МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ПРИВАТНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

“ЄВРОПЕЙСЬКИЙ УНИВЕРСИТЕТ”

ЖИТОМИРСЬКА ФІЛІЯ

КАФЕДРА ФІНАНСІВ

Спеціальність «Фінанси»

Дипломна робота

на тему

„Кредитування суб’єктів малого та середнього бізнесу

( на прикладі ПАТ КБ „ПриватБанк”)”

Студента: Захарчука Миколи Олександровича

Науковий керівник: ______________________________

Допущено до захисту “____” ________________ 2009 р.

Завідувач кафедри ________________________

Житомир 2009

ЗМІСТ

ВСТУП 3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ КРЕДИТУВАННЯ суб’єктів малого підприємництва В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ .... .....6

1.1. Економічний зміст мікрокредитування клієнтів у комерційних банках….....6

1.2. Механізм організації кредитування в банках..................................................12

1.3. Сучасний стан та зарубіжний досвід організації кредитування малого та середнього бізнесу…..................................................................................................17

РОЗДІЛ 2. ОРГАНІЗАЦІЯ МІКРОКРЕДИТУВАННЯ В ЖРУ ЗАТ КБ “”Приватбанк”... ......28

2.1. Організаційно-економічна характеристика та оцінка фінансової діяльності банківської установи..................................................................................................28

2.2. Особливості організації мікрокредитування в ЖРУ ЗАТ КБ „Приват Банк”............................................................................................................................45

2.3. Аналіз стану кредитування банком суб’єктів малого бізнесу........................55

РОЗДІЛ 3. шляхи вдосконалення МЕХАНІЗМУ ОРГАНІЗАЦІЇ МІКРОКРЕДИТУВАННЯ в Жру ЗАТ КБ „ПРИВАТБАНК”..............................66

3.1.Удосконалення організаційного механізму мікрокредитування.....................66

3.2. Оцінка ефективності побудованого механізму і напрямки його покращення та можливий результат ЗАТ КБ „Приват Банк”.....................................................72

ВИСНОВКИ................................................................................................................78

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ............................................................80

Д О Д А Т К И............................................................................................................86

ВСТУП

Актуальність теми. На етапі фінансової стабілізації істотно зростає вплив банківської системи на національну економіку, на формування її стратегії. Завдяки яким збільшуючи обсяги діяльності, банки прямо й опосередковано сприяють становленню якісно нової структури суспільного виробництва, технологічному оновленю, успішному розв’язанню соціальних проблем, зміцненню України як держави європейського рівня і її інтеграції у світове співтовариство. Завдяки чому зростає та розвивається українське людство та економіка завдяки, якій Україна буде процвітати.

Комерційні банки виступають специфічними установами, що мобілізують вільні кошти, спрямовуючи їх у ті сфери народного господарства, які їх потребують. Збалансоване зростання обсягу активів і поліпшення їхньої якості є необхідною умовою досягнення і підтримання стабільного функціонування й розвитку комерційних банків, їхнього позитивного впливу на розвиток економіки України.

Подолання економічної кризи й подальший економічний розвиток як на макро- так і на мікрорівні пов'язані з підвищенням життєдіяльності такого сектору економіки як малий та середній бізнес. Тому, в сучасних умовах, дедалі актуальнішими стають питання поліпшення та розвитку цього ледве помітного але дуже вагомого чинника стабільності й розвитку нашої країни.

Ефективна діяльність підприємств малого та середнього бізнесу, забезпечення стабільного зростання, підвищення рентабельності і конкурентоспроможності в умовах ринкової економіки значною мірою визначається обсягом кредитування в цей сектор, що є одним з важливих чинників, що підтримують та розвивають бізнес. У зв'язку з цим важливу роль відіграє розробка ефективної програми кредитування.

Кредит, що його потребують на сьогоднішній день багато малих підприємств та фірм є однією з складових частин загальної стратегії і темпів розвитку. Такий кредит спрямований на підтримку діяльності, надає "друге дихання" бізнесові.

Весь комплекс робіт щодо розробки та реалізації такої програми підтримки малого бізнесу з боку банківської системи потребує досить глибоких знань теорії і практики прийняття рішень та методів кредитування.

Мета і задачі дослідження. Метою дипломної роботи є дослідження теоретичних аспектів та порядку організації мікрокредитування в комерційному банку, виявлення проблем, що виникають у процесі мікрокредитування та розробки напрямів підвищення ефективності його організації в комерційному банку.

