3.2 Показники трудової активності

Головним статистичним виміром трудової активності є її рівень t, що розраховується як відношення чисельного трудоактивного населення (L) до його загальної кількості (S): t = L/S.

Рівні трудової активності розраховуються щодо населен­ня старше певного віку (як правило, 16 або 18 років), населен­ня працездатного віку або всього населення регіону. Перші два коефіцієнти називають спеціальними, третій - загальним. Зро­зуміло, що в кожному випадку чисельник дробу має бути відповідним до знаменника, тобто використовується чи­сельність трудоактивного населення старше певного віку, пра­цездатного віку або без вікових обмежень.

Більш детальну інформацію можна одержаги, спираю­чись на розрахунки статево-вікових рівнів трудової активності: диференційовано щодо жінок і чоловіків за 5-річними вікови­ми коефіцієнтами. У такому випадку, як правило, ряд статево-віковіїх коефіцієнтів доповнюється стандартизованим показни­ком, причому за стандартне населення приймається або серед­ня по країні фактична структура населення, або та, що вико­ристовується в міжнародній статистиці як європейський або світовий стандарт.

Стандартизовані коефіцієнти мають узагальнюючий характер і водночас вони еліміновані від впливу структурних факторів, тобто особливостей статево-вікового складу населення. Це дає можливість виконувати коректний порівняльний аналіз рівнів трудової активності різних країн, що мають істотні відмінності, наприклад, у рівнях постаріння населення; інша можливість - порівняння трудової активності чоловіків і жінок, міських та сільських жителів, населення тієї ж самої країни за різні періоди часу. Стандартизовані коеф. визначаються виключно статево-віковими рівнями трудової активності.

Рис. 1.Схема процесу розвитку трудової активності

Таблиця 1 - Вікова структура населення, прийнятого в міжнародній статистиці за європейський стандарт

Вік, роки	Пиюма вага в загальній сукупності населення
0-4	0,08
5-9	0,07
10-14	0,07
15-19	0,07
20-24	0,07
25-29	0,07
30-34	0,07
35-39	0,07
40-44	0,07
45-49	0,07
50-54	0,07
55-59	0,06
60-64	0,05
65-69	0,04
70-74	0,03
75-79	0,02
80-84	0,01
85+	0,01
Усього	1,00

3.3. Стандартизація вікових коефіцієнтів як метод побудови узагальнюючого показника, трудової активності

Аналітичні розрахунки вікових рівнів трудової актив­істі звичайно виконуються за п'ятирічними групами, тобто зактично на кожну сукупність населення розраховується при-інзно 11 коефіцієнтів (від 16 до 70 років). Зрозуміло, що вень трудової активності населення 30-34 років набагато ви- щшї, ніж 65-69-річних, помітні розбіжності і в інших групах. У тих випадках, коли сукупності населення суттєво відрізняють­ся за віковим складом, висновки, що спираються на загальні (або навіть спеціальні) коефіцієнти трудової активності можуть бути помилковими. Для виконання коректного аналізу і відо­кремлення саме різниці в трудовій активносгі населення не­обхідно елімінувати вплив різниці вікового складу.

З цією метою застосовується спеціальний методочний засіб: стандартизація, подібний до розрахунків індексів поспйно-го складу в економічній статистиці. При ньому кожна група порівнюється з певним загальним еталоном або стандаргом.

Вважатимемо, що вікові рівні трудової активності поз­начаються як /у » питома вага кожної вікової групи - 5'у, рівні трудової активності стандартного населення - 1°^ , питома вага відповідної групи стандартної сукупності - 8°^ .

Загальний рівень трудової активності населення вира­жається формулою середньої арифметичної: і ^ ^ Су5^ , а

рівень трудової активності населення; що прийняте за сган-дарт ї° == ^ ^^х • Показник, елімінований від впливу особ­ливостей вікової структури, - стандартизований коефіцієнт: