2.Становлення парламентаризму в світі.

3.Становлення парламентаризму в Україні.

4.Конституційний склад вру.

Загальний кількісний склад Верховної Ради України та її структура визначаються Конституцією України, Регламентом Верховної Ради України та законами про окремі її інститути.

Згідно зі ст. 76 Конституції України конституційний склад Верховної Ради України — 450 народних депутатів України. Така кількість народних депутатів зумовлена такими факторами: кількістю населення (громадян) України, виборчою системою, структурою парламенту та іншими обставинами.

Чисельний склад парламенту визначається з урахуванням різних чинників. Так, з одного боку, чисельність парламенту має бути достатньою для забезпечення його представницького характеру. Для того, щоб парламент виступав реальним представником народу, до його складу мають входити відносно численні об'єднання парламентаріїв (депутатські групи та фракції), які відображали б інтереси значних прошарків суспільства. Крім того, відповідною має бути чисельність його робочих органів (комітетів та комісій), які здійснюють зако-нопроектну та контрольну діяльність. З другого боку — надмірна чисельність парламенту суттєво ускладнює організацію його роботи. Оптимальною з огляду на ці обставини, вважається чисельність парламенту в 350—500 депутатів. На чисельність парламенту можуть впливати і такі чинники, як його структура, чисельність населення країни, форма державного устрою тощо. Для прикладу, чисельність парламентаріїв європейських країн коливається від 60 (Люксембург) до 662 (Палата громад парламенту Великої Британії та Бундестаг ФРН).

5.Структура вру(керівні посадові особи, апарат вру, Комітети вру).

"Єдиним органо м законодавчої влади в Україні є парламент - Верховна Рада України" (Стаття 75 Конституції України). Схема

управління Верховної Ради України наведена у Додатку 3.6.

Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, який веде засідання, організовує підготовку

питан ь до розгляду на засіданнях, підписує акти, прийняті Верховною Радою, представляє Верховну Раду у зносинах з іншими

органам и державної влади України та інших держав, організовує роботу апарату Верховної Ради. Йому допомагають два

заступники Голови Верховної Ради, які обираються народними депутатами таємним голосуванням за пропозицією Голови.

Роботу Голови Верховної Ради України і його заступників забезпечують відповідні секретаріати.

Голова Верховної Ради України раніше керував також Президією Верховної Ради України, до якої входили голови постійних

комісій (тепер комітети). За новою Конституцією цієї структури у Верховній Раді немає.

З лютого 2000 року для підготовки порядку денного сесії при Голові Верховної Ради організована Узгоджувальна Рада голів

фракцій і комітетів. Вона є внутрішнім органом Верховної Ради і має єдину функцію - формування порядку денного сесії.

Верховна Рада має свої органи і підрозділи, пов'язані з діяльністю депутатів, фахівців-експертів, секретарів і обслуговуючого

персоналу. Серед них комітети є найважливішими органами Верховної Ради України, відповідальними за підготовку

законопроектів, аналіз діяльності уряду, окремих його членів, виконання урядових програм, бюджету. Вони є також постійним

місцем роботи народних депутатів за фаховою належністю і бажанням.

Народні депутати пишуть заяви про бажання працювати в тому ч и іншому комітеті, враховуючи рекомендації фракцій, до яких

вони належать. Склад комітетів затверджується сесією Верховної Ради України. Народні депутати можуть перейти до іншого

комітету тільки за власною заявою і рішенням Верховної Ради України.

Комітети Верховної Ради України утворюють підкомітети для роботи над законопроектами певного напрямку. Роботу комітетів

забезпечують відповідні секретаріати, до яких входять фахівці з питань, що відносяться до відання комітетів.

Верховна Рада України утворює при необхідності слідчі і контрольні комісії для розгляду питань, пов'язаних з діяльністю

урядових структур, організацій і підприємств.

Фракції Верховної Ради України є повноправним и суб'єктами парламентської діяльності. Вони беруть участь у визначенні

порядку денного і формуванні керівництва всіх виборних органів Верховної Ради України.

Апарат є важливим органом, який забезпечує Верховну Раду приміщеннями, технічними засобами, джерелами інформації,

науково-дослідними розробками та необхідною документацією. Керівника апарату Верховної Ради України призначає Верховна

Рада на сесії.

До підрозділів Верховної Ради відносяться також газета "Голос України" і журнал "Віче".

Служба Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини відповідн о до Конституції України входить до структури

Верховної Ради України, але не є її підрозділом. Основни м завданням Уповноваженого є нагляд за додержанням конституційних

прав і свобод людин и і громадянина.

