Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Zakalyuk_A_P_Kurs_suchasnoyi_kriminologiyi_Kn_1...doc
Скачиваний:
3
Добавлен:
15.08.2019
Размер:
2.71 Mб
Скачать

Глава 3

Методологія і методи кримінологічної науки

Як зазначалося, другою складовою та джерелом методології кримінологічної науки, що належить до галузі суспільних наук, є методологічні закономірності та особливості їхнього спрямуван­ня на певному історичному етапі розвитку суспільства. Серед них у сучасному українському суспільстві загально визнаються такі:

  • критичне переосмислення заідеологізованих із часів пану­вання комуністичної ідеології методологічних основ суспільних наук, подолання матеріалістичного монізму, економічного детермінізму, вульгарно абсолютизованого протиставлення ма­теріального ідеальному та інших догматично-формальних схем у розумінні обумовленості, сутності та прояву суспільних фено­менів, зокрема протиправності та злочинності;

  • утвердження гуманізму, пріоритету особи, людини і громадя­нина, громадянського суспільства перед державою, забезпечення вільного користування природно властивими людині правами і свободами, їх захист від обмежень та будь-яких посягань, у тому числі розширення використання з цією метою кримінологічних засобів;

  • демократизація політичної та правової системи, політичної та правозастосовчої практики, послідовне відтворення в них корінних інтересів народу України, передусім його сподівань на вільний, незалежний, всебічний розвиток на шляхах цивілізації;

  • забезпечення верховенства права, його обов'язкової реаліза­ції, насамперед через суспільну обумовленість, наукову обґрунто­ваність, соціальну, в тому числі кримінологічну, ефективність законотворення, правової, правозастосовчої та правоохоронної системи;

  • методологічне спрямування всього комплексу суспільних на­ук, зокрема кримінологічної науки, на створення багатоаспектної і у цьому розумінні загальної «теорії демократичної трансформації і розвитку державно організованого українського суспільства»1, співвіднесення цієї теорії та опрацьованих на її основі моделі роз­витку країни та системи його забезпечення, у тому числі правови­ми та кримінологічними засобами, з більш широкими «соціальни-

ми цілями, гуманістичними ідеалами, етико-правовими цінностя­ми суспільства, як складного, багатовимірюваного, діалектичного і динамічного цілого»1, визначення зазначених теоретико-програм-них та проектних розроблень як методологічної основи трансфор­маційних перетворень усіх суспільних сфер, у тому числі тих, які є предметом кримінологічної науки;

— усвідомлення методологічно визначального висновку стосов­ но того, що виконання завдань демократичного, цивілізаційного розвитку всіх суспільних сфер, передусім політичної, економічної, правової, соціально-психологічної, значно ускладнюється та галь­ мується через олігархічне поєднання влади і капіталу, підкорення суспільно-державних цілей інтересам зазначеного симбіозу, що мало особливо згубні наслідки за часів правління режиму Л. Д. Ку­ чми та обумовлює необхідність більш активного одночасного ви­ конання критичної й оновлюючої конструктивної функцій суспільними науками, у тому числі кримінологією;

— значне поглиблення розроблення методологічних проблем суспільних наук, зокрема кримінології, розгортання науково аргу­ ментованої критики поширених за умов наведеного вище режиму методологічної невизначеності, теоретичної догматики, еклекти­ ки, фальсифікації, фарисейства, некритичного запозичення зовнішніх рецептів, методів та засобів, що нібито прийняті «у всьому цивілізованому світі», а насправді не підкріплених реаль­ ною соціальною практикою та її позитивними результатами.

Згідно з названими загальними філософськими методологічни­ми засадами та закономірностями і напрямами розвитку методо­логії суспільних наук уточненню та удосконаленню підлягають методологічні і методичні положення власне кримінологічного оп­рацювання, які, як зазначалося, є третьою («внутрішньою») скла­довою методології кримінологічної науки. І в цій частині є ряд не-визначених і невирішених методологічних проблем, що підляга­ють вирішенню українською кримінологією. Про них йтиметься у § 3 цієї глави.

Тут лише є потреба зауважити, що нерідко ще методологія кри­мінологічної науки прямо ототожнюється з методологією кримі-

1 Селівапов В. М. До проблеми розроблення концепції розвитку вітчизняної юридичної на­уки // Право України. - 2001. - № 7. - С 11.

94

Селівапов В. М. Право і влада суверенної України. — К., 2002. — С. 371.

95

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]