Глава 8

Теорія запобігання злочинності

враховувати (яким чином, якщо не запобіжним? — Авт.) ці заходи при організації протидії злочинності не можна, тому що вони ство­рюють умови для усунення чи послаблення кримінологічних фак­торів, які детермінують злочинність»¹. Ключ до розв'язання цієї суперечливої, а частково й помилкової позиції, вбачається у ро­зумінні того, що заходи загальносоціального запобігання мають своїм об'єктом явища, факти, прояви тощо, які мають із злочин­ністю, хоч і не спричинюючий чи обумовлюючий, але інший де­термінуючий, здебільшого кореляційний зв'язок або зв'язок станів. У такому разі запобіжний вплив на них, хоч і не цілеспря­мований, належить до загальносоціального. Зрозуміло, що далеко не всі «позитивні інститути соціальної правової держави» та їхнє «ефективне функціонування» пов'язані зі злочинністю таким де­термінуючим зв'язком, тому й протидія їм не належить до загаль­носоціального запобігання їй.

Запобігання злочинності здійснюється різними засобами: правовими і неправовими, процесуальними, організаційно-управ­лінськими тощо. За ознакою характеру застосовуваних засобів розрізняють кримінально-правове запобігання (впливом кримі­нального закону, покарання у вигляді виконання ним загальної та спеціальної превенції). Вказується на кримінально-виправне (пенітенціарне) запобігання, яке здійснюється стосовно засудже­ного спеціально-запобіжними виправно-трудовими засобами. Запобіганню злочинів сприяють багато кримінально-процесуаль­них засобів та процедур, які зупиняють вчинення злочинів через їх розкриття або чинять виховний вплив на підслідних, обвинуваче­них, підсудних у процесі досудового слідства і судового розгляду справи. Всі названі засоби запобігання об'єднує те, що вони засто­совуються та чинять вплив: 1) лише після вчинення злочину для запобігання рецидиву; 2) засобами, що мають інше спеціальне призначення і лише «попутно» відіграють запобіжну роль; 3) у сфері, що регулюється нормами права; 4) у межах, які визна­чаються нормами права.

На відміну від названих різновидів, багато заходів запобігання злочинності чинять вплив: 1) не тільки після вчинення злочину,

¹ Давыденко Л. М., Бандурка А. А. Зазнач, праця. — С. 13.

328

але частіше до нього; 2) у сфері, яка лише частково регулюється правом; 3) засобами, що мають виключно цільове запобіжне при­значення; 4) інколи паралельно з засобами згаданих вище різно­видів, але частіше після них. Такі заходи становлять окремий різновид діяльності щодо запобігання злочинності — суто кримі­нологічний, їх так і називають — спеціально-кримінологічні.

Дослідження спеціально-кримінологічного запобігання, здій­снюваного в індивідуальному масштабі, тобто стосовно конкрет­ної особи, показали суттєві змістовні відмінності окремих напрямів цієї діяльності. Залежно від властивих для них форм, методів і засобів запобігання, які в свою чергу залежать від стану сформованості і ступеня реалізації тих елементів системи де­термінації злочинного прояву, що відіграють роль його причини та сприятливих умов, вказану індивідуально-запобіжну діяльність можна розділити на 3 етапи: 1) до формування мотиву злочинного прояву та наміру його вчинити; 2) після його сформованості, але до початку реалізації; 3) після початку реалізації наміру через здійснення конкретних злочинних дій. З урахуванням зазначених якісних відмінностей, на кожному з етапів вжиття заходів запобі­гання вчиненню злочину, з метою відрізнити змістовну відмінність останніх, вживаються різні терміни щодо йменування відповідної запобіжної діяльності: 1) профілактика, 2) відвернення, 3) припи­нення злочинних проявів.

На початку глави вже зверталася увага на пов'язаність названих термінів з різним предметом і змістом запобіжної діяльності, яку во­ни відображають. Зараз детальніше розглянемо ці змістовні відмінності на зазначених етапах запобіжної діяльності, оскільки вони виразно проявляються саме при її практичному здійсненні, що не завжди є очевидним на теоретичному рівні, а тому вживання різної термінології для визначення діяльності на цих етапах здається надуманим. По-перше, запобіжна діяльність на зазначених різних етапах спрямовується фактично на різні об'єкти. На першо­му етапі, якому відповідає термін «профілактика», об'єктом за­побіжного впливу є сформована суспільно неприйнятна спрямо­ваність особистості, яка відображається ззовні в антисуспільних проявах, правопорушеннях, але формування криміногенної орієнтації тільки розпочалося і не визначилося у кримінальній

329