Рахункова палата також є конституційним органом, входить до структури Верховної Ради, але не є її підрозділом. ЇЇ основним

завданням є контрол ь за виконанням бюджету. 3.9. Комітети Верховної Ради України

3.9.1. Конституційні засади утворення комітетів

За новою Конституцією України відповідно до статті 89 Верховна Рада України утворює постійні Комітети:

Верховна Рада України затверджує перелік Комітетів Верховної Рад и України, обирає голів цих Комітетів.

Комітети Верховної Ради України здійснюють законопроектні роботи, готують і попередньо розглядають питання, що

віднесені до повноважень Верховної Ради України.

Верховна Рада України у межах своїх повноважень може утворювати тимчасові спеціальні комісії для підготовки і

попереднього розгляду питань.

Верховна Рада України для проведення розслідування з питань , що становлять суспільний інтерес, утворює тимчасові

слідчі комісії, якщо за це проголосувала не менше як третина депутатів від конституційного складу Верховної Ради

України.

Висновки і пропозиції тимчасових слідчих комісій не є вирішальними для слідства і суду.

Організація і порядок діяльності Комітетів Верховної Ради України, її тимчасових спеціальних і слідчих комісій

встановлюються законом.

Відповідно до діючого регламенту Верховної Ради України:

1. Повноваження постійних комітетів Верховної Ради України визначаються Конституцією України, законом

України "Про постійні комісії Верховної Ради України". Завдання і компетенція окремих постійних комітетів

Верховної Ради визначаються затверджуваними Верховною Радою положеннями про відповідні постійні

комітети, регламентом, постановами Верховної Ради.

2. Порядок утворення комітетів Верховної Ради визначається Конституцією України та регламенто м Верховної

Ради України.

3. Порядок діяльності комітетів Верховної Ради визначається законом України "Про постійні комісії Верховної Ради

України" та регламентом Верховної Ради України.

(Стаття 4.4.1)

1. Постійні комітети Верховної Ради обираються з числа народних депутатів України на першій сесії Верховної

Ради нового скликання на строк її повноважень.

2. Про перелік постійних комітетів Верховної Ради України Верховна Рада приймає постанову.

3. У разі необхідності може бути створено нові постійні комітети, скасовано або реорганізовано раніше створені,

змінено їх кількісний склад, переобрано персональний склад.

4. Створення постійних комітетів Верховної Ради здійснюється після формування і реєстрації депутатських

фракцій і груп.

5. Верховна Рада обирає постійні комітети у складі їх голів і членів. Кількісний склад кожного постійного комітету

визначається Верховною Радою. ... Депутат має право і повинен бути члено м лише одного постійного комітету.

(Стаття 4.4.2)

1. Члени постійних комітетів Верховної Ради обираються за списком всіх комітетів без обговорення шляхом

поіменного голосування

2. Список персонального складу постійних комітетів повинен містити: назви всіх постійних комітетів; назви

зареєстрованих депутатських фракцій і груп в алфавітному порядку в межах кожного постійного комітету;

розрахункові квоти пропорційного представництва кожної депутатської фракції і групи у відповідних комітетах

та квоти представництва, погоджені Погоджувальною Радою депутатських фракцій і груп; прізвища, імена та

по - батькові кандидатів у члени комітету в алфавітному порядку в межах кожної депутатської фракції і групи,

яких висунуто відповідними фракціями і групами за рахунок своєї квоти; дані про партійну належність

кандидатів.

(Стаття 4.4.5)

Не існує загальновизнаних рекомендацій для визначення кількості комітетів і підкомітетів у них. Верховна Рада

визначає кількість і спеціалізацію комітетів.

Особовий склад комітетів формується з урахуванням інтересів фракцій у парламенті. Тому кількісний склад комітетів і їх

особовий склад затверджується парламенто м за рекомендаціями фракцій. Логічним є пропорційне представництво від

кожної фракції. Щоб потрапити до певного комітету відповідно до своїх професійних уподобань депутати повинні

домовлятися з керівництво м своїх фракцій. Як правило, депутати не можуть призначатися до комітетів без їхньої згоди,

тому що не існує жодних санкцій до депутатів, які не працюють у комітетах. Потрібно, щоб депутат сам хотів працювати

у певному комітеті. 3.9.2. Організація діяльності комітетів

Верховна Рада України 1 -го скликання мала в своєму складі 23 комітети. Верховна Рада 2-го скликання затвердила 24 комітети,

а 3-го скликання - 23 комітети і Спеціальну контрольну комісію з питан ь приватизації, перелік яких наведено у Додатку 3.7.

Порядок діяльності комітетів визначається регламентом і законом "Про постійні комісії Верховної Ради України". Відповідно до

цього закону кожний комітет розробляє "Положення про комітет", яки й затверджується Верховною Радою. Варіант такого

положення, розробленого Програмою сприяння парламентові України, подано у Додатку 3.8.