Існує певний перелік завдань, на основі якої базується дипломна робота, є такі:

1. Вивчення сутності мікрокредитування та його місця в системі банківських кредитів;

2. Опрацювання наукових концепцій та нормативно правової бази з організації мікрокредитування;

3. Вивчення основних принципів, етапів та особливостей мікрокредитування;

4. Аналіз фінансового стану комерційного банку;

5. Дослідження організації мікрокредитування в комерційному банку;

6. Розробки шляхів підвищення ефективності проведення фінансово-економічного аналізу та мікрокредитування.

Предметом дослідження є система економічних відносин, які виникають в процесі мікрокредитування клієнтів комерційного банку.

Об’єктом дослідження є процес організації мікрокредитування в ЗАТ КБ “ПриватБанк”.

Кількісна характеристика розмірів роботи, висновків, певних досліджень теоретичних аспектів та розрахунків, порядок організації мікрокредитування, як в загальній системі мікрокредитування так і зокрема в певному відділі банку на прикладі відділу мікрокредитування, виявлення проблем , що виникають у процесі мікрокредитування та розробки напрямків підвищення ефективності його організації в комерційному банку.

Дипломна робота включаю в себе 3 розділи, перший з яких є загальна характеристика в дипломній системі, та його економічний зміст. Другим пунктом є динаміка механізму та порівняння КБ “ПриватБанк” з іншими конкуруючими банками, які знаходяться в місті Житомирі та в загалі в країні. Третім розділом є розробка економічного механізму, в якій чітко сформоване В ЗАТ КБ “ПриватБанк” .

Структура та обсяг дипломної роботи. Дипломна робота складається з певних висновків, які були зроблені та додатків, значна кількість яких показана на прикладі певних розрахунків.

Практичне значення отриманих результатів. Використання банківських кредитів підприємством є показником нормальної фінансової діяльності, бо вкладення власних фінансових ресурсів у активи (як основні, так і оборотні) повинно відбуватися лише у межах постійної потреби, яка не знає коливань у бік зменшення. Для покриття тимчасового збільшення потреби у фінансових ресурсах раціонально використовувати банківський кредит. Тому в ринковій економіці саме на нього припадає значна частина позикового капіталу.

Дипломна робота включає в себе 3 розділи, перший з яких є теоретична характеристика організації кредитування суб’єктів малого підприємництва в комерційному банку. Другий розділ це організація мікрокредитування в ЖРУ ЗАТ КБ “ПриватБанк”. Третій розділ це шляхи вдосконалення організації мікрокредитування в ЖРУ ЗАТ КБ “ПриватБанк”. Дипломна робота має 104 сторінок, 12 таблиць та 10 додатків.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ОРГАНІЗАЦІЇ КРЕДИТУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА В КОМЕРЦІЙНОМУ БАНКУ.

1.1. Економічний зміст мікрокредитування клієнтів у комерційних банках.

Мікрокредитування - продукт, розроблений для фінансування малого (середнього) бізнесу й приватних підприємців, офіційна звітність яких не дозволяє скласти об'єктивну думку про поточне положення діяльності клієнта, або зовсім відсутня (наприклад, приватні підприємці, що працюють за єдиним податком), а, отже, не дає їм можливості одержати звичайний банківський кредит” [9,с. 4].

Визначення мікрокредитування надано в таблиці 1.1., яке трактується з різних літературних джерел.

Таблиця 1.1.

