Гірчак почечуйний (Polygonum persicaria)

Морфологія. Однорічна трав’яниста рослина. Корінь стрижневий, слаборозгалужений. Стебло прямостояче, вил-

часто-розгалужене, із вздутими вузлами, заввишки 30-100 см. Листки чергові, короткочерешкові, широколанцетні,

загострені, цілокраї, з клиноподібною основою, рідкоопушені щетинистими волосками, з червонувато-бурою плямою

(у вигляді підкови) в середній частині листкової пластинки. Розтруби бурі, притисло-волосисті, по краю з довгими

війками. Квітки дрібні (2,5-3 мм), зеленувато-рожеві або білі, зібрані в щільну колосоподібну китицю. Плоди – 3-гран-

ні, чорні, блискучі горішки, 2-2,5 мм завдовжки. Цвіте в липні-серпні, плодоносить у серпні-вересні.

Формула квітки: *P5 A6 G(3).

Екологія і поширення. Зустрічається на заплавних луках, по берегах водойм, як бур’ян у посівах, по городах,

пасовищах, вологих місцях по всій території України.

Сировина. Трава, яку заготовляють у період цвітіння рослини.

Дія. Кровоспинна, послаблююча, сечогінна, протизапальна, болетамувальна та судинозвужувальна.

Застосування. Застосовують настій та рідкий екстракт з трави рослини при ускладненому кровотечею геморої,

особливо у хворих з атонічними запорами, при спазматичних запорах. У гінекологічній практиці їх призначають при

вагініті при захворюваннях, пов'язаних з матковими кровотечами (гіпотонія матки, надмірні місячні тощо). У народній

медицині відвар трави використовують для лікування ран, виразок, лишаїв та висипів на шкірі, ним полощуть горло

при ангіні й ларингіті. Свіжу потовчену траву прикладають до потилиці при головному болі. Для лікування ран

використовують і свіжий сік рослини.

Гірчак пташиний, або спориш звичайний (Polygonum aviculare)

Морфологія. Однорічник зі стрижневим, розгалуженим коренем. Стебло нерідко галузиться від основи, членис-

те, часто сланке, довжиною 10-100 см, з плівчастими піхвами. Листки дрібні, чергові, цілокраї, еліптичні або ви-

довжено-ланцетні з короткими черешками, з сріблясто-білими плівчастими прилистками, зрослими в розірвану вгорі і

бахромчасту трубочку, що обгортає основу меживузля. Квітки дрібні, правильні, двостатеві, зелені, по краю рожеві

або білі, розташовані по 2-5 у пазухах листків, з простою п'ятироздільною зеленуватою, по краю рожевою або білою

оцвітиною. Плоди – тригранні, матові, точково-бугристі горішки. Цвіте у травні-серпні. Плоди дозрівають у липні-

вересні.

Формула квітки: *P5 A9 G(3).

Екологія і поширення. Спориш звичайний росте по всій території України вздовж доріг, на подвір'ях, смітниках

і полях.

Сировина. Трава.

Дія. Кровоспинна і сечогінна.

Застосування. Препарати з трави рослини зменшують проникність стінок судин і підвищують здатність крові до

зсідання (дія флавоноїдів, дубильних речовин і сполук кремнію), перешкоджають утворенню сечових каменів (дія роз-

чинних сполук кремнієвої кислоти), підвищують діурез, виводять з сечею надлишок іонів натрію і хлору, збільшуючи

фільтрацію в ниркових клубочках і зменшуючи зворотну резорбцію в ниркових канальцях, поглиблюють дихання,

знижують артеріальний тиск, посилюють скорочення матки, виявляють антитоксичну дію. Завдяки дубильним речови-

нам, препарати споришу позитивно впливають на функцію шлунково-кишкового тракту. Найдоцільніша форма зас-

тосування – настій. Пероральне вживання настою показане при хронічних захворюваннях сечовивідних шляхів