Парламентські комітети є запорукою ефективного функціонування сучасних демократичних органів, де законодавча і виконавча

влади знаходяться в рівновазі. Саме комітети завдяки наданим їм можливостям постійно контролювати діяльність виконавчої

влади можуть запобігати надмірній концентрації влади в руках виконавчих структур, які мають природну властивість до

зростання чисельного складу і перебирання на себе більшості повноважень з державного управління.

Верховна Рада України через комітети може домогтися, щоб виконавча влада здійснювала закріплену в законах волю народу і

виконувала найважливіші завдання демократичної влади - забезпечувала стратегічні пріоритети розвитку суспільства та

короткотермінові пріоритети через затвердження щорічного бюджету.

Законодавчий контроль за виконанням виконавчою владою законів і бюджету виконується переважно комітетами шляхом

слухань посадових осіб, розгляду галузевих проблем та розслідувань. Ці повноваження надані комітета м Конституцією України,

регламентом та законом "Про постійні комісії Верховної Ради України". Якщо комітети вміло використовують свої повноваження,

то виконавча влада не може перебрати на себе надмірні повноваження і діяти поза рамками, визначеними законами.

3.9.3. Роль комітетів у діялбності Верховної Ради України

Верховна Рада України, як і парламент будь-якої держави, може відігравати важливу роль в управлінні країною за таких умов:

· якщо виробить такі власні правила гри, які дозволять їй уникати періодичних внутрішніх конфліктів;

· якщо раціонально розподілить депутатів з фаховою підготовкою відповідно до функціональної спрямованості діяльності

комітетів.

Тільки за цих умов Верховна Рада зможе здійснювати постійний вплив і контрол ь діяльності виконавчої влади, том у що остання

має всі необхідні інформаційні можливості і порівняно з Верховною Радою має незрівнянно більші людські та інші ресурси.

Верховна Рада може на рівних співробітничати з виконавчою владою тільки завдяки високій кваліфікації депутатів і працівників

свого апарату і апарату комітетів.

Реально Верховна Рада може відіграти значну роль у формуванні внутрішньої і зовнішньої політики держави через постійні

комітети, які є її основними робочими органами. Отже важливо, щоб саме комітети були організовані на безконфліктній основі і

мали в своєму складі фахівців високої кваліфікації у сфері своєї юрисдикції.

Комітети виконують наступні основні функції:

· Проведення законопроектної роботи. Відповідно до Конституції України комітети не мають права законодавчої

ініціативи. Тому вони не розробляють законопроекти, а тільки розглядають законопроекти, подані президентом,

народними депутатами, Кабінетом міністрів, Національни м банком України і подають їх на розгляд Верховної Ради.

Проте представляючи законопроект у першому читанні і формулюючи статті для розгляду у другому і наступних

читаннях, комітет має можливість пропонувати Верховній Раді такі формулювання, які потрібні більшості у комітеті.

Тому коміте т є важливою ланкою законотворення і творення державної політики.

· Здійснення контролю за дотриманням Конституції та законів України, за ефективністю дій уряду та інших органів

виконавчої влади і підготовка відповідних висновків для розгляду Верховною Радою. Ефективно здійснювати контрольні

функції комітети можуть у зв'язку з тим, що їм надана можливість проводити слухання для розгляду галузевих проблем

з залученням посадових осіб виконавчої влади включно до першого віце-прем'єра, а також проводити слухання

посадових осіб виконавчої влади з наступною оцінкою їх діяльності. Дієвість контролю комітетами забезпечується тим,

що всі державні органи, установи, організації і підприємства зобов'язан і надати на вимогу комітетів необхідні матеріали

і документи. Тому комітети мають можливість знайомитися з першоджерелами і зробити незалежні висновки. Контрольні

повноваження комітетів дають гарантію того, що виконавча влада діє відповідно до законів і намірів Верховної Ради.

Слухання і розслідування - це найважливіші можливості контролю і повинні бути найважливішими публічними подіями у

Верховній Раді. Крім слухань комітети повинні регулярно надсилати запити до установ і відомств з вимогою надати

необхідну інформацію.

· Проведення попереднього обговорення кандидатур посадових осіб, що обираються або затверджуються Верховною

Радою.

Потрібно відзначити ще дві важливі функції, які повинні виконувати комітети. По-перше, комітети повинні проводити аналіз та

давати оцінку виконання урядових програм. По-друге, вони повинн і контролювати діяльність позабюджетних фондів.