Визначення мікрокредитування в літературних джерелах

Джерело	Визначення
1	2
Банки и банковские операции / Под ред. Жукова Е.- М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1996. – 256 с.	Мікрокредитування є однорівнева система організації кредитного процесу, а також специфіка методики оцінки фінансово – економічного стану потенційних позичальників, заснована на використанні технології, застосовуваної в закордонній банківській практиці.
Банківська справа: Підручник / Під ред. О. Лаврушина. – М. : Фінанси і статистика, 1998. – 576с.	Мікрокредитування передбачає собою підготовку та реалізацію програми полегшення доступу суб’єктів малого та середнього бізнесу до кредитних ресурсів шляхом створення гарантійних фондів, спеціалізованих кредитних установ безпосередньо з мікрокредитування та розробки часткової компенсації суб’єктам малого та середнього бізнесу високої ставки за кредит.
Баланбаков И. Основы финансового менеджмента.- М.: ФиС, 1996. – 654 с.	Мікрокредитування це програми підтримки малого та середнього бізнесу не існує чіткого визначення в термінології.
Баланбаков И. Основы финансового менеджмента.- М.: ФиС, 1996. – 654 с.	Мікрокредитування – це продукт фінансово-кредитних установ з надання позикових коштів суб’єктам малого та середнього бізнесу на принципах зворотності, терміновості, платності, цільової спрямованості та забезпеченості з метою розширення та удосконалення діючого бізнесу.
	Продовження Таблиці 1.1
1	2
Яненко Р.А. Год микрокредитования для ООН и для ПриватБанка // Мир денег, 2005. – №2. - 58 с.	Мікрокредитування – продукт, розроблений для фінансування малого та середнього бізнесу й приватних підприємців, чия офіційна звітність не дозволяє скласти об'єктивну думку про поточне положення діяльності клієнта, або зовсім відсутня (наприклад, приватні підприємці, що працюють за системою єдиного податку), а, отже, не дає їм можливості одержати звичайний банківський кредит.
Кириченко О. Банківський менеджмент: Навч. посіб. для вищ. навч. закл./О. Кириченко, І. Геленко, А. Ятченко. – К. : Основи, 1999. – 671 с.	Мікрокредитування являє собою кредитування приватних підприємців, мікро й малих підприємств, як за рахунок ресурсів Міжнародних Фінансових Організацій (Європейський банк Реконструкції й Розвитку, Німецько-Український Фонд) (далі «МФО»), так і за рахунок власних коштів Банку.
Костюченко О. Банківське право: Підручник. – 3-те вид. – К.: Видавництво А.С.К., 2003. – 928с.	Мікрокредити надаються суб'єктам господарської діяльності на комерційній, договірній основі, за умови дотримання принципів забезпеченості, зворотності, терміновості, платності й цільовій спрямованості.
Маркова О., Сахарова Л. , Сидоров В. Коммерческие банки и их операции: Учеб. Пособие. – М.: Банки и биржи, ЮНИТИ, 1995.– 456 с.	Мікрокредити – це кредити, що надаються суб'єктам господарської діяльності на комерційній, договірній основі, за умови дотримання принципів забезпеченості, зворотності, терміновості, платності й цільовій спрямованості.
Процедура мікрокредитування, додаток 1 до приказу №1054 від 14.10.2003 р., друга редакція. Дніпропетровськ, 2003 р.-15с.	Мікрокредитування є однорівнева система організації кредитного процесу, а також специфіка методики оцінки фінансово – економічного стану потенційних позичальників, заснована на використанні технології, застосовуваної в закордонній банківській практиці.
Процедура мікрокредитування, додаток 1 до приказу №1054 від 14.10.2003 р., друга редакція. Дніпропетровськ, 2003 р.- 23с.	Мікрокредитування це досконалий фінансовий аналіз діяльності мікропозичальників і оцінити кредитний проект шляхом складання Резюме, Прогнозу руху грошових коштів, а також перевірити адекватність фінансової інформації шляхом перехресної перевірки.
Продовження Таблиці 1.1
Яненко Р.А. Год микрокредитования для ООН и для ПриватБанка // Мир денег, 2005. – №2 – 15 с.	Мікрокредити – це кредити, що надаються суб'єктам господарської діяльності на комерційній цілі, що дозволяє скласти досконалий фінансовий аналіз діяльності мікропозичальників і оцінити кредитний проект шляхом складання Резюме.
Яненко Р.А. Год микрокредитования для ООН и для ПриватБанка // Мир денег, 2005. – №2. - 43 с.	Мікрокредитування являє собою кредитування приватних підприємців, мікро й малих підприємств, як за рахунок ресурсів Міжнародних Фінансових Організацій, так і за рахунок власних коштів Банку та складання так і за рахунок власних коштів Банку і є однорівневою системою організації кредитного процесу.
Процедура мікрокредитування, додаток 1 до приказу №1054 від 14.10.2003 р., друга редакція. - 57 с.	Мікрокредити – це кредити, що надаються суб'єктам господарської діяльності на комерційній цілі.
Яненко Р.А. Год микрокредитования для ООН и для ПриватБанка // Мир денег, 2005. – №2. - 43 с.	Мікрокредитування – продукт, розроблений для фінансування малого та середнього бізнесу й приватних підприємців, чия офіційна звітність не дозволяє скласти об'єктивну думку про поточне положення діяльності клієнта.
Процедура мікрокредитування, додаток 1 до приказу №1054 від 14.10.2003 р., друга редакція. Дніпропетровськ, 2003 р. - 2с.	Мікрокредитування – це продукт фінансово-кредитних установ з надання позикових коштів суб’єктам малого та середнього бізнесу.

