Ставки роялті

Rmin 1=		(rзаг. — rбаз.) *Дmin __________________ (1 + rзаг.)	(0,25- 0,15)*0,05 = ———————— (1 + 0,25)	= 0,004, або 0,4%.
Rmax 1 =	(rзаг. — r баз.) * Д max ____________________ (1 + rзаг.)		(0,25-0,15) * 0,15 = ——————— (1 + 0,25)	= 0,012, або 1,2%.

Таким чином, у даному прикладі мінімальна ставка роялті складе 0,4%, а максимальна – 1,2%.

Завдання

1. Розрахувати чисельне значення частки відрахувань (д) на користь франчайзера – фірми «Колл-Квік Приттінг Лтд» від додаткового прибутку умовного підприємства-франчайза із загальною рентабельністю r_заг2.= 0,35 (35%) і базовою рентабельністю r_баз2 = 0,1 (10%). Відомо, що стандартні умови франшизи даної фірми передбачають розмір ставок роялті R_2-1 = 6% (0,06) від загального товарообігу й додатково R_2-2 = 4% (0,04) від загального товарообігу як відшкодування видатків франчайзера на рекламу, стимулювання збуту й підтримку торговельної марки, здійснюваної на користь всіх франчайзів даного франчайзера на території надання франшиз.

2. Пропонують купити ліцензію за PV_підпр.4 = 20.000 $ за умовами необмеженого в часі строку її дії й постійними по величині (фіксованими) відрахуваннями періодичних платежів на користь покупця ліцензії, по якій передане право на використання нової технології із щорічним обсягом товарообігу продукції Q₄ = 100.000 $/рік, що забезпечує збільшення рентабельності виробництва на r_дод.4 = 0,25 (на 25%), при первісній (базовій) рентабельності виробництва r_баз.4 = 0,10 (10%). Обґрунтувати ухвалення рішення про покупку (або відмову від покупки), якщо відомо, що стандартна частка відрахувань ліцензіарові в додатковому прибутку ліцензіата для аналогічних умов звичайно становить д₄ = від 5 до 15%, а ставка капіталізації альтернативних інвестицій на дату пропозиції становить К₄= 0,15, або 15% річних.

3. Для обґрунтування загальної одноразової суми платежів розрахувати обґрунтовану поточну вартість франшизи (PV₅) строком на 3 роки, з первісним платежем PV _вступ.5 = 3.000 $ для надання послуг Q₅ = 10.000 $/рік, при загальній рентабельності використання фірмової технології r_заг.5 = 0,50 (50%), базової рентабельності підприємства r_баз.5 = 0,25 (25%), частки відрахувань франчайзеру в додатковому прибутку франчайзи в перший рік дії франшизи д_5-1 = 0,30 (30%), другий рік – д_5-2 = 0,25 (25%), третій рік дії –

д_5-3 = 0,15 (15%), і ставки прибутковості альтернативних інвестицій I₅ = 0,15 (15%) річних.

4. Розрахувати чисельне значення ставки щорічних відрахувань роялті (R₃), якщо пропонується укласти договір на покупку прав на використання об'єкта ІВ для виробництва товарів з оборотом Q = 150.000 $/рік, строком на 3 роки, із загальною поточною вартістю договору PV_пот.3 = 50.000 $, з первісним (вступним) разовим внеском PV_вступ.3 = 20.000 $ і ставкою прибутковості по альтернативних довгострокових валютних депозитах – 15% річних.

Метод звільнення від роялті базується на припущенні, що розглянута ІВ не належить реальному власникові, а є власністю іншого підприємства, що надає ІВ на ліцензійній основі за умови сплати роялті. Таким чином, обчислюється псевдоекономія витрат по оплаті роялті, капіталізована величина яких може розглядатися як еквівалент ринкової вартості інтелектуальної власності.

Приклад

Необхідно визначити методом звільнення від роялті, вартість прав на використання об'єкта ІВ для виробництва товарів з оборотом Q = 120.000 $/рік, строком на 5 років. Середня ставка роялті в галузі – 4%. Ставка прибутковості альтернативних інвестицій i = 0,15 (15%) річних.

Вартість об'єкта ІВ визначається за формулою:

Р = Q (1+ i ) ⁿ * R _i = 120 000*(1+0,15) ⁿ *0,04 = 112779,6 $

Таким чином, вартість прав на використання об'єкта ІВ становить 112779,6 $.

Завдання

1. Пропонують купити ліцензію за умовами строку її дії – 10 років і постійними по величині (фіксованими) відрахуваннями періодичних платежів на користь продавця ліцензії, по якій передане право на використання нової технології із щорічним обсягом товарообігу продукції Q₄ = 600.000 $/рік, що забезпечує збільшення рентабельності виробництва на r_дод.4 = 0,25 (на 25%), при первісній (базовій) рентабельності виробництва r_баз.4 = 0,10 (10%). Обґрунтувати ухвалення рішення про покупку (або відмову від покупки), якщо відомо, що стандартна частка відрахувань ліцензіарові в додатковому прибутку ліцензіата для аналогічних умов звичайно становить д = від 5 до 15%, Ставка прибутковості альтернативних інвестицій i = 0,15 (15%) річних.

2. Необхідно розрахувати вартість ліцензії на використання об'єкта ІВ для виробництва товарів з оборотом Q = 22000 $/рік, строком на 3 роки, якщо відомо, що стандартна ставка роялті в галузі становить 4,5%, а ставка прибутковості по альтернативних довгострокових валютних депозитах – 15% річних.