Як же повинні бути організовані комітети, щоб ефективн о виконувати покладені на них обов'язки? Короткий перелік обов'язківкомітетів показує, що вони мають значні можливості здійснювати державну політику і впливати на дії виконавчої влади у сфері

своєї компетенції, але тільки при відповідній організації і врахуванні політичних реалій.

Структурування парламенту за партійним принципом має на меті надання суспільству чітко ї відповіді на питання: хто відповідає

за стан справ в Україні. Існуючий порядок розподілу комітетів за фракціями, який діяв до 2000 року, не давав такої відповіді і

був результатом простої домовленості фракцій про розподіл портфелів і офісів відповідно до квоти, а також надавав переважні

можливості комітету лобіювати інтереси певних кіл у будь-якій сфері діяльності виконавчої влади.

До цього у сферах економічної політики, управління народним господарством, власності, інвестицій, аграрної політики і

земельних відноси н Верховна Рада впроваджувала політику, вигідну лівим фракціям, тому що відповідними комітетами керували

"ліві". У сферах промислової політики, будівництва, транспорту, зв'язку і енергетики вона впроваджувала політику, вигідну

правим фракціям, бо відповідним и комітетами керували "праві".

Логічни м завершенням структуризації Верховної Ради стало утворення "парламентської більшості" з фракцій, близьких за своєю

ідеологією. Ці фракції отримали право розподілити між собою керівництво всіма комітетами і мати в кожному з них більшість із

своїх членів. Решта фракцій об'єдналися в опозицію, яка отримала можливість виступати з критикою і оприлюднювати свою

точку зору з усіх питань. В цьому випадку реальна політика Верховної Ради стала прозорою і зрозумілою для всіх громадян

держави.

Велике значення для ефективної діяльності комітетів має досвідченість працівників апарату комітетів. Звичайно керівництво

комітетів тяжіє до того, щоб працівники апарату відповідали партійній належності керівництва. Проте вирішальним у цьому

питанні має бути не партійна належність, а професіональна здатність. Обізнані кадри є необхідною умовою ефективної

організації слухань у комітеті, слухан ь у регіонах, що забезпечує певний рівень участі громадян у процесі законотворення і його

прозорості.

3.10. Фракції у Верховній раді України

3.10.1. Організація і ліквідація фракцій

Загальновизнане поняття фракції, як складової частин и партії, у парламенті має інше звучання. Партія з певною ідеологією у

своєму складі може мати певні групи членів, які з певних питань мають різні погляди. Ці групи членів утворюють фракції, які

намагаються відстоювати свої погляди в рамках внутріпартійно ї дискусії. Фракції у парламенті - це об'єднання депутатів, які

обстоюють ідеологію та інтереси певної партії і намагаються здійснити її програмні засад и і передвиборні обіцянки.

В регламенті (стаття 4.2.1. п.1) подане таке визначення фракції: "... депутатські групи, сформован і на основі партійно

належності, називаються депутатськими фракціями."

Відповідно до регламенту фракції отримали великі повноваження і фактично стали визначальним суб'єктом парламентсько ї

діяльності, особливо в питаннях формування порядку денного, керівництва Верховної Ради, комітетів, контрольних і слідчих

комісій. Проте в регламенті не визначено статус члена фракції. Після проголошення складу фракції депутати за своїм бажанням

переходять із однієї фракції до іншої, порушуючи квоти пропорційного представництва при розподілі керівних посад.

Принципи функціонування депутатсько ї групи (фракції) не можуть порушувати імперативного характеру депутатського мандата

(стаття 4.2.1. п.2.).

Формування депутатських груп (фракцій) пропонує розпочати голова Центральної виборчої комісії на першому засіданні

Верховної Ради, яке він проводить відповідно до регламенту (стаття 2.2.5).

Умовою реєстрації фракцій є надходження до Секретаріату Верховної Ради підписаного персонально депутатами письмового

повідомлення про сформування депутатсько ї групи (фракції) з зазначенням її назви, мети чи завдань, персонального складу та

партійної належності членів групи (фракції), а також депутатів, які уповноважені представляти групу (фракцію).

Права фракцій обумовлені статтею 4.2.3 регламенту:

· фракції попередньо обговорюють кандидатури на посаду Голови Верховної Ради і його заступників, голів комітетів і

колегіальних органів Верховної Ради;

· фракції мають право н а пропорційне представництво у всіх органах Верховної Ради та офіційних парламентських

делегаціях;

· комітети Верховної Ради України формуються групами (фракціями) за принципом пропорційності з урахуванням фахової

підготовки народних депутатів та домовленості між заінтересованими депутатськими групами (фракціями);

· фракція має гарантоване право на виступ свого представника з усіх питань порядку денного;

· фракція має право на виступ свого представника з питання, яке вона ініціювала;

· зареєстровані депутатські групи (фракції) забезпечуються приміщенням, необхідним обладнанням, адміністративн о-

технічним персоналом; · Секретаріат Верховної Ради поширює серед народних депутатів підготовлені фракцією матеріали.