Мікрокредити надаються суб'єктам господарської діяльності на комерційній, договірній основі, за умови дотримання принципів забезпеченості, поверненості, терміновості, платності, цільового використання. Паралельно з цим, позичальник повинен бути резидентом України (частка участі іноземного капіталу у статутному фонді підприємства не повинна перевищувати 49% - при кредитуванні за рахунок ресурсів ЄБРР/НУФ, 25% - по загальнобанківській Програмі) [7,с.8]. Строк роботи позичальника в бізнесі (не залежно від дати офіційної реєстрації) повинен становити для торгівлі - не менше 3 місяців, для виробництва й послуг - не менше 6 місяців. Мікрокредити надаються суб'єктам господарювання (юридичним, та фізичним особам). Кредитування позичальника здійснюється на умовах платності, строковості та поверненості на основі кредитного договору. Цільове використання кредиту є обов'язковою умовою.

Рішення про надання кредиту позичальнику, в залежності від розміру кредиту, приймається колегіально відповідним Кредитним Комітетом.

Для прийняття рішення про видачу кредиту, установа банку проводить всебічний аналіз фінансово-господарської діяльності позичальника, визначає його можливість повністю та у встановлені терміни повернути кредит, розрахуватися по процентам за його користування, та виходячи з ризику, встановлює умови кредитування.

Кредити надаються позичальникам для проведення діяльності, передбаченої їх засновницькими документами, або є не забороненою для даного позичальника.

Головними відмінними рисами мікрокредитування є однорівнева система організації кредитного процесу, а також специфіка методики оцінки фінансово - економічного стану потенційних позичальників, заснована на використанні технології, застосовуваної в закордонній банківській практиці.

Однорівнева система організації процесу - здійснення експертом функцій трьох рівнів кредитної роботи: залучення й перший контакт із клієнтом, фінансово - економічний аналіз, оцінка забезпечення, оформлення видачі, адміністрування й моніторинг кредиту, а також робота із простроченою заборгованістю [9,с.12]. В остаточному підсумку, така організація процесу сприятливо позначається на взаєминах банку й позичальника, тому що по-перше, клієнт знає, що його обслуговує одна людина протягом усього кредитного циклу, а головне - позичальникові не доводиться самостійно проходити багато служб банку, що беруть участь у процесі одержання (оформлення) кредиту, це входить в обов'язку кредитного експерта.

Основним принципом технології мікрокредитування є доскональний аналіз поточної діяльності потенційного клієнта, і об'єктивна оцінка його реального фінансово-економічного стану, з метою чіткого встановлення здатності позичальника здійснювати погашення кредиту відповідно до графіку - щомісяця рівними частками. Зазначений комплекс заходів й є першочерговим (найважливішим) фактором, що визначає величину надаваного кредиту зокрема, і доцільність надання позички в цілому (застава є другорядним - психологічним фактором).

Основні функціональні обов'язки експерта по мікрокредитуванню наступні:

-      пошук і залучення клієнтів, проведення з ними першої бесіди;

-      попередня оцінка клієнта й пропонованого до фінансування проекту на відповідність критеріям по мікрокредитуванню;

-       збір необхідних документів по діяльності клієнта й по заставі;

-      фінансовий аналіз й оцінка кредитоспроможності позичальника;

-       вибір й оцінка забезпечення (застави) по кредиту;

-       підготовка висновку (резюме) по кредиту;

-       складання експертного висновку по оцінці застави;

-       захист кредитного проекту на засіданні Кредитного Комітету;

-       оформлення видачі кредиту;

-       контроль цільового використання й своєчасного погашення кредиту;

-       моніторинг діючих проектів;

-       робота із простроченою заборгованістю.

Застосування технології мікрокредитування недоцільно при розгляді проектів, коли позичальник є великим промисловим підприємством й/або інсайдером великого, або державного підприємства.

Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення.

