Чинники формування та розвитку інтелектуального капіталу

Демографічні

Соціально-економічні

Організаційні

Техніко-економічні

Правові

Демографічна ситуація в країні

Рівень освіти, культури та науки

Розвиток зон високих технологій

Виготовлення унікальних новітніх виробів, нової техніки

Правове регулювання сфери освіти

Стан здоров’я населення

Розвиток ринку праці

Розвиток венчурного фінансування інноваційної діяльності

Правове регулювання науково-технічної діяльності, інформаційної сфери тощо

Тривалість життя населення

Рівень життя населення

Застосування більш досконалих новітніх технологій виробництва

Міграція

Фінансування освіти, науки, охорони здоров’я

Розвиток співробітництва науки та виробництва

Рис. 6 Система чинників формування та розвитку інтелектуального капіталу

Основні чинники форсування та розвитку інтелектуального капіталу в Україні за виділеними групами. Зокрема, демографічна ситуація в країні істотно впливає на перебіг зазначених процесів. У нашій країні демографічні чинники здійснюють переважно

дестимулюючий вплив на інтелектуальний капітал, оскільки за роки незалежності по всій території України поширилися процеси депопуляції населення, зменшення народжуваності й зростання смертності, у тому числі й серед населення працездатного віку, що призводить до звуженого відтворення населення, деформує його структуру, збільшує демографічне навантаження на працюючих.

Питання для самоконтролю

1. Чим викликаний розвиток теорії людського капіталу? Як ви розумієте це поняття?

2. Дайте порівняльну характеристику фізичного і людського капіталу?

3. Чим пояснюється зростання значення людського капіталу для економічного і соціального розвитку?

4. Охарактеризуйте основні види інвестицій у людський капітал.

5. У чому значення та специфіка інвестицій у людський капітал?

6. Проаналізуйте витрати на одержання вами вищої освіти. Як вони поділяються між інвесторами? Як вони заміняються, якщо ви отримаєте іменну стипендію розміром 700 грн. на місяць?

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Концепція людського капіталу та її соціально-економічне значення.

2. Інвестиції в людський капітал.

Бібліографічний список

1 ,8, 9, 10, 12, 14, 16, 24

Тема 11. Людський розвиток

Мета:

засвоїти, закріпити та систематизувати знання студентів про людський розвиток в Україні, методи розрахунку людського розвитку.

План вивчення теми

1. Концепція людського капіталу.

2. Рівень життя, нерівність і людський розвиток.

3. Гендерна нерівність у розвитку і використанні людського потенціалу.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Концепція людського розвитку як особлива теоретична система й орієнтована на практику державного управління методологія виходить з визнання неможливості звести суспільний прогрес до зростання грошового доходу чи примноження матеріального багатства. В її основі – принцип, згідно з яким економіка існує для розвитку людей, а не люди – для розвитку економіки. За жодних темпів економічного зростання суспільний прогрес неможливий, якщо не реалізовані важливі для людини можливості, серед яких ключові такі три: прожити довге й здорове життя; набути, розширювати й оновлювати знання; мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя. Людський розвиток визначається як процес зростання людських можливостей, що забезпечуються політичною свободою, правами людини, суспільною повагою до особистості.

Концепція людського розвитку створювалася ПРООН саме для завдань сприяння людському розвитку у всесвітньому масштабі, на міжнародному рівні. У зв’язку з цим методологія розрахунку індексу людського розвитку ПРООН ґрунтується на мінімальному наборі показників, за якими можна зібрати достовірні порівняльні дані в усіх країнах світу.

Три виміри, які відображають ключові можливості у забезпеченні всього процесу людського розвитку: прожити довге й здорове життя (вимір – довголіття); набути, розширювати й оновлювати знання (вимір – освіченість); мати доступ до засобів існування, що забезпечують гідний рівень життя (вимір – матеріальний рівень життя).

Вітчизняні вчені під керівництвом члена-кореспондента АН України Е. Лібанової та професора О. Власюка розробили національні методики вимірювання людського розвитку для регіонів України. Ці методики враховують набагато більше основних аспектів людського розвитку: демографічний розвиток; розвиток ринку праці; матеріальний добробут населення; умови проживання населення; рівень освіти населення; стан та охорону здоров’я; соціальне середовище; екологічну ситуацію; фінансування людського розвитку.

Поняття «рівень життя» найчастіше означає ступінь задоволення матеріальних, духовних і соціальних потреб населення. Таке визначення характеризує статику рівня життя. Тим часом рівень життя – це динамічний процес, на який впливає безліч факторів. З одного боку, рівень життя визначається складом та обсягом потреб у різних благах, що постійно змінюються. З іншого боку, рівень життя обмежується можливостями задоволення потреб, виходячи зі становища на ринку товарів і послуг, доходів населення, заробітної плати працівників. Водночас і розмір заробітної плати, і рівень життя визначаються масштабами та ефективністю виробництва, станом науково-технічного прогресу, культурно-освітнім рівнем населення, національними особливостями, політичною владою тощо.

Особливе місце серед різних видів нерівності належить економічній нерівності, під якою розуміють відмінності між людьми та окремими групами людей за розмірами одержуваних ними доходів і накопиченого багатства. Природним продовженням нерівності в доходах є різниця в рівні витрат і споживання різних людей.