона
1 Зелинский А. Ф. О криминологической классификации преступлений // Проблемы соци алистической законности на современном этане коммунистического строительства. — Харьков, 1978. - С. 210-217.
2 Литвак О. Злочинність, її причини і профілактика. — К., 1997. — С. 28-31.
3 Литвак О. М. Державний контроль за злочинністю (кримінологічний аспект). — Автореф. дис.... д-ра юрид. наук. — X., 2002. — С. 10.
164
більшою мірою наближена до кримінологічних потреб, тому що виходить із врахування відмінностей обумовлення злочинів, об'єднаних у блоки, що може слугувати обґрунтуванню стратегії диференційованого здійснення запобіжних заходів. Разом із тим ця конструкція, на наш погляд, може бути удосконалена у таких напрямах:
приведення різних підстав диференціації (мотиви, засоби, способи, сфери та ін.) до однопорядковості;
врахування різного характеру потреб, що обумовлюють однакові мотиви, передусім корисливі, а також різного психофізіологічного та психічного стану особи, що передує агресивному ставленню;
врахування різної міри тяжкості, суспільної небезпечності злочину та особи, яка його вчинила, залежно від форми прояву останнього, зокрема злочинної діяльності, особливо за організованого забезпечення останньої;
диференціювання залежно від мотиву діяння і ситуації його здійснення у їх обумовлюючому сполученні щодо злочинів, штучного «скинутих» до четвертого блоку.
Кримінологічною структуризацією злочинів займався і Л. М. Давиденко, який ще у 1984 р. запропонував 8 об'єднаних груп. У монографії, опублікованій у наш час разом з О. М. Бандуркою, він окреслив ще одну схему кримінологічної класифікації злочинів, яка матиме три рівні: на першому рівні злочини диференціюються за вчиненням в основних сферах життєдіяльності (суспільна діяльність, побут та дозвілля), де на думку авторів (на наш погляд, суперечливу) злочини мають «загальні або багато в чому подібні кримінологічні фактори»; на другому — злочини кожної з трьох названих груп поділяють на декілька підгруп за ознаками, що мають «найбільше кримінологічне значення для цієї групи» (що це за ознаки та як визначається їхнє значення, не пояснюється. — Авт.); на третьому рівні підставою подальшої диференціації злочинів стають «нові ознаки», які мають суттєве значення з огляду на завдання кримінології та профілактики злочинів, зокрема форма вини, антисуспільна спрямованість, соціальне становище осіб, які вчинили злочини1. Через незавершеність цієї
1 Бандурка А. М., Давыденко Л. М. Преступность в Украине: причины и противодействие. — Харьков, 2003. - С. 15.
165