4. Платежі за ресурси

Ураховуючи, що ресурси безпосередньо використовуються суб'єктами господарювання, важ­ливе значення має знаходження економічних важелів, які вплива­ють на їхню діяльність, спрямовану на ефективне використання ре­сурсів.

Податкове законодавство України для суб'єктів господарю­вання передбачає низку платежів за ресурси:

• плату (податок) за землю;

• податок з власників транспортних засобів та інших само­хідних машин і механізмів;

• податок на нерухоме майно (нерухомість);

• збір за спеціальне використання природних ресурсів (лі­совий податок, плата за воду, плата за корисні копалини);

• збір за забруднення навколишнього природного середовища.

Вплив цих платежів на результати фінансово-господарської діяльності підприємств залежить від джерела їх сплати, визна­чення об'єкта оподаткування, розміру ставок податків (зборів). Якщо такі платежі відносять на собівартість, то їх скорочення зменшує поточні витрати господарської діяльності, що в кінце­вому підсумку збільшує обсяг прибутку. Зменшення суми цих платежів, якщо вони здійснюються за рахунок прибутку, також збільшує обсяг чистого прибутку.

Плата за землю здійснюється у вигляді податку з власників та орендної плати з користувачів в залежності від грошової оцінки землі.

Плата за землю надходить до місцевих бюджетів.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, що перебуває у власності або користуванні (у тім числі й на умовах оренди).

Стягнення плати за землю здійснюється окремо за землі: сільсь­когосподарського призначення (надані для сільськогосподарського виробництва або призначені для цих цілей); землі населених пунк­тів (у межах населених пунктів, установлених законодавством).

Плата за землі сільськогосподарського призначення. Ставки земельного податку встановлено з одного гектара сільськогоспо­дарських угідь у відсотках від їх грошової оцінки. За земельні ділянки, грошову оцінку яких не встановлено, ви­значається річний розмір плати за одиницю площі оподатковува­ної земельної ділянки.

Розмір земельного податку не залежить від результатів госпо­дарської діяльності власників землі, землекористувачів. Середні ставки земельного податку встановлено з одного гектара ріллі, багаторічних насаджень, сіножатей і пасовищ і диференційовано за областями.

Плата за землі населених пунктів. Ставки земельного податку встановлено в розмірі 1 % від грошової оцінки землі. Якщо грошо­вої оцінки земельних ділянок не проведено, то використовуються середні ставки земельного податку в грошовому вимірі (за 1 м²). Ці ставки згідно із законом диференційовано залежно від розміру насе­леного пункту: вони зростають зі збільшенням кількості населення.

Законом також передбачене застосування збільшувальних ко­ефіцієнтів до встановлених ставок: у містах Києві, Севастополі, а також містах обласного підпорядкування — відповідно до зрос­тання кількості їхнього населення; у населених пунктах курорт­них зон Чорноморського узбережжя, гірських і пригірських ра­йонах Карпат, в інших рекреаційних районах.

Джерела і порядок сплати земельного податку. Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного податку щорічно за станом на 1 січня і до 1 лютого надають відповідні дані подат­ковій адміністрації. Податок нараховується з дня виникнення права власності або права користування землею.

Плата за землю сплачується за рахунок прибутку, одночасно земельний податок включається в состав валових витрат, тобто він зменшує суму оподаткованого прибутку, а також й суму податку на прибуток.

За несвоєчасну сплату земельного податку стягується пеня у розмірі, передбаченому чинним законодавством. Розмір пені за несвоєчасне внесення орендної плати передбачається в договорі оренди: однак вона не повинна перевищувати розміру пені за не­своєчасну сплату податку на землю.

Податок із власників транспортних засобів. Кошти від його стягнення надходять на спеціальні рахунки територіальних дорожніх фондів.

Згідно із законодавством об'єктами оподаткування є автомо­білі (легкові, вантажні, спеціального призначення); колісні трак­тори; мотоцикли, яхти та судна парусні, човни моторні і катери.

Не оподатковуються: трактори на гусеничному ходу; машини та механізми для сільськогосподарських робіт; автомобілі швидкої Допомоги та пожежні; спортивні яхти, судна парусні і човни; транспортні засоби (підйомні й самохідні), що використовуються на заводах, складах, у портах для перевезення вантажів на корот­кі відстані.

Обчислення податку здійснюється на підставі даних про кількість транспортних засобів за станом на 1 січня поточно­го року.

Податок сплачується щоквартально рівними частинами до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.

Сума податку на транспортні засоби включається до складу валових витрат платника, а отже, зменшує оподатковуваний при­буток і суму податку на нього. Податок на транспортні засоби включається в собівартість перевезень, що також впливає на роз­мір прибутку підприємства.