1.3. Мікрокредитування
У грудні 1997 року між Приватбанком, НБУ й Internationale Projekt Consult (IPC) був підписаний трьох сторонній договір, відповідно до якого Приватбанк був визначений учасником кредитної лінії, наданої Німецько-Українським Фондом і спрямованої на підтримку й розвиток малого й середнього бізнесу в Україні.
Із грудня 1998 року Приватбанк активно почав працювати по аналогічній кредитній лінії, наданої Європейським Банком Реконструкції й Розвитку.
За час роботи із кредитних ліній Kf і ЕБРР профінансовано 435 проектів на загальну суму 8 560 000 DEM і 1 417 проекту на загальну суму 15 244 305 USD відповідно. Фінансовані проекти пов'язані з розвитком мікро-, малих і середніх підприємств сфери послуг, торгівлі, харчової й переробної промисловості. Дані кредитні лінії дозволили впровадити й відробити чіткий механізм кредитування раніше неохопленого, але досить перспективного, ринку Приватних Підприємців. При тісному співробітництві з довгостроковими консультантами IPC розроблена й впроваджена нова методика кредитування, що кардинально відрізняється від загальноприйнятих нормативів оцінки кредитного проекту.
Якість кредитного портфеля мікрокредитів протягом 1998-1999 року підтвердило необхідність впровадження нової методики по всій системі Приватбанку. Для досягнення даної мети в грудні 1999 року був проведений семінар для співробітників регіональної мережі банку, при особистій участі довгострокових консультантів навчені й атестовані кредитні фахівці. У цей час у Приватбанку по програмі мікрокредитування працюють 62 кредитних експерта.
С січня місяця 2000 року стратегічним напрямком розвитку програми мікрокредитування по системі Приватбанку є кредитування за рахунок власних ресурсів банку, використовуючи методику оцінки проектів, застосовувану при кредитуванні по лініях Kf і ЕБРР.
Основні принципи мікрокредитування
“Мікрокредитування” має на увазі під собою кредитування дрібного приватного бізнесу й приватних підприємців, чия офіційна звітність не дозволяє скласти об'єктивну думку про поточне положення бізнесу позичальника, або зовсім відсутній (частки підприємці мають єдиний патент на конкретний вид діяльності), і, отже, не дає можливості останньому одержати звичайний банківський кредит. Даний сегмент ринку є основним споживачем цього кредитного продукту.
Мікрокредити можуть видаватися як за рахунок коштів НУФ/ЕБРР, так і за рахунок власних коштів банку.
Основним принципом технології мікрокредитування є доскональний аналіз діяльності потенційного клієнта і його реального фінансового стану з метою чіткого встановлення здатності останнього провадити погашення кредиту відповідно до встановленого графіка. Зазначений аналіз і є визначальним чинником, що впливає на розмір видаваного кредиту (застава є другорядним, тобто психологічним фактором).
Головними відмінними рисами мікрокредитування є одноуровневая система організації кредитного процесу й методика оцінки фінансового стану потенційних позичальників, заснована на використанні технології, застосовуваної при кредитуванні за рахунок коштів ЕБРР і Німецько-Українського Фонду в рамках кредитних ліній для підтримки малого й середнього бізнесу.
Одноуровневая організація кредитного процесу сприятливо позначається на взаєминах банку й клієнта, оскільки клієнт знає, що його обслуговує одна людина протягом усього кредитного циклу. Клієнтові не доводиться самостійно проходити багато служб банку, що беруть участь у процесі кредитування, - це входить в обов'язку кредитного експерта.
У функціональні обов'язки кредитного експерта по мікрокредитуванню входить:
пошук і залучення клієнтів
попередня оцінка клієнта й кредитуемого проекту;
збір всіх документів, необхідних для оцінки можливості кредитування;
фінансовий аналіз і оцінка кредитоспроможності позичальника;
аналіз проекту;
вибір і оцінка забезпечення кредиту;
підготовка висновку (резюме) за результатами проведеного аналізу;
захист кредитного проекту на засіданні малого кредитного комітету;
оформлення видачі кредиту;
моніторинг кредиту;
контроль цільового використання кредиту;
погашення кредиту;
робота із простроченою заборгованістю.
Мікрокредити надаються суб'єктам господарської діяльності на комерційній, договірній основі, за умови дотримання принципів забезпеченості, зворотності, терміновості, платності, цільовій спрямованості.
Погашення виданих кредитів і нарахованих по них відсотків здійснюється Позичальником щомісяця рівними частками, починаючи з дати зарахування кредиту на його позичковий рахунок. При наявності яскраво вираженої сезонності у веденні господарської діяльності, можливе застосування спеціального графіка погашення - зменшення або збільшення суми погашення основного боргу залежно від сезонних коливань виторгу клієнта.
При використанні кредиту для покупки основних коштів, що вимагають часу для закупівлі, монтажу й уведення в експлуатацію, можлива відстрочка погашення основного боргу не більше двох місяців при обґрунтуванні необхідності відстрочки.
При мікрокредитуванні дотримуються всі положення кредитної політики Приватбанку, які відбиті в Декларації про Кредитну Політику й Посібник із кредитних процедур (розміщені на внутрішньому сайті банку (10.1.100.50) у розділі “Інформація для співробітників, менеджерів \ Інформація бизнесов \ Загальносистемний Бізнес Корпоративних Клієнтів”).
Форми кредитування
При мікрокредитуванні кредити можуть видаватися в національній валюті України; в іноземній валюті без конвертації для оплати контрактів з нерезидентами; в іноземній валюті, з конвертацією в гривню, у вигляді:
термінового кредиту;
кредитна угода;
кредитного ліміту на корпоративну пластикову карту;
споживчого термінового кредиту (кредитної угоди) – спрямованого на розвиток бізнесу позичальника;
кредитного ліміту на особисту пластикову карту.
Кредитування приватних підприємців без утворення юридичної особи, що не мають розрахункового рахунку в банку, можливо наявними.