- •Глава 1 Поняття, предмет і система кримінології
- •§ 1. Визначення поняття кримінології як науки, її співвідношення з іншими науками
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 2. Предмет і функції кримінологічної науки
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Система та структура кримінологічних знань
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 4. Проблеми і завдання сучасної української кримінології
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Рекомендована література
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Стан кримінологічних досліджень в Україні у радянський період
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 3. Розвиток кримінологи в Україні після здобуття державного суверенітету
- •Глава 2
- •Даних про кількість наукових розроблень на основі кримінологічних досліджень в Україні
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 Методологія і методи кримінологічної науки
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •§ 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Рекомендована література
- •Глава 4 Теорія злочинності
- •§ 1. Природа, сутність та поняття злочинності
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 2. Прояви злочинності: злочинний вчинок і злочинна діяльність
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1 Леонтьев а. Н. Зазнач, праця. — с. 102.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Порівняння значень показників рівня та інтенсивності злочинності по групі областей у 2002 р.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Латентна злочинність
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 Рекомендована література
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •§ 1. Детермінація та причиність
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 2. Детермінація злочинності та злочинних проявів: структура, взаємозв'язок, відмінність
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •1 Костенко а. Н. Принцип отражения в криминологии. — к., 1986. — с. 12-17.
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Рекомендована література
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •§ 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 2. Соціальна типологізація особистості. Типологічні ознаки особистості злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •Показники фізичного здоров'я.
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 4. Кримінологічна класифікація та типологія осіб, які вчиняють злочини
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 Рекомендована література
- •Глава 7 Умови та механізм злочинного прояву
- •§ 1. Поняття та структура механізму злочинного прояву
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 2. Криміногенна орієнтація
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Рекомендована література
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •§ 1. Сутність, поняття, види
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •§ 2. Конституційні та інші правові засади запобігання злочинності в Україні
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •§ 3. Суб'єкти діяльності та заходи щодо запобігання злочинності та злочинним проявам
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Сім'я, громадські релігійні організації.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •§ 1. Поняття та система управління діяльністю
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 2. Види та функціональне призначення
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 3. Теорія кримінологічного прогнозування. Його функція як засобу управління діяльністю
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 4. Теоретичні засади кримінологічного планування
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Рекомендована література:
Глава 2
Рекомендована література
1. Данъшин И. Н., Разумный В. Г. Становление и развитие криминологи-
ческих исследований в Украинской ССР // Проблемы правоведения: Республиканский межведомственный науч. сб. — К., 1978. — Вып. 37. - С. 90-99.
2. Данъшин И. Н., Разумный В. Г. Опыт криминологических исследований
в Украинской ССР в 20-30-е годы // Проблемы правоведения: Республиканский межведомственный науч. сб. — К., 1978. — Вып. 38. — С. 32-43.
3. Криминология. Исправительно-трудовое право. История юридической
науки. - М., 1977.
4. Михайленко П. П. Суды и наказания в Сечи Запорожской // Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України. — К, 1999. - С. 369-403.
5. Филонов А. В. Зарождение, теоретические истоки, развитие кримино-
логической науки в Украине. — Донецк, 1997.
6. Михайленко П. П. К 110-летию со дня смерти Александра Федоровича
Кистяковского // Кримінальне право, кримінальний процес та кримінологія України. - К., 1999. - С. 566-570.
88
Глава 3 Методологія і методи кримінологічної науки
§ 1. Методологія кримінологічної науки
Будь-яка наукова діяльність спрямовується на отримання або підтвердження (чи заперечення) наукових знань. Вона є реалізацією процесу наукового пізнання. На відміну від буденного знання, що ґрунтується на відомостях, отриманих у безпосередньому спілкуванні людей, на життєвому досвіді, інтуїції та здоровому глузді, наукова діяльність є пізнанням особливого роду. Воно вирізняється теоретичними передумовами, а головне — своїми специфічними методами, засобами та критеріями їхнього застосування. Якщо дуже стисло дати визначення межі, що відділяє наукову діяльність від звичайної буденної аналітики і навіть від аналітичної роботи — необхідної ланки процесу управління або яка часто супроводить художню творчість, то можна сказати: наука починається із застосуванням наукових методів, наукових критеріїв оцінки отриманих знань. Саме завдяки цьому наукове знання є не лише системним, послідовним, а й теоретично та методично контрольованим об'єктивними науковими аргументами. Ця оцінка дає змогу науці не лише отримувати знання щодо нових фактів і результатів, а й прагнути пояснювати їх з огляду на існуючі теоретичні уявлення та ті, що вона продукує. Сукупність теоретичних передумов, методів та засобів наукового дослідження становить предмет методологи науки, або методології наукового пізнання. Наведеним визначаються три основні складові методології: теоретичні передумови пізнання, його методи та засоби реалізації останніх.