Фракції утворюють Погоджувальну раду фракцій - орган дорадчого, погоджувального характеру, яка має наступні

повноваження:

· вносить пропозиції з питан ь порядку денного;

· вносить пропозиції про раціональну організацію і планування роботи Верховної Ради та її органів;

· сприяє узгодженню позицій депутатів у разі виникнення спірних питань у роботі Верховної Рад и та її органів;

· на початку роботи кожної сесії погоджує термін закриття даної сесії, а в кінці - дату відкриття наступної (стаття 2.1.2);

· узгоджує порядок денний сесії (стаття 2.4.1);

· узгоджує розклад засідань Верховної Ради;

· визначає термін роботи профільного комітету над підготовкою законопроекту до розгляду на сесії.

Відповідно до регламенту основна законотворча робота відбувається в комітетах. Але фракції у цьому випадку мають певні

можливості впливати на законотворчу діяльність через своїх членів, які входять у комітети за квотами пропорційного

представництва фракцій.

3.11. Апарат Верховної Ради України

3.11.1. Структурні підрозділи апарату Верховної Ради України

Апарат Верховної Ради України є допоміжною структурою Верховної Ради, яка забезпечує її ефективне функціонування.

Верховна Рада України затверджує структуру апарату і призначає його керівника. До складу апарату входить Секретаріат та

структури інформаційного та наукового забезпечення законодавчої діяльності Верховної Ради, а також Управління справами для

господарського та матеріально-технічного забезпечення. Проте виробничі підрозділи - автобаза, готелі, будівельно-ремонтні

організації до апарату не відносяться.

Ці функції виконує апарат, який може вступати в договірні відносини з іншими організаціями.

Організаційні функції Верховної Ради виконує її Секретаріат. Від ефективності його роботи багато в чому залежить рівень

законотворчої діяльності парламенту.

Функції Секретаріату Верховної Ради є складними і відповідальними. Вони вимагають від працівників апарату високої

компетентності, професіоналізму, вміння працювати в умовах постійної зміни завдан ь і обставин. Секретаріат Верховної Ради

укомплектований таким чином, щоб здійснювати найбільш ефективно правове, наукове, документальне та інше забезпечення

діяльності Верховної Ради України, а також її органів і народних депутатів. Необхідно при цьому підкреслити, що Секретаріат як

ключовий структурний підрозділ апарату не має статусу самостійного органу влади чи управління, а є необхідною і важливою

допоміжною структурою, яка забезпечує функціонування законодавчої влади. Керує Секретаріатом керівник апарату Верховної

Ради.

Остання реорганізація апарату визначена Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року. Відповідно до неї у

складі Апарату затверджено такі підрозділи:

· Керівництво апарату;

· Секретаріат Голови Верховної Ради України;

· Секретаріат першого заступника Голови Верховної Ради України;

· Секретаріат заступника Голови Верховної Ради України;

· Секретаріати комітетів, депутатських фракцій, груп;

· Головне науково-експертне управління;

· Головне юридичне управління;

· Головне управління документального забезпечення;

· Головне організаційне управління;

· Інформаційне управління;

· Управління кмп'ютеризованих систем;

· Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування;

· Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків;

· Управління кадрів;

· Відділ зв'язків з органам и правосуддя;

· Відділ контролю;

· Відділ з питан ь звернень громадян;

· Перший відділ;

· Сектор мобілізаційної роботи;

· Управління справами.

Важливу ланку роботи Секретаріату виконує Головне науково-експертне управління, яке сформовано з числа юристів високої

кваліфікації, що мають гарну теоретичну та практичну підготовку. Управління надає народним депутатам наукову та правову

допомогу в підготовці законопроектів.

Важливу роль відіграє Головне юридичне управління, яке бере безпосередню участь у розробці і доопрацюванні проектів

законодавчих актів, участь у проведенні правової експертизи документів, надання допомоги комітетам і народним депутатам у

вирішенні правових питань, юридичних консультацій, а також проводить довідково-кодифікаційну справу.

У складі Секретаріату працює Управління комп'ютеризованих систе м. На нього покладено завдання впровадження сучаснихметодів і засобів збору, обробки і видачі даних, необхідних для діяльності Верховної Ради України, її органів і народних

депутатів та ведення пленарних засідан ь Верховної Ради, комп'ютеризованої обробки проектів законів на всіх стадіях їх

проходження, створення баз даних загального користування.

