42 Пріоритети сучасної соціально-економічної стратегії демократичних держав

Пріоритети сучасної соціально-економічної стратегії виз­начаються, виходячи з того, що головною метою сучасного суспільства є розвиток людини за допомогою людей і для людей. Цю ідею вперше було сформульовано Авраамом Лінкольном, а нині вона стала основним гаслом 00Н. Зміст наведеної тези означає необхідність не надання гуманітарної допомоги нуж­денним верствам населення або нужденним країнам, а сприян­ня їх розвиткові.Треба зазначити, що більшість, принаймні індустріаль­них, держав світу тою чи іншою мірою враховує цю ідею у своїй стратегії. Відповідно формується система пріоритетів, ос­новними цілями якої є таке:

1. Економічне зростання - забезпечення виробництва більшої кількості та ліпшої якості товарів, тобто зростання життєвого рівня народу.

2. Повна зайнятість - надання підходящої роботи всьому трудоакгивному населенню.

3. Економічна ефективність - максимальний результат витрат обмежених ресурсів.

4. Стабільний рівень цін;

5. Економічна свобода виробників та споживачів.

6. Справедливий розподіл прибутків, який протидіє різко­му соціально-економічному розшаруванню суспільства і зу­божінню будь-яких його верств.

7. Економічна забезпеченість існування непрацездатних членів суспільства.

8. Торговельний баланс - співвідношення зовнішньотор­говельного і валютного сальдо.

Цілком зрозуміло, що говорячи про перехід української економіки від адміністративно-командної до ринкової недо­статньо простої фіксації напрямку розвитку, необхідне чітке формулювання системи пріоритетів, їх ранжіювання. 1 це - за­вдання не тільки парламенту, хоча його перш за все. Своя сис­тема-пріоритетів, іншого рівня, повинна існувати і у виконав­чих структурах, і в регіонах. Без цього усталений розвиток, як­що виключати усталену кризу, - неможливий.

Наведена система пріоритетів відсилає нас до широкої сфери державної активності, що власне і є розвитком держави, суспільства в цілому.

Демократична Держава; яка своєю метою має створення рівних можливостей для всіх своїх громадян, розвивається серією своїх дій в різноманітних сферах, включаючи економіку, культуру, освіту, охорону здоров'я. планування сім'ї, турботу про сім'ї та дітей, підтримку інвалідів та етнічних меншин, охорону навколишнього середовища, охорону держави та пра­вопорядку в ній тощо. Прагнення забезпечити рівні умови для всіх людей є головною соціальною проблемою, що вирішується створенням таких умов, які б забезпечили кожній особистості певний рівень життя (сам цей рівень, тобто життєвий стандарт Визначається насамперед економічними можливостями суспільства). Ці можливості специфічні для кожної країни і в певний час.

Наприклад, економічна політика, пов'язана з втручан­ням держави в економіку, з сучасних позицій означає пом'як­шення наслідків економічних циклів та запобігання еко­номічній депресії. Зрозуміло, що політика кожної держави формується з урахуванням національних інтересів національ­них пріоритетів.

Соціальна політика , пов'язана з втручанням держави в соціальні процеси, із забезпеченням колективного (і індивіду­ального благополуччя), з розподілом і перерозподілом наявних ресурсів суспільства.Відповідно розрізняються такі типи соціальної політики:

Підтримка певних державних установ: оборони, безпеки, міської інфраструктури, охорони здоров'я, освіти, культури і науки

Соціальна підтримка або соціальний захист населення які з різних причин потрапили в скрутні обставин. В цьому контексті ми маємо розрізняти систему соціального захисту і систему соціальної підтримки.

Соціальний розвиток, тобто пріоритет тих складових суспільства які саме і забезпечують його розвиток у цілому: науки, культури освіти, забезпечення соціальної солідарності, міжнародної кооперації тощо.

У контексті аналізу й управління ринком праці доцільно обмежитися двома компонентами тами державної політики: політи­кою ринку праці і соціальним захистом.