Питання для обговорення

1. Охарактеризуйте головні завдання управління трудовим потенціалом суспільства.

2. Які методи використовуються в управлінні трудовим потенціалом? Поясність суть і значення кожного з них які вам відомі засоби застосування адміністративно-організаційних методів управління трудовим потенціалом?

3. У чому полягає ефективність застосування всіх методів управління трудовим потенціалом?

4. На чому ґрунтується застосування соціально-психологічних методів в управлінні трудовим потенціалом?

5. У чому виявляється активна політика держави на ринку праці і заходи, якими вона здійснюється?

6. Охарактеризуйте державну і регіональні програми зайнятості населення.

7. Чим визначається і яким є співвідношення пасивної та активної політики держави на ринку праці?

Бібліографічний список

1, 9, 10, 15, 18, 20, 23, 24, 25

Семінарське заняття №5

Тема 6. Макроекономічні аспекти регулювання зайнятості трудового потенціалу

Мета	поглибити, узагальнити та систематизувати знання студентів про:

• зайнятість і безробіття як соціально-економічні явища;

• методи впливу на попит, пропозицію і ціну робочої сили на макрорівні;

• призначення, структуру, зміст та порядок виконання програм зайнятості.

План заняття

1. Безробіття як економічна категорія.

2. Рівень безробіття. Види безробіття та їх характеристика.

3. Державне регулювання зайнятості.

4. Призначення державних і регіональних програм зайнятості.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Зайнятість з соціальних позицій — це зайнятість такими видами корисної діяльності, як навчання в загальноосвітніх школах, середніх та вищих навчальних закладах, служба в армії, зайнятість в домашньому господарстві, виховання дітей, догляд за хворими і людьми похилого віку, участь в роботі громадських організацій.

Правовий зміст зайнятості полягає в тому, що праця є природним правом людини і це право гарантується громадянину України державою.

Відповідно до Закону України «Про зайнятість населення», зайнятість — це діяльність громадян, пов'язана із задоволенням їх особистих та суспільних потреб, і така, що, як правило, приносить їм доход у грошовій або іншій формах. Зайнятістю визначається діяльність, яка базується на праві вільного володіння своєю здатністю до праці, і право власності на засоби виробництва для її здійснення.

Держава сприяє зайнятості через проведення активної соціально-економічної політики, спрямованої на створення робочих місць та розвиток підприємницької діяльності.

До зайнятого населення сучасне законодавство відносить громадян ; України, які проживають на її території на законних підставах, а саме:

• працюючих за наймом на умовах повного та неповного робочого дня (тижня) на підприємствах, установах і організаціях незалежно від форми власності, в міжнародних та іноземних організаціях в Україні та за її межами;

• громадян, які самостійно забезпечують себе роботою, підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою, творчою діяльністю, членів кооперативів, фермерів та членів їх сімей, що беруть участь у виробництві;

• обраних, призначених або затверджених на платних посадах в органах державної влади, управління, суспільних організаціях;

• обраних громадян, які служать у Збройних силах, Податковій поліції, органах національної безпеки, внутрішніх справ та ін.;

• направлених для виконання платних громадських робіт;

• громадян, які проходять професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації з відривом від виробництва; тих, що навчаються в денних загальноосвітніх школах, середніх і вищих навчальних закладах;

  • зайнятих вихованням дітей, доглядом за хворими, інвалідами та людьми похилого віку;

  • працюючих громадян інших держав, які тимчасово проживають в Україні та виконують функції, не пов'язані з забезпеченням робіт посольств і місій.