За останні роки розширилися контакти Верховної Ради з парламентами інших держав. Регулярними стали поїздки народних

депутатів за кордон. Розробка проектів планів міжпарламентського обміну і проведення організаційних заходів щодо їх

реалізації, підтримання контактів з міжпарламентськими структурами, парламентами зарубіжних країн, іноземними посольствами

в Україні та посольствами і представництвами України за кордоном, організації прийому у Верховній Раді парламентських

делегацій покладено на Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків.

Відділ контролю Секретаріату здійснює контроль за реалізацією доручень Верховної Ради України та її керівництва. Відділ

тримає на контролі запити, звернення і пропозиції народних депутатів, які були висловлені ними на пленарних засіданнях

Верховної Ради.

Відділ з питан ь діяльності рад перетворено на Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органам и місцевого

самоврядування. Управління перш за все надає методичну та консультативну допомогу місцевим органам влади, узагальнює

набутий ним досвід, організовує в радах обговорення законопроектів, вирішує питання адміністративно-територіального поділу.

Процес удосконалення законотворчої діяльності Верховної Ради повинен базуватися на належній науковій базі. З цією метою на

базі бібліотеки Міністерства культури створена парламентська бібліотека. При Верховній Раді було створено Інститут

законодавства Верховної Ради, до складу якого входило сім відділів:

· теорії та методології законотворчої діяльності і систематизації законодавства;

· конституційного законодавства і державного будівництва;

· адміністративного та фінансового законодавства;

· цивільного та господарського законодавства;

· трудового і соціального законодавства;

· кримінального та виправно-трудового законодавства;

· міжнародного та порівняльного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно підкреслити, щ о професіоналізм парламенту визначається багатьма складовими, в

тому числі й ефективною організацією управління законодавчим процесом, що неможливо без належної організації діяльності

апарату. Саме тому вся робота Секретаріату безпосередньо підпорядковується діяльності Верховної Ради України,

напрацьовуються досконалі форм и і методи з тим, щоб апарат працював кваліфіковано, оперативно, з найбільшою користю для

справи, в інтересах забезпечення формування державно-правової системи України.

3.11.1. Структурні підрозділи апарату Верховної Ради України

Апарат Верховної Ради України є допоміжною структурою Верховної Ради, яка забезпечує її ефективне функціонування.

Верховна Рада України затверджує структуру апарату і призначає його керівника. До складу апарату входить Секретаріат та

структури інформаційного та наукового забезпечення законодавчої діяльності Верховної Ради, а також Управління справами для

господарського та матеріально-технічного забезпечення. Проте виробничі підрозділи - автобаза, готелі, будівельно-ремонтні

організації до апарату не відносяться.

Ці функції виконує апарат, який може вступати в договірні відносини з іншими організаціями.

Організаційні функції Верховної Ради виконує її Секретаріат. Від ефективності його роботи багато в чому залежить рівень

законотворчої діяльності парламенту.

Функції Секретаріату Верховної Ради є складними і відповідальними. Вони вимагають від працівників апарату високої

компетентності, професіоналізму, вміння працювати в умовах постійної зміни завдан ь і обставин. Секретаріат Верховної Ради

укомплектований таким чином, щоб здійснювати найбільш ефективно правове, наукове, документальне та інше забезпечення

діяльності Верховної Ради України, а також її органів і народних депутатів. Необхідно при цьому підкреслити, що Секретаріат як

ключовий структурний підрозділ апарату не має статусу самостійного органу влади чи управління, а є необхідною і важливою

допоміжною структурою, яка забезпечує функціонування законодавчої влади. Керує Секретаріатом керівник апарату Верховної

Ради.

Остання реорганізація апарату визначена Постановою Верховної Ради України від 20 квітня 2000 року. Відповідно до неї у

складі Апарату затверджено такі підрозділи:

· Керівництво апарату;

· Секретаріат Голови Верховної Ради України;

· Секретаріат першого заступника Голови Верховної Ради України; · Секретаріат заступника Голови Верховної Ради України;

· Секретаріати комітетів, депутатських фракцій, груп;

· Головне науково-експертне управління;

· Головне юридичне управління;

· Головне управління документального забезпечення;

· Головне організаційне управління;

· Інформаційне управління;

· Управління кмп'ютеризованих систем;

· Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органами місцевого самоврядування;

· Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків;

· Управління кадрів;

· Відділ зв'язків з органам и правосуддя;

· Відділ контролю;

· Відділ з питан ь звернень громадян;

· Перший відділ;

· Сектор мобілізаційної роботи;

· Управління справами.

Важливу ланку роботи Секретаріату виконує Головне науково-експертне управління, яке сформовано з числа юристів високої

кваліфікації, що мають гарну теоретичну та практичну підготовку. Управління надає народним депутатам наукову та правову

допомогу в підготовці законопроектів.

