- •Глава 1 Поняття, предмет і система кримінології
- •§ 1. Визначення поняття кримінології як науки, її співвідношення з іншими науками
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 2. Предмет і функції кримінологічної науки
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 3. Система та структура кримінологічних знань
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •§ 4. Проблеми і завдання сучасної української кримінології
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Рекомендована література
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 2. Стан кримінологічних досліджень в Україні у радянський період
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •§ 3. Розвиток кримінологи в Україні після здобуття державного суверенітету
- •Глава 2
- •Даних про кількість наукових розроблень на основі кримінологічних досліджень в Україні
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 Методологія і методи кримінологічної науки
- •§ 1. Методологія кримінологічної науки
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •§ 3. Методологічні проблеми сучасної української кримінології
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Глава 3
- •Рекомендована література
- •Глава 4 Теорія злочинності
- •§ 1. Природа, сутність та поняття злочинності
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 2. Прояви злочинності: злочинний вчинок і злочинна діяльність
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •1 Леонтьев а. Н. Зазнач, праця. — с. 102.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Порівняння значень показників рівня та інтенсивності злочинності по групі областей у 2002 р.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •§ 4. Латентна злочинність
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 Рекомендована література
- •Глава 5 Теорія детермінації злочинності
- •§ 1. Детермінація та причиність
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •§ 2. Детермінація злочинності та злочинних проявів: структура, взаємозв'язок, відмінність
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •1 Костенко а. Н. Принцип отражения в криминологии. — к., 1986. — с. 12-17.
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Рекомендована література
- •Глава 6 Теорія особи злочинця
- •§ 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 2. Соціальна типологізація особистості. Типологічні ознаки особистості злочинця
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •1. Ознаки формування, соціалізації особи.
- •2. Ознаки соціального статусу та соціальних ролей.
- •3. Безпосередні ознаки спрямованості особистості.
- •Глава 6
- •Показники фізичного здоров'я.
- •8. Індивідуальні психологічні риси
- •Глава 6
- •Глава 6
- •§ 4. Кримінологічна класифікація та типологія осіб, які вчиняють злочини
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 Рекомендована література
- •Глава 7 Умови та механізм злочинного прояву
- •§ 1. Поняття та структура механізму злочинного прояву
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 2. Криміногенна орієнтація
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •§ 3. Умови, ситуація та механізм прийняття рішення
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Глава 7
- •Рекомендована література
- •Глава 8 Теорія запобігання злочинності
- •§ 1. Сутність, поняття, види
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •§ 2. Конституційні та інші правові засади запобігання злочинності в Україні
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •§ 3. Суб'єкти діяльності та заходи щодо запобігання злочинності та злочинним проявам
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Сім'я, громадські релігійні організації.
- •Глава 8
- •§ 4. Стратегічне, організаційне, інформаційне
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 8
- •Глава 9
- •§ 1. Поняття та система управління діяльністю
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 2. Види та функціональне призначення
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 3. Теорія кримінологічного прогнозування. Його функція як засобу управління діяльністю
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •§ 4. Теоретичні засади кримінологічного планування
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Глава 9
- •Рекомендована література:
Глава 2
Історія розвитку кримінологічної науки в Україні
відомого українського та російського історика, публіциста, політичного мислителя М. І. Костомарова (1817-1885), зокрема в його «Книзі буття українського народу» (1846), на тлі втілення ранньохристиянської ідеї соціальної справедливості, свободи, рівності і братерства доводилася необхідність скасування кріпацтва, станових відмінностей, потреба суспільного дбання на засадах християнської моралі про освіту і добробут народу, його культуру. На думку М. І. Костомарова, пріоритет у вирішенні цих проблем мав належати суспільству, в тому числі представницьким органам влади. Дещо пізніше, у другій половині XIX ст. у працях українського історика, публіциста, громадського діяча М. П. Дра-гоманова (1841-1895) було розвинуто ідеї «соціальної справедливості», «всесвітньої правди», прав людини на ґрунті ліквідації абсолютизму, залишків російської феодально-кріпосницької системи, встановлення політичної свободи. До змісту останньої М. П. Драгоманов включав наділення всіх правами і свободами, в тому числі запровадження місцевого самоврядування, недоторканності особи, свободи національно-культурного розвитку. Людину він розглядав як вищу цінність, всебічному розвитку якої, забезпеченню природного права на життя мав бути підпорядкований новий суспільний соціалістичний лад, заснований на гуманістичних, ліберальних засадах.
Аналогічні гуманістично-демократичні ідеї були близькі творчості Т. Г. Шевченка (1814-1861), П. А. Куліша (1819-1897), І. Я. Франка (1856-1916), працям М. С. Грушевського (1866-1934) та ін. Ідеї українських гуманістів, демократів виразно доповнювалися національно-визвольним спрямуванням, викриттям каральної політики царату в Україні, придушення ним проявів національної свідомості та прагнень до відновлення автономії, втраченої після приєднання України до Росії в середині XVIII ст. Разом із тим, їхні погляди щодо здобуття Україною власної державності та національного визволення поєднувалися з необхідністю соціальної перебудови українського суспільства, його розвитку на гуманістичних засадах, що передбачає піднесення цінності людини, забезпечення її вільного розвитку, національної культури і моралі та, безперечно, має кримінологічне запобіжне значення.
46
Формування кримінологічних поглядів у процесі розвитку науки кримінального права в Україні належить в основному до другої половини XIX ст. Кримінологічні проблеми знаходили висвітлення у виданих на той час фундаментальних працях з кримінального права та його історії В. А. Ліновського (Одеса, 1847), С. О. Богородського (Київ, 1862) та ін. Особливий внесок у розвиток кримінального права у сполученні з кримінологічними ідеями у той час зробив професор Київського університету св. Володимира О. Ф. Кістяківський (1833-1885). Як фахівець він формувався у руслі класичного напряму кримінального права. Представники цього напряму розглядали злочин, його елементи та покарання лише в межах юридичної форми, на підставі юридичної догми, поза з'ясуванням витоків та обумовлення досліджуваної норми реальними процесами та відносинами суспільної дійсності. Такий підхід був властивий і раннім працям О. Ф. Кістяківського. Про це свідчила його докторська дисертація, що мала назву «Ис-торико-догматическое исследование по русскому праву о пресечении обвиняемому способов уклониться от следствия и суда» (1868). Проте поступово О. Ф. Кістяківський починає переходити до вивчення суспільних процесів, які обумовлюють походження та формування правових інститутів, зокрема кримінального права. Вже через рік, досліджуючи інститут смертної кари, він намагається розглянути його в історико-соціологічному аспекті. Цікавий факт щодо розвитку поглядів О. Ф. Кістяківського у бік з'ясування детермінації злочинів наводить О. В. Філонов. Він цитує рецензію О. Ф. Кістяківського на вступну лекцію М. Духовського «Задачи науки уголовного права», прочитану в Ярославському ліцеї 03.10.1872 p., зокрема згоду рецензента з автором у головному: наука кримінального права не повинна вивчати «только преступление, как отрывочное явление, без изучения его причин»1. Пізніше відомий український криміналіст-процесуаліст професор М. А. Чельцов-Бебутов відзначав, що О. Ф. Кістяківський у 70-80-х роках XIX ст. був єдиним із фахівців у галузі кримінального права, хто послідовно провадив соціологічний підхід. Потім такий підхід був розвинутий у його вченні про
1 Филонов А. В. Зазнач, праця. — С 57.
47