3. Розрахувати вартість прав на покупку об'єкта ІВ, якщо передбачуваний оборот від його експлуатації Q = 2.000.000 $/рік, строк корисного використання 25 років. Ставка прибутковості по альтернативних довгострокових валютних депозитах – 15% річних.

При оцінці патентів і ліцензій, торговельної марки, франшизи, майнових прав використається, як правило, метод надлишкового прибутку. Він заснований на розрахунку економічних вигод, пов'язаних з одержанням прибутку за рахунок НМА, не відбитих на балансі підприємства, таких, що забезпечують прибуток на активи, або власний капітал вище за середній рівень.

Правило 25% – за час існування патентної охорони сформувалася певна традиція, відповідно до якої претендент виявляв готовність платити патентовласникові 25% очікуваного валового прибутку, заробленої конкурентом завдяки ліцензії.

За умови застосування цього методу оцінки об'єкта ІВ ліцензіат не зацікавлений у розкритті своїх потенційних показників, тому оцінити діапазон прибутку можна на період не більше двох років. При цьому для нової сфери бізнесу й невизначеного розміру прибутку, пропорції розподілу прибутку варто збільшувати на користь ліцензіата, тому що він зазнає підвищеного ризику.

Метод експертних оцінок – метод прогнозування, заснований на досягненні згоди групою експертів.

Існує безліч методів одержання експертних оцінок. В одних випадках з кожним експертом працюють окремо, він навіть не знає, хто ще є експертом, і тому висловлює свою думку незалежно від авторитетів. В інших же – експертів збирають разом для підготовки матеріалів, при цьому вони обговорюють проблему один з одним, навчаються один у одного, і невірні думки відкидаються. Число експертів може бути фіксованим і таким, щоб статистичні методи перевірки погодженості думок і потім їхнього усереднення, дозволяли приймати обґрунтовані рішення, або зростати в процесі проведення експертизи.

Необхідність проведення експертної оцінки припускає наступні етапи підготовки роботи експертів:

1. формулювання замовником мети експертного опитування (формулюються мета оцінки об'єкта ІВ). Від точності формулювання мети оцінки об'єкта ІВ залежить ефективність і своєчасність виконання експертами поставленої перед ними задачі;

2. підбор замовником основного складу групи експертів. Склад експертів залежить від специфіки оцінюваних об'єктів. Експерти повинні бути фахівцями в тій галузі, де здійснює свою діяльність замовник;

3. розробка й затвердження технічного завдання на проведення експертного дослідження опитування;

4. розробка докладного сценарію проведення збору й аналізу експертних думок (оцінок), включаючи як конкретний вид експертної інформації (слова, умовні градації, числа, ранжировки, розбивки або інші види об'єктів нечислової природи), так і конкретні методи аналізу цієї інформації (обчислення медіани Кемені, статистичний аналіз люсіанів, інші методи статистики об'єктів нечислової природи й інших розділів прикладної статистики);

5. формування експертної комісії (доцільний висновок договорів з експертами про умови їхньої роботи і її оплати, затвердження замовником складу експертної комісії);

6. проведення збору експертної інформації;

7. аналіз експертної інформації;

8. інтерпретація отриманих результатів і підготовка висновку для замовника;

9. офіційне закінчення діяльності.

Припускається, що колективне рішення виробляється групою, що складається з N-експертів. На першому етапі всім експертам пред'являється той самий перелік можливих варіантів рішення. Безліч варіантів позначимо через X, а самі варіанти позначимо – x, y, z. Другий етап роботи укладається у формулюванні критеріїв обробки експертних оцінок. Основними процедурами обробки персональних експертних оцінок є: ранжирування, нормування, попарне порівняння й послідовне порівняння.

При ранжируванні вихідні ранги перетворяться спочатку так, що ранг 1 стає n-м рангом і т.д., а ранг n стає рангом 1. По цих перетворених рангах обчислюються суми:

R_J = R_JK, (41)

де: R_J – сума перетворених рангів по всіх експертах для j-го фактору;

R_JK – перетворений ранг, привласнений k-м експертом j-му фактору;

М – число факторів.

Далі обчислюються ваги факторів:

W_J = R_J / R_J, (42)

де: W_J – середня вага фактору по всіх експертах;

j = 1 – N – число факторів;

i = 1 – N – число експертів.

При нормуванні вихідні оцінки, приписані експертами кожному фактору, виписуються із двома значущими цифрами й перетворяться в такий спосіб:

W_JK = ρ_KJ / ρ_KJ, (43)

де: W_JK – вага, обчислена для j - го фактору на підставі даних експерта k,

ρ_KJ – оцінка, дана k - м експертом j- му фактору.

При попарному порівнянні визначаються числа виборів фактору по всій матриці факторів [ƒ_KJ] і вага j -го фактору для k - го експерта:

W_KJ = 1/n ƒ_KJ. (44)

Середня вага j-го фактору по всіх експертах W_J підраховується так само, як при нормуванні. При послідовному порівнянні всі підрахунки виконуються точно так само, як і при нормуванні. Після одержання W_KJ і W_J проводиться статистичний аналіз отриманих даних, що полягає у визначенні ступеня погодженості думок всієї групи експертів по відносній важливості розглянутих факторів. На базі аналізу приймається рішення про подальше використання об'єкта ІВ.

Практика застосування того або іншого методу оцінки різноманітна, проте, можна говорити про те, що дохідний підхід найбільше задовольняє як для продавців, так і покупців об'єктів ІВ, тому що він базується на оцінці потенційних вигод від їхнього використання.

Принципова схема, що відображає послідовність оцінки прав на об'єкти інтелектуальної власності, представлена на рис. 11.