Важливу роль відіграє Головне юридичне управління, яке бере безпосередню участь у розробці і доопрацюванні проектів

законодавчих актів, участь у проведенні правової експертизи документів, надання допомоги комітетам і народним депутатам у

вирішенні правових питань, юридичних консультацій, а також проводить довідково-кодифікаційну справу.

У складі Секретаріату працює Управління комп'ютеризованих систе м. На нього покладено завдання впровадження сучасних

методів і засобів збору, обробки і видачі даних, необхідних для діяльності Верховної Ради України, її органів і народних

депутатів та ведення пленарних засідан ь Верховної Ради, комп'ютеризованої обробки проектів законів на всіх стадіях їх

проходження, створення баз даних загального користування.

За останні роки розширилися контакти Верховної Ради з парламентами інших держав. Регулярними стали поїздки народних

депутатів за кордон. Розробка проектів планів міжпарламентського обміну і проведення організаційних заходів щодо їх

реалізації, підтримання контактів з міжпарламентськими структурами, парламентами зарубіжних країн, іноземними посольствами

в Україні та посольствами і представництвами України за кордоном, організації прийому у Верховній Раді парламентських

делегацій покладено на Управління забезпечення міжпарламентських зв'язків.

Відділ контролю Секретаріату здійснює контроль за реалізацією доручень Верховної Ради України та її керівництва. Відділ

тримає на контролі запити, звернення і пропозиції народних депутатів, які були висловлені ними на пленарних засіданнях

Верховної Ради.

Відділ з питан ь діяльності рад перетворено на Управління по зв'язках з місцевими органами влади і органам и місцевого

самоврядування. Управління перш за все надає методичну та консультативну допомогу місцевим органам влади, узагальнює

набутий ним досвід, організовує в радах обговорення законопроектів, вирішує питання адміністративно-територіального поділу.

Процес удосконалення законотворчої діяльності Верховної Ради повинен базуватися на належній науковій базі. З цією метою на

базі бібліотеки Міністерства культури створена парламентська бібліотека. При Верховній Раді було створено Інститут

законодавства Верховної Ради, до складу якого входило сім відділів:

· теорії та методології законотворчої діяльності і систематизації законодавства;

· конституційного законодавства і державного будівництва;

· адміністративного та фінансового законодавства;

· цивільного та господарського законодавства;

· трудового і соціального законодавства;

· кримінального та виправно-трудового законодавства;

· міжнародного та порівняльного законодавства.

Підсумовуючи вищевикладене, необхідно підкреслити, щ о професіоналізм парламенту визначається багатьма складовими, в

тому числі й ефективною організацією управління законодавчим процесом, що неможливо без належної організації діяльності

апарату. Саме тому вся робота Секретаріату безпосередньо підпорядковується діяльності Верховної Ради України,

напрацьовуються досконалі форм и і методи з тим, щоб апарат працював кваліфіковано, оперативно, з найбільшою користю для

справи, в інтересах забезпечення формування державно-правової системи України.

3.11.2. Дослідницька службаЗаконодавчий орган повинен забезпечували депутатів, постійні комітети, керівництво парламенту аналітичними матеріалами з

різних проблем державного будівництва, політики, економіки, культури, освіти, охорони здоров'я, охорон и навколишнього

середовища тощо.

Інформацію про стан справ у державі парламенти країн світу отримують безпосередньо від структур виконавчої влади. В Україні

можливості отримання інформації народним и депутатами від урядових структур обмежені. Ці можливості закріплені у Конституції

України, Регламенті Верховної Ради України і законах:

· Кабінет міністрів подає до Верховної Ради України звіт про виконання бюджету (Конституція України, стаття 97). У Звіті

подаються цифрові відомості про стан економіки;

· Кабінет міністрів України не менше ніж один раз на рік звітує про свою роботу перед Верховною Радою України

(Регламент Верховної Ради України, стаття 8.2.2.);

· Верховна Рада України може заслухати на засіданні звіт будь-якого члена Уряду України про його діяльність за вимогою

постійного комітету, або не менш як п'ятої частини депутатів від їх фактичної кількості;

· "... Постійні комітети можуть заслуховувати першого віце-прем'єр-міністра, віце-прем'єрів, міністрів, керівників

державних комітетів, відомств, інших органів державної виконавчої влади і організацій, профспілкових органів, а також

органів місцевого самоврядування і об'єднань громадян, окремих громадян" (Стаття 10 закону про постійні комісії

Верховної Ради України). Безумовно, що при проведенні слухань народні депутати могли б мати всесторонню

інформацію про стан справ у державі. На жаль, проведення слухань у постійних комітетах не стало нормою. Вон о,

безумовно, стане нагальною необхідністю у майбутньому, коли конфронтаційна війна між законодавчою і виконавчою

владами спаде.

