Питання для самоконтролю
Яким чином здійснюється інформаційне забезпечення управління трудовим потенціалом?
Якими є фінансове і кадрове забезпечення управління трудовим потенціалом?
Що вам відомо про інфраструктуру ринку праці?
У чому полягає роль профспілок в управлінні трудовим потенціалом?
Якими є функції підприємців в управлінні трудовим потенціалом?
Що собою являє організаційна структура державної системи управління трудовим потенціалом в Україні?
Який внесок в управління ресурсами праці роблять функціональні й галузеві міністерства та відомства?
Що являє собою і на чому ґрунтується моніторинг трудового потенціалу?
Назвіть недоліки в управлінні трудовим потенціалом в Україні.
Розкажіть про недоліки в підготовці робочої сили в Україні.
Що пропонується для усунення недоліків в управлінні трудовим потенціалом в Україні?
Тести
1. Розрізняють такі форми зайнятості:
а) повну, неповну та часткову зайнятість;
б) первинну та вторинну зайнятість;
в) добровільну та вимушену зайнятість;
г) немає правильної відповіді.
2. Добровільна неповна зайнятість - це:
а) часткова зайнятість;
б) тимчасова незайнятість;
в) часткова незайнятість;
г) немає правильної відповіді.
3. Робота за тимчасовими контрактами - це:
а) сезонна зайнятість;
б) нерегламентована зайнятість;
в) тимчасова зайнятість;
г) немає правильної відповіді.
4. На сьогоднішній час можна виділити:
а) дві основні моделі політики зайнятості;
б) три основні моделі політики зайнятості;
в) чотири основні моделі політики зайнятості;
г) немає правильної відповіді.
5. Європейська модель зайнятості - це скорочення числа зайнятих при:
а) підвищенні виробництва праці і скороченні доходу;
б) зниженні виробництва праці і скороченні доходу;
в) підвищенні виробництва праці і рості доходу;
г) немає правильної відповіді.
6. Основними видами безробіття є:
а) структурне, циклічне, приховане, фрикційне безробіття;
б) відкрите, фрикційне, структурне, циклічне безробіття;
в) циклічне, культурне, фрикційне, приховане безробіття;
г) немає правильної відповіді.
7. Циклічне безробіття зумовлене:
а) зростанням виробництва;
б) спадами виробництва;
в) рівнем виробництва;
г) немає правильної відповіді.
8. Закінчіть думку: „Рівень оптимального безробіття...
а) вище природного;
б) рівний природному;
в) нижче природного;
г) немає правильної відповіді.
Теми для підготовки доповідей та рефератів
Активна і пасивна політика держави в галузі управління трудовим потенціалом.
Система управління трудовим потенціалом суспільства.
Правова та ресурсна база функціонування системи управління трудовим потенціалом України.
Бібліографічний список
2, 3, 9, 10, 13, 20, 21, 22, 24
Тема 7. Ринок праці в системі управління трудовим потенціалом
Мета: |
засвоїти, закріпити та систематизувати знання студентів про умови ефективного функціонування ринку праці та завдання управління трудовим потенціалом. |
План вивчення теми
Ринок праці як ринок особливого виду: його структура та відмінність від інших ринків.
Характеристика ринку праці України.
Ринок праці та завдання управління трудовим потенціалом.
Методичні рекомендації до самостійної роботи
Ринок праці як складова ринкової економіки є системою суспільних відносин з погоджувальними інтересами роботодавців і тими, кого наймають як робочу силу. Основними суб’єктами ринку праці є роботодавці та наймані працівники. Роботодавець – наймач, який може бути представлений різними “фігурами” у залежності від узаконеної структури відносин власності. Ним можуть бути: державні підприємства, акціонерні товариства, громадські організації, колективні господарства, приватні підприємства, господарські асоціації, кооперативи, спільні підприємства, індивідуальні наймачі і т.п.
Наймані робітники – це вільні працездатні громадяни , для яких робота з наймання є головним джерелом існування й індивідуального відтворення. Для роботодавців вони є різною цінністю в залежності від статі,віку, кваліфікації, соціального статусу і ряду соціально набутих якостей (відповідальні, ретельні, дисципліновані, заповзятливі й ін.)
Рис. 4 Система відносин на ринку праці
Ринок має сегменти – первинний і вторинний ринки праці.
Первинний ринок праці – це ринок, для якого характерні стабільний рівень зайнятості і високий рівень заробітної плати, а також можливість професійного просування, прогресивна технологія, система управління і т.п.
Вторинному ринку праці властива велика плинність кадрів і нестабільна зайнятість, низький рівень заробітної плати, відсутність професійного просування, зростання кваліфікації, наявність відсталої техніки і технології, відсутність профспілок.
Класична модель ринку праці має такий вигляд:
W
D
W
1
S
W
0
W 2
E0 E
Рис. 5 Класична модель ринку праці
дe W - заробітна плата,
E - чисельність зайнятих,
D - попит на працю,
S - пропозиція праці.
З моделі видно, що в точці перетину D і S установлюється рівноважна ціна за працю (заробітна праця, W0 ) і визначений рівень зайнятості( E0 ).
Регулювання ринку праці — це взаємоузгоджена робота уряду, територіальних органів влади, спілки роботодавців і керівників підприємств.
Регулювання ринку праці здійснюється за двома напрямами:
пасивним, коли об'єктом уваги є робоча сила, яка активно шукає роботу, тобто розроблені заходи спрямовані в основному на безробітних та їх працевлаштування або перепідготовку;
активним - спрямованим на попередження безробіття, тобто заходи мають попереджувальний характер.
Регулююча функція держави здійснюється через:
законодавство, норми державного, трудового та адміністративного права; встановлення рівних можливостей прийняття на роботу, відбору кадрів, їх оцінки;
соціальний захист незахищених верств населення та звільнених працівників;
контроль за рівнем безробіття;
організацію системи підготовки та перепідготовки населення;
державну програму зайнятості;
встановлення мінімальної зарплати;
регулювання тривалості робочого часу;
забезпечення безпеки здоров'я людей;
інтеграцію в міжнародний ринок праці і сприяння виїзду робочої сили на роботу за кордон.
Безпосередньо регулювання ринку праці здійснюється Державною службою зайнятості, Міністерством праці України, Міністерством сім'ї та молоді України, міграційними службами. Велике значення в регулюванні ситуації на регіональному ринку праці мають місцеві органи управління. Адміністрація області (міста) разом з регіональною службою зайнятості розробляють регіональні програми зайнятості, формують фінансово-кредитний механізм впливу на кількість робочих місць, регулюють міграційну політику, організовують господарські роботи.