19. Дугова еластичність пропозиції
Якщо еластичність попиту описує реагування покупців на зміну ціни, то відповідно еластичність пропозиції описує реагування продавців на зміну ціни. Еластичність пропозиції (Еs) за ціною визначається відношенням відсотка зміни величини пропозиції товару до відсотка зміни його ціни:
Концепцію еластичності пропозиції за ціною застосовують переважно у формах дугової та точкової еластичності пропозиції.
Дугова еластичність пропозиції характеризує спричинену зміною Ціни на товар у відсотках відсоткову зміну величини пропозиції на певній частині кривої пропозиції, тобто на дузі. Для визначення дугової еластичності пропозиції застосовуємо таку саму формулу, як для дугової еластичності попиту, з єдиною поправкою, що Q – це величина пропозиції, а не попиту:
Залежно від абсолютного значення дугової еластичності пропозиції розрізняють п'ять її видів.
Еластична пропозиція
нееластична пропозиція,
одинично-еластична пропозиція,
абсолютно нееластична пропозиція,
безмежно еластична пропозиція)
20. Точкова еластичність пропозиції:
Точкова еластичність пропозиції характеризує зміну величини пропозиції у відсотках, спричинену відсотковою зміною ціни на товар у характерній точці кривої пропозиції.
Для визначення точкової еластичності пропозиції використовуємо вже знайому формулу:
Es y точці А =ОР / РТ
О — початок координат; Р— ціна;
Т— точка перетину кривої пропозиції з віссю ціни.
Точка Т— це мінімальна ціна, якої вимагають виробники, перш ніж вони що-небудь запропонують на ринок.
За точкової еластичності пропозиції спостерігаємо три випадки : 1) Es >1 (крива S перетинає вісь ціни вище початку координат); 2) Es =1 (крива S проходить через початок координат); 3) Es <1 (крива S перетинає вісь ціни нижче початку координат).
Основні визначники еластичності пропозиції за ціною.
1.Час.
2.Вартість розширення виробництва.
3.Можливості і вартість зберігання товару.
4.Взаємозамінюваність ресурсів у виробництві.
На рис. 6 показаний розрахунок коефіцієнтів еластичності пропозиції для точок А і В, розташованих на кривих пропозиції S1 і S2. Варто звернути увагу на те, що на рис. 6 крива пропозиції S1 є лінійною кривою і вона перетинає вертикальну вісь вище початку системи координат, про що свідчить розташування точки Т1. Така крива пропозиції характеризує відносно еластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде більше, ніж одиниця. Якщо ж лінійна крива пропозиції перетинає вертикальну вісь нижче початку системи координат (на рис. 6 таке розташування має крива S2), то вона характеризує відносно нееластичну пропозицію в будь-якій її точці, тобто в будь-якій її точці Еs завжди буде менше, ніж одиниця.
Рис. 6. Обчислення точкової еластичності пропозиції
21. Пропозиція – це бажання та можливість виробника продати конкретну кількість певного товару залежно від його ціни.
Аналогічно до попиту, пропозиція також поділяється на індивідуальну та сукупну.
Індивідуальна пропозиція є рівномірно зростаючою функцією, яка відображає закон пропозиції: за інших рівних умов, чим вище буде ціна товару, тим більше буде його пропозиція.
Сукупна (ринкова) пропозиція визначається як загальна сума індивідуальних пропозицій товару усіх виробників. Вона має форму кривої, яка також відображає закон пропозиції (рис. 16).
Рис. 16. Сукупна ринкова пропозиція товару
Нецінові фактори, які впливають на пропозицію:
1. Ціни на ресурси.
Зниження цін на ресурси знижує витрати виробництва і відповідно збільшує сукупну пропозицію, і навпаки.
2. Технологія виробництва.
Удосконалення технології дозволяє зменшити витрати виробництва на одиницю продукції, що призведе до зменшення загальних витрат і збільшення пропозиції.
3. Податки і дотації.
Підвищення податків збільшить витрати підприємства та зменшить пропозицію. Навпаки дотації дозволяють знизити витрати і збільшити пропозицію.
4. Ціни на товари-замінники.
Зниження ціни на один товар може спонукати виробників збільшити пропозицію товару-замінника за кожною із можливих цін. І навпаки, підвищення ціни даний товар, призведе до зниження пропозиції товару-замінника.
5. Очікування зміни цін.
Якщо очікується підвищення цін, то виробники можуть частково затримати випуск на ринок своєї продукції і тим самим скоротити поточну пропозицію. Водночас набагато частіше очікування підвищення цін здатне спонукати фірми збільшити виробничі потужності і тим самим викликати збільшення пропозиції вже зараз.
6. Кількість продавців на ринку.
При заданому обсязі виробництва кожної фірми, чим більше кількість продавців продукції, тим більше ринкова пропозиція. Насправді, оскільки обсяги виробництва кожної фірми не є фіксованими, то вступ фірм в галузь та вихід з неї зазвичай не впливають на сукупну пропозицію (оскільки фірма, яка увійшла в галузь, забиратиме частку ринку існуючих фірм, а при виході фірми з ринку її частку розділять фірми, які залишились).
Зсув кривої сукупної пропозиції праворуч означає збільшення пропозиції: виробники, при цьому, поставляють більшу кількість продукту по кожній із можливих цін. Зсув кривої сукупної пропозиції ліворуч вказує на скорочення пропозиції: виробники пропонують меншу кількість продукту по кожній із можливих цін (рис. 17)
Рис. 17. Зміна сукупної пропозиції під впливом нецінових чинників
22. Сільське господарство - це відносно велика сфера економічної діяльності суспільства. Воно тісно взаємодіє з іншими секторами національної економіки. У сучасній економіці цей взаємозв'язок ґрунтується на ринковому механізмі. Ринковий механізм, свобода підприємництва, домінування приватної власності, максимізація прибутку є найважливішими рисами сучасної економіки, складовими окремих її сфер.
До вибору цієї теми спонукали такі обставини. По-перше, в усіх популярних підручниках з "економіксу" функціонування ринку ілюструється переважно прикладами Із сільського господарства і виробництва продуктів харчування. Тобто, ринкова економіка - це передусім аграрні проблеми.
По-друге, проблеми і обличчя аграрного сектора в ринковій економіці формують такі специфічні чинники: особливості виробничої структури, вплив природних умов, нееластичність попиту на продукти харчування, зменшення частки видатків споживачів на продукти харчування у разі зростання доходів, відносно низька мобільність аграрної праці тощо. В навчальній літературі ці проблеми висвітлюються хаотично і фрагментарно.
У цій темі з'ясовуються особливості ринкового механізму розвитку сільського господарства, аналізуються методи державного регулювання цін і доходів в аграрному секторі Сучасної економіки.