Глава 7

Умови та механізм злочинного прояву

проекція майбутнього злочину, його основних характеристик. Рішення свідчить про закінчення процесу визрівання причини злочину, це психологічна форма її відображення. У рішенні прогно­зуються деякі більш загальні питання (ситуація вчинення, лінія поведінки при успішному її розвитку та при небажаних змінах, пе­редбачення щодо реалізації результатів злочину, тактика дій у разі викриття). Разом із тим, рішення містить ряд конкретних елементів, які визначаються предметніше і не передбачають зміни в процесі вчинення. До них слід віднести об'єкт злочинного пося­гання, спосіб вчинення злочину, його місце та форму (групову чи індивідуальну), запасні варіанти дій на випадок, коли вчинення стане неможливим з причин, що не залежать від суб'єкта.

Загалом, рішення про злочинний прояв із різною мірою усвідо­млення змісту і розгорнутості інформації відображає все коло явищ, операцій, процедур, які безпосередньо стосуються злочин­ного акту, передусім його причину, умови, які йому сприяють, спо­соби самовиправдання, напрями та засоби приховування слідів вчиненого. Таким чином, можна визначити, що рішення стосовно злочинного прояву — це інтелектуально-вольовий акт, який свідчить про готовність особи до вчинення злочину та певний план останнього.

Існує багато варіантів класифікації рішень про вчинення злочи­ну, що дають змогу отримати різнобічне уявлення про нього. За ха­рактером дій, які передбачаються у рішенні, останнє може бути стверджувальним, що спрямовується на вчинення злочину, або за-перечувальним, коли від здійснення останнього відмовляються. За часом прийняття рішення можна поділити на попередні та такі, що супроводжують злочин, тобто приймаються або розгортаються в процесі його вчинення. Залежно від суб'єкта рішення поділяють­ся на індивідуальні та групові, самостійні та несамостійні (конформні). У свою чергу останні за мотивом конформності мож­на диференціювати на нормативні (підкорення груповим нормам) та традиційні (автоматичне слідування певній традиції, ритуалу). Важливе кримінологічне значення щодо можливостей профілак­тики планованого злочину має поділ рішень на цільові (це здебільшого попередні) та ситуативні (безпосередня реакція на ситуацію). Безпосередня криміногенна ситуація часто є приводом

308

для прийняття ситуативного рішення про вчинення злочину. За даними досліджень 42 % навмисних вбивств та близько 34 % розбійних нападів мають ситуативний характер. Разом із тим, си­туативний злочин лише ззовні вважається таким, що обумовлений ситуацією. Насправді, щоб певним чином реагувати на сприятли­ву ситуацію, особа має бути підготовлена до цього. її спрямо­ваність і комплекс буденної психології в цілому визначають ре­акцію на ту чи іншу ситуацію, в тому числі негативну, криміноген­ну. У тих самих ситуаціях емоційні або нестримані особи б'ються, розсудливі — домовляються, розводяться (зазвичай розумні праг­нуть взагалі не потрапляти в подібні ситуації). Важливою у кримінології є диференціація рішень за критерієм усвідомленості. За цим критерієм рішення поділяють на: а) повністю усвідомлені; б) частково усвідомлені; в) не усвідомлені, коли рішення побудо­вано на емоції, вольових збудниках, без участі розуму. Залежно від моменту усвідомлення рішення поділяють на осмислено усвідомлене та інтуїтивне (процес опрацювання рішення не усвідомлюється). Серед рішень про навмисні вбивства інтуїтивні складають до ЗО %, про розбійні напади — 12 %. Вважається, що усвідомленим рішенням більшою мірою можна запобігти, чого не скажеш про інтуїтивні. Те саме можна констатувати у зв'язку з поділом рішень на безумовні та такі, що мають реалізуватися за певних умов. Останніми визначаються не лише можливість, а нерідко й заходи запобігання (недопущення) дії умови. За даними досліджень 35 % рішень про скоєння вбивств ставилися у залежність від поведінки потерпілих. Дві третини рішень про вчи­нення розбійних нападів ставилися у залежність від підшукання співучасників, можливості відвести від себе підозру у вчиненні.

Процес прийняття рішення про вчинення злочину можна поділити на три етапи:

І етап — підготовчий — збір, переробка інформації про значущі елементи діяльності, що мають скласти елементи вчинення злочи­ну; зміст останніх значною мірою визначається опредмеченим йо­го мотивом, причому мотив з урахуванням інформації цього етапу може частково змінюватися. До цього етапу входить:

— осмислення форми злочинного прояву (вчинок або діяльність, індивідуальна чи групова, чи потребує спеціальної організації);

309