Кредит має давню історію. У багатьох первісних народів активно використовувалися система позик під роботу і навіть рабство за борги. Той, хто не міг повернути боргу за отриманою позикою, ставав рабом свого кредитора. Про кредитну діяльність згадується ще у законах царя Хаммурапі (бл. 1760 до н. е.), де зазначається, що у Давньому Вавилон і центрами кредитних операцій виступали храми, де зберігалися зерно, посуд, срібло та інші цінності. Довгий час також храми були зручним місцем для зберігання цінностей і у Стародавній Греції, де першими проводили кредитні операції служителі храмів. Найвідомішими храмами, що виконували функцію банків, були Дельфійський (у догомерівську епоху), Ефеський, Делоський та Самоський.

Із появою грошей та розпитком міждержавної торгівлі суттєво змінювалися й економічні умови життя. У Київській Русі на початку XII століття у зв'язку із розвитком торгівлі та виробництва зросла потреба в кредитних ресурсах. Правила надання кредиту та вимоги до розмірів відсотків містила "Руська правда", що свідчить про велику увагу до питань кредиту.

Економічний розвиток міст на Галичині наприкінці XVII — у першій половині XVIII століття зумовлював зростання попиту на гроші та розширення кредитної діяльності. Це дало поштовх до розвитку банківських установ, прибутки яких формувалися за рахунок різниці між доходами та витратами за активними і пасивними операціями, тобто банківський капітал не мав тоді безпосереднього зв'язку із виробництвом і нагромаджував прибутки за рахунок торгівлі грішми. У банківські установи вносили грошові суми шляхта, монастирі, костьоли, церкви. Найбільші розміри капіталів мали банківські установи Станіслава, Снятина, Рогатина, Бучача, Підгаєцька, Теребовлі. Концентрація капіталу у банківських установах була значною, що було передумовою для їхньої підприємницької діяльності через розширення майстерень та промислів.

Погашення виданих кредитів і нарахованих відсотків здійснюється позичальником строго відповідно до графіку погашення (додаток до кредитного договору) щомісяця рівними частками, починаючи з дати списання суми кредиту з позичкового рахунку клієнта - видачі кредиту.

При наявності яскраво вираженої сезонності у веденні господарської діяльності позичальника, можливе застосування спеціального графіку погашення - зменшення суми погашення «тіла» кредиту, у розмірі не більше 40% від повної суми щомісячного внеску (залежно від сезонних коливань виручки).

У випадку якщо кредит використається для придбання основних коштів, що вимагають додаткового часу для замовлення, доставки, монтажу й уведення їх в експлуатацію, можлива відстрочка сплати першого внеску по «тілу» кредиту (відсотки погашаються щомісяця), але не більше двох місяців, при обґрунтуванні необхідності, а надалі здійсненні твердого моніторингу проекту.

У виняткових випадках, клієнтам, що мають 100% позитивну кредитну історію в банку й відмінний фінансово-економічний стан, можливе встановлення індивідуального графіка погашення кредиту. При цьому, відхилення від стандартної схеми сплати щомісячних внесків (складання спеціального графіка, надання відстрочки), повинне бути в обов'язковому порядку погоджено з Департаментом мікрокредитування, шляхом надання відповідного обґрунтування – Резюме по кредиту, у якому повинна бути чітко позначена необхідність зміни механізму (періодичності) погашення позичкової заборгованості.

Заборонено видавати мікро кредити за рахунок кредитних коштів МФО (Міжнародних фінансових організацій) для фінансування діяльності, основною метою якої є:

- виготовлення або виробництво зброї;

- виготовлення або виробництво виробів з хутра і торгівлі рідкісними видами тварин;

- виготовлення або виробництво цигарок;

- виготовлення або виробництво спиртних напоїв;

- ігровий бізнес;

- валютні спекуляції;

- інвестиції в цінні папери, для подальшого їх перепродажу;

- інші види діяльності, які входять у перелік виробництв, фінансування яких заборонено з точки зору, можливого нанесення шкоди екології [7,с.15].

Головним призначенням програми є надання вільних коштів банку та міжнародних фондів у вигляді кредиту на розвиток підприємництва на Україні, що є досить актуальним аспектом у процесі поступового входження України до ринкової економіки.

1.2. Механізм організації кредитування у банках.

Фінансово-економічний аналіз проводиться після надання з боку клієнта заявки на одержання кредиту й мінімального пакета документів. Кредитний експерт повинен у максимально стислий термін відвідати клієнта (організувати фінансово економічний механізм), тим самим, забезпечуючи швидкість й ефективність надання банком послуги мікрокредитування. У випадку якщо потенційний позичальник має кілька зв'язаних фірм, у т.ч. по різних напрямках діяльності, то кредитний експерт повинен здійснити їх консолідований фінансово економічний механізм.

