Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Економіка праці та соціально-трудові відносини...doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
14.08.2019
Размер:
2.21 Mб
Скачать

Теми для підготовки доповідей та рефератів

  1. Пріоритетні напрями колективно-договірного регулювання відносин у сфері праці.

  2. Система заходів громадського і державного регулювання соціально-трудових відносин.

  3. Договірне регулювання оплати праці.

  4. Сутність державної політики в сфері регулювання зайнятості.

  5. Що являють собою державні і регіональні програми сприяння зайнятості населення?

  6. Регулювання соціально-трудових відносин в Японії.

  7. Регулювання соціально-трудових відносин в США.

  8. Регулювання соціально-трудових відносин в країнах Європи.

  9. Регулювання соціально-трудових відносин в країнах СНД.

  10. Які програми розвитку і регулювання соціально-трудових відносин використовуються у світовому співтоваристві?

  11. Які висновки можна зробити з досвіду регулювання соціально-трудових відносин у розвинених країнах?

Бібліографічний список

3, 6, 7, 8, 9, 10, 11, 12, 15

Семінарське заняття №4

Тема 6. Соціальне партнерство

Мета заняття закріпити і розширити знання про соціальне партнерство.

План заняття

  1. Сутність, мета соціального партнерства.

  2. Принципи соціального партнерства.

  3. Суб'єкти соціального партнерства.

Методичні рекомендації до семінарського заняття

Вивчення теми необхідно розпочати із з'ясування сутності соціального партнерства, яке являє собою такий тип і систему відносин між роботодавцями і працівниками, при якому в межах соціального миру забезпечується узгодження їхніх важливіших соціально-трудових відносин. Функціонування системи соціального партнерства здійснюється на тристоронній (трипартизм) співпраці спілки підприємців, тобто роботодавців, профспілок та органів державної влади.

Мета соціального партнерства полягає в прагненні держави, роботодавців і найманих працівників досягти загального блага в суспільстві через підвищення продуктивності праці, розвиток науково-технічного прогресу, збільшення валового національного продукту, підвищення рівня життя.

Згідно з соціально-економічними та національними особливостями країн, склалися різні моделі соціального партнерства. Вони розрізняються за механізмом правового регулювання договірного процесу, за особливостями відносин між соціальними партнерами, за рівнем демократизації виробничого життя, за політичними орієнтаціями соціально-трудових відносин (соціал-демократична, консервативна, соціалістична) та за іншими ознаками. За механізмом правового регулювання договірного процесу у світі склалося три основні моделі соціального партнерства.

Перша модель характеризується високим рівнем централізації договірного процесу. Вона найбільш характерна для країн Північної Європи: Бельгії, Данії, Нідерландів, Норвегії, Фінляндії, Швеції.

Друга модель найбільш характерна для країн Центральної Європи (Австрії, Італії, Німеччини, Франції, Швейцарії) та Великої Британії, Ірландії.

Третя модель характеризується тим, що переговорний процес відбувається на мікроекономічному рівні. Вона характерна для Франції, Іспанії, Португалії, Греції, а також США і Японії.

Розглядаючи сучасні напрямки діяльності МОП, спрямовані на підвищення добробуту трудящих і поліпшення якості трудового життя, студентам необхідно аналізувати доцільність застосування подібного досвіду в Україні.

Слід звернути увагу на особливості соціально-трудових відносин між найманими працівниками і роботодавцями на підприємствах Німеччини, Японії, США, Швеції.

Треба мати на увазі, що кожна має сильні й слабкі риси. Немає моделі, яка б гарантувала низький рівень інфляції, конкурентоспроможність підприємств, низький рівень безробіття, постійне підвищення заробітної плати, високу соціальну захищеність, злагоду в суспільстві.

Треба засвоїти, що високі соціально-економічні результати досягаються лише за умови, що соціальні партнери як зацікавлені учасники регулювання соціально-трудових відносин беруть на себе і несуть рівнозначну відповідальність за розробку й виконання взаємоприйнятних рішень і збереження соціальної злагоди.