Глава 5

ти діяльність щодо запобігання дії криміногенних чинників. Потрібні невідкладні заходи стосовно налагодження на державно­му рівні системи зазначеної діяльності. Для цього передусім необхідно організувати набуття кримінологічних знань, насампе­ред щодо детермінантів злочинності та діяльності стосовно запобігання їхній дії. Навчання кримінологічним знанням має, у першу чергу, охопити працівників органів державної влади і місце­вого самоврядування, правоохоронних та контролюючих органів з тим, щоб прищепити їм вміння предметно організовувати на всіх рівнях діяльність щодо запобігання дії детермінантів злочинних проявів, розуміння її виняткової суспільної значущості. Відомості стосовно конкретних детермінантів окремих видів злочинів містяться у відповідних главах Книги 2 Курсу, де розглядається кримінологічна інформація щодо цих різновидів злочинності.

Рекомендована література

1. Кузнецова Н. Ф. Проблемы криминологической детерминации. — М., 1984.

1. Антоїшн Ю. М. Криминология. Избр. лекции. — М., 2004.

2. Криминология: Учеб. / Под ред. Г. А. Аванесова. — Изд. 3-е, перераб. и доп. - М., 2005.

2. Бафия Е. Проблемы криминологии. — М., 1983.

3. Концепція розвитку кримінологічної науки в Україні на початку XXI століття // Інформ. бюлетень Координаційного бюро з криміно­логічних проблем Акад. правових наук України. — 2002. — № 5.

4. Кримінологія. Загальна та Особлива частини / За рсд. І. М. Даньши-на. - X., 2003.

5. Ярмыш Н. Н. Теоретические проблемы причинно-следственной связи в уголовном праве (философско-правовой анализ). — Харьков, 2003.

6. Закалюк А. П. Удосконалення законодавчого забезпечення суспільних перетворень в Україні засобами кримінологічної науки // Проблеми правового забезпечення економічної та соціальної політики в Україні: Матеріали наук. конф. (Харків, 24-25 трав. 2005 p.). — X., 2005.

232

Глава 6 Теорія особи злочинця

§ 1. Поняття «людина», «індивід», «особа», «особистість»

Під час розгляду процесів детермінації і спричинення злочин­ності та її проявів постійно відзначалася активна, можна сказати провідна, роль у цих процесах особи, її свідомості, ставлення до суспільних явищ, відносин, зокрема унормованих мораллю та пра­вом. Підкреслювалося, що безпосередньою причиною вчинення злочинів та існування злочинності в цілому є на індивідуальному рівні негативні антисуспільні риси свідомості та психології окремої особи, а на загальносоціальному рівні — суспільної свідомості, пе­редусім її соціально-психологічної складової. Звідси зрозумілий інтерес та потреба кримінології визначити ці негативні риси, влас­тивості свідомості та її носія-особи, типологічні особливості особи, яка вчинила злочин, інакше кажучи — злочинця.

Для розуміння цих питань необхідно, як і у будь-якому дослі­дженні, спочатку визначитися з термінами, зокрема з поняттям «особа» і його співвідношенням з пов'язаними поняттями «люди­на», «індивід», та, у разі потреби, висвітлення поряд із поняттям «особа» окремого поняття «особистість».

Поняття «людина» у цьому ряді є первинним. Воно застосо­вується передусім для узагальненого позначення людини як представника людської популяції в цілому, вищого прояву живої природи та тваринного світу. Головними відмінностями людини від інших представників тваринного світу є мислення, здатність розуміти самого себе та навколишній світ (свідомість) та свідома активність, передусім діяльнісна, у пізнанні останнього та його

233