За Конституцією України і існуючими законами регулярне надання звітів Верховній Раді посадовими особами виконавчої влади

не передбачено. Тому у змаганні з урядом стосовно економічних питань депутати часто виглядають просто безпорадно, не

володіють реальними цифрами і фактично сприймають інформацію урядовців на віру.

Певні відомості про роботу органів виконавчої влади народні депутати України також отримують:

· у відповідях на свої запити;

· у відповідях на "Дні Уряду України";

· у щорічному звіті Кабінету міністрів.

З прийняттям закону "Про Рахункову палату" Верховна Рада України зробила перший крок до отримання повних відомостей про

фінансову діяльність Кабінету міністрів України. Це дає можливість народним депутатам більш впевнено і предметно аналізувати

дії уряду і робити обгрунтовані висновки.

Звичайно, важко перерахувати всі можливі напрямки інформації, за якими народні депутати мали б отримувати необхідну їм

інформацію і аналітичні матеріали, які вони можуть використовувати при розробці законопроектів і виконанні своїх контрольних

функцій. Як приклад, тут можна навести деякі типи інформації, яких потребує законодавчий орган:

1. Інформація про поточну роботу міністерств і відомств, а саме:

· характер і масштаби урядових програм, структура програм, зайнятий у них персонал, бюджет, типи

управління;

· ефективність програм - обсяги виконаних робіт, відсоток розв'язаних проблем, надані послуги, ступін ь

задоволення потреб громадян;

· законність - відповідність діяльності і програм законам, ухвалених парламентом;

· ефективність діяльності міністерств і відомств - дані про витрати, досягнуті результати, термін виконання;

· належний порядок - визначення того, як ставляться до громадян працівники міністерств і відомств, розгляд

справ відповідно до норм права, їх неупередженість.

2. Фінансова інформація:

· інформація про видатки - суми, витрачені на організаційні заходи, програми, організації, установи;

· інформація про надходження - у відповідності з бюджетом, ухваленого Верховною Радою;

· інформація про законність - інформація про те, як обліковувалися кошти, а також про те, скільки коштів було

отримано і витрачено відповідно до закону про бюджет.

3. Політична інформація:

· інформація про проблеми, які є або могли б стати цілями державної політики у сфері економіки, у соціальній

сфері, у сфері захисту навколишнього середовища, захисту прав людини;

· інформація про чинники, які обумовлюють виникнення проблем: Що роблять різні рівні влади у вирішенні даної

проблеми (наприклад, в області чи місті)? Який вплив має державна політика на вирішення проблем тепер і умайбутньому? До виникнення яких проблем може привести зміна технологій?

4. Інформація, що стосується розробки та оформлення законопроектів:

· конкретна інформація про існуючі закони й нормативні акти, у тому числі тлумачення судами цих законів і

нормативних актів;

· інформація, яка фіксує нинішні та раніше запропоновані законопроекти, що стосуються однієї тематики, у тому

числі і запропонован і поправки;

· інформація, яка фіксує свідчення і дані, подані громадськістю та зацікавленими сторонами, а також коментарі

уряду до запропонованих законопроектів;

· інформація, яка фіксує колишн є і теперішнє оформлення і розгляд усіх законодавчих пропозицій і поправок.

Очевидно, що отримання й аналіз усієї цієї різноманітної інформації потребує численних фахівців у різних галузях, які були б

певним чином організовані і могли б задовольняти різноманітні інформаційні потреби несхожих оди н на одного народних

депутатів і працівників Верховної Ради України.

Проте необхідної дослідницької служби Верховна Рада України не має.

До апарату також входить як самостійний підрозділ Парламентське видавництво, що видає офіційні документи Верховної Рад и,

випускає наукову, інформаційно-довідкову та методичну літературу з питан ь державного будівництва і права, здійснює

підготовку бібліографічних та інформаційних видань з питань парламентської діяльності.

До структури Верховної Ради входять також інформаційні видання, які не належать до апарату - газета "Голос України" та

журнал "Віче".

3.11.3. Управління справами

Управління справами Верховної Ради України відповідає за фінансове, соціально-побутове та матеріально-технічне

забезпечення діяльності Верховної Ради і народних депутатів України.

В Управлінні справами народні депутати мають справи з працівниками служб, які вирішують побутові проблеми: заробітна

плата, житло, квитки на транспорт, медичне обслуговування, санітарно-курортне забезпечення депутатів і членів їх сімей,

пенсійне забезпечення.

Підрозділи Управління справам и подані у Додатку 3.10.