Питання для обговорення

Як здійснюється підготовка кадрів робітничих професій?
Які ви знаєте основні форми підвищення кваліфікації кадрів робітничих професій на виробництві?
Навести чинники, що впливають на неперервне навчання.
Що впливає на структуру попиту на робочу силу?
Охарактеризуйте різні підходи до прогнозування попиту на робочу силу.
Що включає прогноз професійно-кваліфікаційної структури робочої сили та додаткової потреби в кадрах?
Як ви розумієте зміст перепідготовки працівників?

Бібліографічний список

1, 8 ,9, 10, 12, 14, 16, 23, 24, 25

Семінарське заняття №9

Тема 10. Людський капітал – домінуючий чинник соціально-економічного розвитку в сучасному світі

Мета:

поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про концепцію людського капіталу.

План заняття

Класифікація людського капіталу.
Інвестиції в людський капітал.
Методи оцінки економічної ефективності інвестування в людський капітал.
Розрахунок ефективності інвестування освіти на особистому рівні.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Концепція людського капіталу є закономірним результатом розвитку світової економічної та філософської думки. Вона стала одним із центральних розділів сучасної економіки праці та предметом подальших досліджень багатьох видатних науковців.

Теорія людського капіталу досліджує залежність доходів працівника, сім'ї, підприємства, суспільства від знань, навичок та природних здібностей людей. Людським капіталом називають сформований або розвинутий у результаті інвестицій і накопичений людьми (людиною) певний запас здоров'я, знань, навичок, здібностей, мотивацій, який цілеспрямовано використовується в тій чи іншій сфері суспільного виробництва, сприяє зростанню продуктивності праці та завдяки цьому впливає на зростання доходів (заробітків) його власника.

Теорія людського капіталу досліджує ті, які суттєво впливають на зміну доходів. Це стосується передусім здоров'я, освіти, професійних навичок, творчих здібностей, мотивованості, мобільності, підприємливості.

Інвестиції в людський капітал являють собою вкладення в людину, які підвищують її продуктивні здібності й продуктивність праці. Усі види витрат, які можна оцінити в грошовій або іншій формі й які сприяють зростанню в майбутньому продуктивності та доходів працівника, можна вважати інвестиціями в людський капітал. Основні їх види такі: витрати на освіту, включаючи загальну та спеціальну, формальну та неформальну освіту, підготовку за місцем роботи 210 тощо; витрати на охорону і зміцнення здоров'я; витрати на мобільність; витрати на пошук економічно значимої інформації; виховання дітей (інвестування в майбутній людський капітал) та ін.

Аналіз ефективності інвестицій у людський капітал починається з оцінки витрат на них та очікуваних зисків (вигод) від їх здійснення. Витрати, пов'язані з інвестиціями в людський капітал, складаються з трьох груп: прямі матеріальні витрати, втрачені заробітки та моральні втрати. До очікуваних вигод від згаданих інвестицій належать прямі матеріальні зиски, непрямі матеріальні доходи і моральні зиски.

Чиста приведена вартість — економічна вартість проекту інвестицій (зокрема інвестицій у людський капітал), що розраховується як різниця між загальною сумою очікуваних доходів від проекту та загальною сумою витрат на нього. При цьому майбутні доходи і майбутні витрати мають дисконтуватися, тобто їх (майбутня) вартість повинна приводитися до сьогоднішньої. Якщо чиста приведена вартість проекту більша за нуль, то проект можна вважати доцільним, тобто він повинен принести прибуток.

Для визначення ефективності інвестицій у людський капітал використовують аналіз «витрати — вигоди» (методи приведення до поточної вартості та внутрішньої норми віддачі). Дослідження, що проводяться вченими розвинутих країн, незаперечно доводять високу ефективність інвестицій у людський капітал, яка часто перевищує ефективність інвестицій у фізичний капітал.

Інтелектуальний капітал має у своїй структурі три складові частини.

Людський капітал - сукупність знань, навичок, творчих здібностей, а також здатність власників та співробітників наукоємної праці відповідати вимогам і завданням підприємства.
Структурний капітал - програмні засоби ЕОМ, програмне забезпечення, бази даних, організаційна структура, патенти, товарні знаки, а також організаційні механізми, що забезпечують продуктивність працівників та ефективне функціонування підприємства.

Споживчий капітал - майбутні споживачі продукції підприємства, яке здатне задовольняти потреби клієнтів.

Ряд авторів дотримується визначення інтелектуального капіталу, що його дав Л. Едвінсон, відповідно до якого інтелектуальний капітал складається з трьох складових: людського капіталу, організаційного (структурного) капіталу і клієнтського капіталу, кожний з яких може бути як позиковим, так і власним.

Людський капітал, на думку цих учених, - це знання, вміння, навички, досвід конкретних фізичних осіб як єдина економічна цінність даного об'єкта бізнесу. Цей капітал є невідчужуваним від його власників. Структурний капітал - це все те, що залишається

на підприємстві після того, як персонал закінчує роботу. Сюди належать інтелектуальна власність, інформаційні системи, система фінансових взаємин, інструкції, положення, стандарти, нагороди, грамоти, призи, що їх одержало підприємство.

Клієнтський капітал - це система капітальних, надійних, довгострокових довірчих і взаємовигідних і відносин підприємства зі своїми клієнтами, покупцями. По суті, клієнтський капітал можна розглядати як комплексний нематеріальний актив. Сюди належать бренди, клієнтура, фірмове найменування, канали збуту, ліцензійні та інші договори.

На думку І. А. Іванюка, інтелектуальний капітал - це сукупність таких складових: інтелектуального потенціалу (за попередньою класифікацією, це людський капітал), інтелектуальної власності або інтелектуальної активності (структурний капітал), ринкових та інфраструктурних активів (клієнтський капітал). Дещо інакше подає структуру інтелектуального капіталу Е. Брукінг, визначаючи його як сукупність чотирьох складових: ринкових активів, інтелектуальної власності як активу, людських активів, інфраструктурних активів.

Розуміють інтелектуальні ресурси, що втілені в сукупності наукових і загальних знань працівників, їхньому досвіді, знаннях, вміннях, навичках, які створюють продукти інтелектуальної діяльності, що можуть належати як його винахіднику, так і іншим суб'єктам господарювання та використовуються з метою одержання додаткової вартості.