Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни «Управління трудовим потенціалом»
Мета: |
засвоїти, закріпити та систематизувати знання про основні методи і функції управління. |
План вивчення теми
Поняття, функції та методи управління.
Управління трудовим потенціалом в системі управління економікою держави.
Предмет, завдання та методи курсу «Управління трудовим потенціалом».
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Управління – це цілеспрямований процес, який вимагає глибокого аналізу, розробки і постановки певних цілей та здійснюється безперервно в часі і в просторі.
В результаті дії суб’єкта управління на об’єкт має бути досягнутий певний результат, який треба співставити з ціллю. Чим точніше результат відповідає поставленій меті, тим вища якість управління.
Управління – це процес планування, організації, мотивації, координації та контролю. Ці елементи кожен окремо є процесом і в управлінні визначаються як його функції.
Управлінський процес здійснюється безперервно, починається з постановки цілей, завдань і закінчується їх виконанням.
Функції управління мають дві загальні характеристики: всі вони вимагають прийняття рішення, і для всіх потрібна комунікація, обмін інформацією. У технологічному ланцюгу управлінських операцій та апарату управління складним і відповідальним є прийняття та виконання рішень.
Функції управління – це відповідні види цілеспрямованої діяльності, пов’язані з управлінням. Вони є взаємозумовленими складовими процесу управління, але відрізняються змістом і цілями.
Кожній функції властиве замкнуте коло робіт (підфункцій), що об’єднуються спільністю їх значення і виконують певну роль в управлінні.
Функції управління визначаються об’єктом і складом завдань, що розв’язуються.
У сукупності функції управління виражають специфіку процесу управління як складової виробничого процесу.
Функції управління є одними для всіх об’єктів управління.
Планування – це формування цілей, завдань і перспектив зміни параметрів управління, глибоке осмислення, обґрунтування й чітке формування напрямів дій, складання планів і графіків роботи на різні періоди для досягнення поставлених цілей.
Ціль – це запрограмований результат, заради якого здійснюється виробничий процес і який повинен бути досягнутий за допомогою певних дій. Отже, ціль являє собою бажаний стан управлінських об’єктів і виражається у комплексі вимог, завдань, показників.
Чітке формування цілей має психологічні аспекти, створює впевненість людей, можливості досягти своєї мети і мети даної організації.
Організація – це процес формування управлінських структур, апарату управління, розподілення повноважень та відповідальностей.
Координація – це узгодження спеціалізованих управлінських функцій, забезпечення цілеспрямованої діяльності підлеглих, досягнення впорядкованості та єдності їх дій. Координація здійснюється за вертикальними (діє зверху донизу) і горизонтальними (забезпечення взаємодії різних функціональних підрозділів) зв’язками.
Мотивація – це процес спонукання людей до виконання поставлених завдань, до спільних погоджених дій, що забезпечать досягнення поставленої мети.
Контроль – це система спостереження і перевірки відповідності прийнятих рішень законодавчим актам, економічній доцільності та обґрунтованості, виявлення допущених відхилень в процесі виконання рішень. Контроль має бути об’єктивним та дійовим, ефективним, систематичним і гласним.
Усі перелічені функції відображають стан управлінської діяльності й складають основу управління.
Процес управління – це сукупність та послідовність цілеспрямованих дій керівника і всього апарату управління щодо погодження спільної діяльності людей (схема процесу управління, рис. 2.1.).
Процесу управління повинні бути притаманні гнучкість, стабільність, безперервність, дискретність, послідовність етапів та циклічність.
Рішення – це вольовий акт. Але перш ніж цей акт буде здійснений (рішення прийнято), необхідна довга і кропітка робота з аналізу вихідного матеріалу, який характеризує стан проблеми, можливих альтернативних підходів до її вирішення, їх співставлення і вибір такого, який у найбільшій мірі відповідав би даній ситуації.
Рішення – це творчий акт. Воно вимагає використання не тільки знань, життєвого досвіду керівника, але й інтуїції, яка є ні що інше, як прояв знань.
Рішення – найбільш серйозний акт процесу управління, в якому концентруються права, обов’язки керівника, його відповідальність за доручену справу. Важливе місце в управлінні посідає організація виконання прийнятих рішень.
Виконання рішення вимагає проведення таких операцій:
вибір виконавця або кількох виконавців;
доведення рішень до свідомості виконавця, а в разі потреби – до всього колективу;
інструктаж виконавців, роз’яснення кожному з них його місця у загальному трудовому процесі, конкретизація завдань і відповідальності;
точного встановлення терміну виконання рішення;
забезпечення виконавців необхідними засобами (фінансовими, організаційними, інформаційними);
мотивація діяльності виконавців.
Кожне прийняте рішення треба формулювати так, щоб був очевидним логічний результат об’єктивно існуючої ситуації, а не суб’єктивних дій керівника.
У процесі організації трудових колективів на виконання поставлених завдань слід додержуватись єдності розпоряджень, кожен підлеглий повинен одержувати розпорядження тільки від одного керівника. Особливо велике значення має механізм зворотного зв’язку при тривалій реалізації рішення і використанні одержаної інформації для періодичного коригування рішень, дій, приведення їх у повну відповідність до умов середовища.
Зворотній зв'язок між прямою діяльністю і реалізацією прийнятого рішення здійснюють за допомогою контролю. У процесі контролю враховують можливі помилки, прорахунки, коригують рішення, усувають вплив факторів, що порушують запланований хід виробничого процесу.
Управлінське рішення має бути своєчасним, запізнення з його прийняттям може повністю або частково його знецінити. Рішення має бути абсолютно конкретним, коротким і чітко виражати суть управлінської ідеї. Рішення має бути логічним, без внутрішніх суперечностей, яке включало б можливість різних тлумачень. Рішення повинно бути не тільки прийнятим, але й реалізованим. Виконання прийнятих рішень визначає здатність систем управління, авторитет відповідного органу управління і його конкурентного керівника.
Процес цілеспрямованої дії суб’єкта на об’єкт з метою досягнення запропонованої цілі здійснюється за допомогою методів управління.
Методи управління – це спроби впливу на об’єкт для досягнення конкретної мети.
В теорії та практиці управління застосовують три групи методів: адміністративні, економічні та соціально-психологічні, які відрізняються між собою способами впливу на людей (рис. 1).
Психологія
Соціологія праці
Менеджмент персоналу
Економіка праці
Управління продуктивністю