Відомо, що теоретичні світоглядні основи пізнання формує філософія. Через це іноді під методологією розуміється вся філо-
89
Глава 3
Методологія і методи кримінологічної науки
софія або філософія всієї науки. Безумовно, методологія тісно пов'язана з філософією, яка створює її світоглядну основу. Проте цей факт не свідчить про збігання методології та філософії. На відміну від останньої, яка обґрунтовує можливість і закономірності пізнання світу, методологія викарбовує шлях пізнання, визначає його напрями, методи і засоби. Це обумовлює потребу визначити співвідношення між методологією та теорією пізнання, або гносеологією (грец. gnosis — пізнання, logos — поняття). Інколи не без підстав стверджується, що методологія — це розділ, стержневий елемент гносеології щодо шляхів і засобів наукового пізнання1. Проте це твердження не дає підстав для ототожнення названих двох понять. Гносеологія має на меті вивчити загальні закономірності, принципи, ступені пізнання, які використовує методологія. Разом із тим, методологія виконує свою специфічну функцію — визначає теоретичні передумови, методи та засоби наукового пізнання. Відповідно, методологія кримінологічної науки має вирішувати зазначені функціональні завдання стосовно пізнання об'єктів, що становлять предмет кримінології як науки.
Отже, джерелами наукової методології є: 1) світоглядні постулати філософії щодо сутності пізнання, його меж і можливостей, абсолютності та відносності знання; 2) загальні гносеологічні закономірності, принципи, ступені пізнання; 3) логічні залежності та зв'язки, методи і способи наукового пізнання, що формує сама наука.
Оскільки методологія — це загальний для науки шлях пошуку наукового знання, а цей шлях та пошук у багатьох напрямах та відношеннях багатоваріантні, існують кілька деференціацій методології. Зокрема, виділяють такі її рівні: вищий, де виявляється загальна наукова методологія, загальна діалектична логіка, тобто загальна для науки в цілому; другий — загальна методологія для сфери наукового знання, наразі, якщо йдеться про кримінологію, для сфери наук про суспільство або суспільних наук, до яких належить кримінологія; третій — методологія окремої науки, наразі кримінології. Подібним чином, але дещо в іншому ракурсі визначають структуру методології конкретної науки, в тому числі
1 Кримінологія. Загальна та Особлива частими / За рсд. І. М. Даньшина. — С. 20.
90
кримінології, залежно від рівня узагальнення, абстрагування об'єкта наукового пізнання. За цією ознакою у методології кримінологічної науки виділяють загальнонаукову частину, яка стосується взагалі наукового підходу до пізнання будь-якого об'єкта, що становить науковий інтерес. Такі загальні підходи беруться до уваги в пізнанні конкретного об'єкта певною наукою, наразі кримінологією. Другу частину методології кожної науки становлять особливості методології та деталізовані стосовно галузевої належності методологічні положення певної галузі, сфери наук, наприклад суспільних наук, до яких належить і кримінологія. Третьою ланкою методології окремої науки, наразі кримінології, є вироблені з використанням загальнонаукової та науково-галузевої методології свої, належні цій науці методологічні засади, принципи, положення, методи наукового пізнання.
З огляду на наведене, методологія кримінологічної науки складається із: загальнонаукових принципів, вимог, критеріїв наукового пізнання загалом; методологічних особливостей галузі суспільних наук, до якої належить кримінологія; методологічних і методичних положень, методів, способів власного (кримінологічного) опрацювання, що знаходяться у діалектичному зв'язку з першими та другими.
Загальні філософські світоглядні та пізнавальні засади містять такі важливі для кримінологічного пізнання питання, як визначення світогляду, що включає загальні переконання, принципи пізнання, ідеали, норми і цінності життєдіяльності певного суспільства, окремих соціальних груп; виявлення та співвідношення різних форм світогляду, зокрема світосприйняття та світорозуміння, різних рівнів останнього, серед яких теоретичний рівень належить філософії, завдяки чому вона й становить теоре-тико-концептуальну основу методології будь-якої науки, у тому числі кримінології. До складових теоретично визначених у філософії методологічних засад науки в цілому і кримінології зокрема належать також: система поглядів на світ, місце у ньому людини, її ставлення до світу та суспільства; співвідношення буття, мислення та свідомості, природного і суспільного (соціального), фізичного і духовного, соціального і біологічного, необхідного і випадкового, можливості і дійсності, сутності і явища тощо. Особливе
91