Глава 9

Теорія управління діяльністю щодо запобігання та протидії злочинності.

сити на важливості у період до безпосередньо кримінологічного планування проведення аналізу причин та умов, що обумовлюють злочинність, та прогнозу їх дії на перспективу. Згідно з методо­логічним принципом відповідності, який є одним із визначальних у кримінології, запобіжний вплив за змістом та адресатами має точно відповідати уявленню про причини й умови злочинності та спрямуватися на об'єкти, які виконують зазначену обумовлюючу роль, у тому числі передусім щодо чинників безпосередньої ланки обумовлення злочинних проявів. Отримання предметної інфор­мації про виконання певними об'єктами функцій причин та умов і їхній кримінологічний аналіз, а також прогнозування їхнього впливу на перспективу — дуже складні завдання, але вкрай важ­ливі для предметного планування діяльності щодо запобігання дії згаданих чинників. На практиці аналіз цих чинників проводиться рідко, неповно, на сумнівній методологічній основі, коли, напри­клад, предметно не з'ясовано детермінуючу роль тих чи інших чинників, а тому вона замінюється неадекватним до дійсних потреб поєднанням нечітко визначного кола чинників в аморфне утворення «фактор». Але ж запобіжний вплив повинен здійснюва­тися не на теоретично інтегровану конструкцію «фактор», а на предметні чинники, що відіграють конкретну детермінуючу роль. Без адресного спрямування запобіжний вплив є безпредметним і через це загальним і малорезультативним. З огляду на важливість і, разом із тим, значну складність аналізу причин та умов злочин­ності, у главі 2 Книги 3 Курсу окремим параграфом розглянуто організацію та методику проведення такого аналізу. Слід відзначи­ти, що в Україні практика кримінологічного планування на загаль­нодержавному рівні доки ще не спирається на аналіз причин і умов злочинності. Він не передував прийняттю жодної з державних програм протидії злочинності, в тому числі Комплексних програм профілактики злочинності на 2001-2005 pp. та 2007-2009 pp., у них не містилися висновки відповідного аналізу, а з ряду питань за­побігання злочинності проведення аналізу лише планувалося. Безу­мовно, така практика негативно позначається на предметності та дієвості планів і програм, зрештою, на результативність їх реалізації. Вимога законності щодо кримінологічного планування має охоплювати потребу належного законодавчого регулювання

418

діяльності стосовно запобігання та протидії злочинності. Разом із тим, остання не повною мірою та належним чином унормована на законодавчому рівні. Передусім це стосується діяльності щодо за­побігання злочинності, яка значною мірою законодавчо не врегу­льована через тривале неприйняття Верховною Радою України з необгрунтованих міркувань Закону України «Про запобігання злочинності». Докладніше це питання проаналізовано в главі «Теорія запобігання злочинності».

Вимога актуальності стосовно кримінологічного планування, крім загальних положень науки управління, доповнюється потре­бами відповідності плану та передбачених у ньому заходів сучасному визначенню наявних проблем, реальному стану їх розв'язання, у тому числі діяльності щодо запобігання та протидії злочинності, окремих її видів, а також у галузях суспільних відно­син та на територіях, де стан злочинності має негативні тенденції.

Вимога реальності означає забезпечення реальних умов вико­нання плану, передусім запобіжних заходів, у тому числі щодо по­треб у людських ресурсах, технічному оснащенні, інформаційно­му, матеріальному забезпеченні тощо.

Вимога компетентності, крім загальних умов, має бути забезпе­чена заходами спеціальної підготовки виконавців плану щодо форм, методів, засобів запобіжної діяльності, поширення її досвіду тощо.

Вимога конкретності має реалізуватися через чітке і предметне викладення заходів, проведення точних розрахунків необхідних затрат за обсягом робіт, часом, кількістю виконавців тощо.

Відповідним чином уточнюються з огляду на положення кримінології, вимоги, що висуваються взагалі до планів. Зокрема, вимога наступності реалізується через урахування виконання пла­ну за попередній період, передусім щодо зміни стану злочинності, в тому числі стосовно її складових категорій і видів, на певних тери­торіях, в окремих напрямах запобіжної діяльності тощо. Вимога комплексності стосується передбачення у плані в усіх розділах, на­прямах відповідних пунктів комплексного використання необхідних запобіжних заходів. При цьому потрібно розрізняти два пов'язані, але все-таки окремі процеси: 1) розроблення згідно з сучасними вимогами і можливостями загальної системи профілак­тичних заходів і засобів; 2) визначення у кожному разі тих, які

419