Змістовий модуль 2. Формування якості трудового потенціалу Тема 8. Формування загальноосвітнього та кваліфікаційного рівня трудового потенціалу

Мета:

засвоїти, закріпити та систематизувати знання студентів про якісні зміни праці у ринкових умовах.

План вивчення теми

1. Роль кваліфікованих кадрів в сучасному виробництві.

2. Основні принципи освіти в Україні.

3. Суть і значення професійної орієнтації.

4. Конкурентоспроможність робочої сили.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Якість робочої сили – це сукупність людських характеристик, що виявляються у процесі праці й включають кваліфікацію та особисті якості працівника та стан здоров’я, розумові (інтелектуальні) здібності, здатність адаптуватися, гнучкість, мобільність, мотивованість, інноваційність, професійну придатність, моральність тощо.

Високий рівень розвитку сучасних технологій веде до витіснення з процесу виробництва 58н.58льно об58фікованих працівників та носіїв застарілих професій, викликає необхідність найму адаптованого до вимог сучасних технологій персоналу, який досить гнучко реагує на професійні зміни.

Шість основних класифікаційних груп:

1) висококваліфіковані професіонали зайняті в прогресивних (авангардних) галузях економіки, характер праці яких відрізняється високою якістю отриманої освіти та відповідністю рівня їх знань, потребам сучасних технологій, зі стабільними гарантіями зайнятості та високим рівнем оплати їх праці;

2) представники масових професій міжгалузевого застосування, зайняті в традиційних галузях економіки, попит на які залишається відносно стабільним через існування необхідності забезпечення безперервності виробничого процесу в цих галузях і праця яких в основному оплачується відповідно до рівня їхньої кваліфікації;

3) кваліфіковані робітники, зайняті в прогресивних (авангардних) галузях економіки, попит на працю яких визначається високим динамізмом розвитку цих галузей і доходи яких залежить від діапазону коливань економічної кон’юнктури;

4) представники традиційних професій (із середнім рівнем освіти), зміст роботи яких пов’язаний безпосередньо з виконанням функцій з обслуговування технологічних процесів, попит на працю цієї категорії зайнятих варіюється залежно від змін потреб економіки, і рівень оплати їхньої праці стабільно невисокий;

5) представники низки традиційних професій (з високим та середнім рівнем освіти), потреба в яких скорочується в міру здійснення процесу структурної перебудови економіки і рівень доходів яких, відповідно, має тенденцію до зниження;

6) представники низькокваліфікованих, непрестижних професій, які працюють у традиційних галузях економіки, попит на працю яких стабільно знижується.

Досвід свідчить, що інвестиції в освіту, професійну підготовку та мобільність працівника відчутно підвищують вартість і ціну робочої сили. Надважливим є значення освіти та професійної підготовки у розвитку людських ресурсів, визнання їх високими цінностями людини та суспільства обумовило прийняття Міжнародною Організацією Праці у 1975 р. Конвенції про розвиток людських ресурсів.

Освіта – це цілеспрямований процес виховання і навчання в інтересах людини, суспільства, держави, що супроводжується констатацією досягнення громадянином встановлення державою освітньо-кваліфікаційних рівнів.

Профорієнтація – це сукупність способів допомогти людині правильно зробити свій професійний вибір, обрати професію, яка найкраще б задовольняла її потреби, відповідала здібностям, психофізіологічним можливостям.

Головною метою профорієнтаційної роботи є:

• формування конкурентоспроможного працівника на ринку праці та досягнення повної продуктивної «вільно обраної» зайнятості;

• збалансованість інтересів, бажань і можливостей людини з одного боку, та потреб ринку, інтересів суспільства – з іншого.

Професійна орієнтація дає можливість людині зорієнтуватись у величезному розмаїтті сучасних професій і спеціальностей, об’єктивно визначити свої професійні здібності та обрати саме ту сферу діяльності, в якій максимально реалізується її потенціал.

Професія — рід трудової діяльності людини, який вимагає комплексу спеціальних теоретичних і практичних знань, набутих у процесі спеціальної підготовки та досвіду роботи.

Профорієнтація має економічне і соціальне значення.

Економічне значення полягає в економії коштів на професійну підготовку, зменшенні плинності кадрів, покращанні якості робочої сили.

Соціальне значення полягає в задоволенні потреб молодих людей в одержанні професії, яка відповідає бажанням і здібностям. Тоді людина є конкурентоспроможною на ринку праці, може швидко адаптуватись і готова до набуття нової професії.

Конкурентоспроможність — це «сукупність якісних і вартісних характеристик специфічного товару «робоча сила», що забезпечують задоволення конкретних потреб роботодавців, у тому числі державних підприємств, у працівниках певної кваліфікації (професії)».

Три головні групи чинників, що визначають конкурентоспроможність робочої сили на ринку праці:

загальнообєктивні чинники, що визначають рівень соціально-економічного стану суспільства, ступінь розвитку продуктивних сил країни та окремих її регіонів, статево-віковий склад населення, кількісний і якісний склад ресурсів праці, розвиток інфраструктури ринку праці, соціально-побутової інфраструктури та ін..;

чинники, що характеризують соціально-демографічний статус і загальний фізичний стан особи працівника: стать, вік, сімейний стан, його фізичне здоров’я, місце проживання, забезпеченість житлом, наявність особистого автотранспорту;

чинники, що характеризують соціально-психологічні якості| особи: життєво-цільові установки, її схильності та звички, ступінь політичної зрілості, релігійність, комунікабельності, рівень інтелекту, самодисципліни, знання іноземних мов.

В умовах структурно-технологічної перебудови економіки та відповідних змін в управлінні трудовим потенціалом найбільш конкурентоспроможною є робоча сила, що має професійну мобільність. Однак аналіз соціально-економічного розвитку України свідчить, що в сучасних умовах відтворення трудового потенціалу не відповідає завданням формування конкурентоспроможної робочої сили, оскільки воно відбувається зі значним порушенням основних показників соціально-демографічного розвитку економічно активного населення.