Трудовий потенціал

Демографічна підсистема

Соціально-культурна підсистема

Професійно-кваліфікаційна підсистема

Стать

Професійна структура

Соціальний склад

Вік

Кваліфікаційний рівень

Освітній рівень

Сімейний стан

Трудова мобільність

Тривалість життя

Структура зайнятості за галузями і регіонами

Стан здоров’я

Міграційна рухомість

Рис. 2. Фактори,які впливають на трудовий потенціал

Переважна частина трудового потенціалу – це працездатне населення працездатного віку (відповідно до законодавства України). Значна частина – пенсіонери, які працюють. Підлітки, які працюють, становлять непомітну величину, але всіх їх виявити неможливо тому, що багато підлітків виконує разові та випадкові роботи – такі, наприклад, як миття машин, тобто роботи котрі ніде не обліковуються (йдеться про приховування використання забороненої дитячої праці) (рис.2).

Якісний склад трудового потенціалу формується через здобуття певних рівнів здоров’я, ІКР, освіти та професіоналізму. Це, в свою чергу, залежить від стану розвитку закладів охорони здоров’я, освіти (загальної та професійної), культури, фізичної культури та їх доступності для широкого загалу населення.

Розподіл трудового потенціалу суспільства – це розміщення його за різними видами ознак. Цей розподіл здійснюється у процесі функціонування ринку праці. Передусім це розподіл за основною ознакою – на зайнятих і незайнятих (рис. 3).

Наявна робоча сила

Рис. 3 Розподіл трудового потенціалу за основною ознакою

Питання для самоконтролю

1. У чому особливість людських ресурсів?

2. Що таке трудовий потенціал особи, організації, суспільства?

3. Назвіть елементи і показники трудового потенціалу.

4. Якими є сутність і співвідношення категорій «трудові ресурси», «трудовий потенціал», «робоча сила», «людський капітал»?

5. Що таке кількісна і якісна характеристика трудового потенціалу?

6. Охарактеризуйте структуру трудового потенціалу.

7. Назвіть фактори впливу на трудовий потенціал.

8. Взаємозв’язок динаміки розвитку населення та динаміки розвитку ресурсів праці.

Теми для підготовки доповідей та рефератів

1. Соціальна сутність трудового потенціалу.

2. Якісний склад трудового потенціалу України.

3. Характеристика категорій населення Дніпропетровської області.

Бібліографічний список

9, 10, 14, 16, 24, 26, 36

Тема 5. Система управління трудовим потенціалом суспільства

Мета:

засвоїти, закріпити та систематизувати знання про сутність і роль системи управління трудовим потенціалом.

План вивчення теми

1. Функції управління соціально-економічними об’єктами.

2. Структура системи управління трудовими ресурсами суспільства.

3. Методи управління трудовим потенціалом.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Система – є комплекс елементів та їхніх властивостей, взаємодія між якими зумовлює появу якісно нової цілісності. Один з основоположників теорії системи Л. Берталанфі визначає систему як комплекс елементів, що взаємодіють. З викладеного можна зробити висновок – система управління трудовим потенціалом суспільства передбачає системний підхід до розгляду та аналізу процесів управління даним об’єктом. Такий підхід означає необхідність виявлення й оцінки взаємозв’язку та взаємозалежності чинників системи, прогнозування можливих змін і необхідні заходи впливу. Управління є впливом на процес, об’єкт чи систему для збереження їх стійкості або переведення з одного стану в інший відповідно до визначення цілей.

Система управління трудовим потенціалом суспільства є системою впливу на процеси формування, розподілу і використання його відповідно до поточних і стратегічних цілей соціально-економічної політики держави.

Рівнями управління трудовим потенціалом є: загальнодержавний, регіональний, за видами економічної діяльності, місцевий, а також рівень окремої організації, де ресурси праці у формі персоналу або кадрового складу організації безпосередньо реалізують своє соціально-економічне призначення.

Державній системі управління трудовим потенціалом України притаманні такі специфічні функції:

• інформаційне, нормативне-правове, науково-методичне, кадрове, ресурсне та фінансове забезпечення;

• облік населення та регулювання демографічних процесів;

• прогнозування стану та розвитку робочої сили та її зайнятості, сприяння вдосконаленню соціального партнерства;

• організація вищої, загальної та професійної освіти і професійної орієнтації молоді;

• макроекономічне регулювання трудових доходів;

• виявлення резервів підвищення ефективності використання ресурсів праці та організація державної системи охорони праці;

• контроль за дотриманням законодавства в галузі управління ресурсами праці, своєчасне його корегування.

Структура системи управління трудовим потенціалом суспільства складається з двох підсистем – керівної та керованої. Кожна з них, у свою чергу, складається з елементів або складових підсистеми. Ця структура складається:

Елемент управління формуванням і розвитком трудового потенціалу має такі завдання:

1. управління процесом відтворення населення;

2. управління процесами підготовки та розвитку робочої сили;

3. управління відтворенням робочої сили.

Елемент управління розміщенням продуктивних сил має такі завдання:

1. поліпшення територіальної організації народного господарства;

2. спрямування розміщення продуктивних сил на зменшення територіальних диспропорцій у ресурсах праці.

Елемент управління використанням трудових ресурсів праці має такі завдання:

1. управління технічним прогресом;

2. управління продуктивністю.

Елемент управління ринком праці має такі завдання:

1. управління зайнятістю населення;

2. управління активною політикою на ринку праці;

3. управління внутрішньо фірмовим ринком праці.

Методи управління – це способи впливу суб’єкта управління на колективи та окремих працівників для досягнення певних цілей. Розрізняють методи управління та методи процесів управління. Методи управління характеризують завершальний етап впливу на об’єкт управління. За допомогою методів процесу управління виконуються лише окремі роботи.