Під час проведення фінансово економічного механізму, кредитний експерт повинен проаналізувати наступні аспекти:

1. Загальна інформація про заявника: рівень менеджменту (для юридичної особи), ділові якості позичальника (для приватного підприємця), ринкове положення, внутрішнє/зовнішнє економічне середовище й т.д.;

2. Поточний стан бізнесу й результати господарської діяльності клієнта;

3. Передбачуване забезпечення по кредиту.

Технологія мікрокредитування, у першу чергу, передбачає не оцінку активів і бізнес-планів клієнта на майбутнє, а його здатність погашати кредит на момент проведення фінансово економічного механізму. Отже, всі аспекти поточної діяльності підприємства і його соціально-економічного оточення повинні бути ретельно вивчені й проаналізовані.

Варто враховувати, що в сфері малого й середнього підприємництва відносини між родиною й бізнесом дуже тісно взаємозалежні, а тому відіграють істотну роль при складанні комплексної оцінки результатів господарської діяльності потенційного позичальника.

При розгляді заявок приватних підприємців на одержання кредиту особливо увага фокусується на взаєминах родини й бізнесу, а також на тенденції його розвитку до моменту проведення аналізу. Це передбачає детальну оцінку (аналіз) цих відносин, а також потоку коштів родини й бізнесу, як економічної одиниці в цілому. Даний аналіз дозволить визначити, наскільки реально одержуваний клієнтом щомісячний прибуток, дозволить йому погашати внесок по кредиту.

Принцип платності є важливим елементом системи кредитування, так як породжує зацікавленість кредитора у наданні позички, стимулює позичальника до більш ефективного використання кредитних ресурсів, дозволяє банкам покривати свої витрати на проведення кредитних операцій та нарощувати обсяги позичкового капіталу.Error: Reference source not found

Одним з основних принципів банківського кредитування є принцип забезпеченості кредиту, що означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від неповернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Реалізація забезпечення є джерелом погашення позики, сплати відсотків та інших платежів, що виникають під час дії кредитного договору за умов, що позичальник не в змозі виконати свої зобов'язання.

Принцип цільового використання є одним з основних положень банківського кредитування в Україні. Він означає, що отриманий кредит має бути використаний лише на цілі, що передбачені кредитним договором. Кредитні кошти можуть призначатися для:

• поповнення оборотних коштів;

• здійснення капітальних витрат та інвестицій;

• забезпечення споживчих витрат.

Отже, дотримання банками України вказаних принципів дозволяє значно підвищити ефективність кредитних операцій, підвищити доходи від їх проведення, забезпечити собі стійкість та стабільність, таким чином, зберегти інтереси інвесторів та вкладників банку. [11]

Кредитний комітет повинен прикласти максимум зусиль для того, щоб одержати найбільш надійну (достовірну) інформацію, як основу для подальшого об'єктивного аналізу й реальної оцінки ситуації. При проведенні аналізу кредитний експерт використовує наступні джерела інформації:

1. В обов'язковому порядку відвідування й огляд всіх “точок” діючого бізнесу позичальника, з метою одержання більш об'єктивної інформації про клієнта: рівні професіоналізму потенційного позичальника, його підприємницьких здатностях, організаторських і ділових якостях, кваліфікації його співробітників і т.д.;

2. Бесіда з підприємцем або керівником (засновником), а також з головним бухгалтером підприємства. Вірогідність отриманої інформації й коректність наданих документів повинна бути перевірена з використанням інших альтернативних джерел, включаючи бесіди з персоналом, членами родини й т.п.;

3. Відомості про інші напрямки бізнесу позичальника;

4. Відвідування складських приміщень і перевірка звітності (документів) по складу;

5. У випадку, якщо клієнт веде підприємницьку діяльність без утворення юридичної особи, то в обов'язковому порядку відвідується його місце проживання, з метою одержання інформації про соціально-економічне положення потенційного позичальника.

6. Статистика: вивчення ринку, визначення частки клієнта і його конкурентноздатності, облік валютних ризиків і т.д.

У процесі спілкування із клієнтом, кредитний комітет повинен діяти професійно: зібрати достовірну інформацію швидко й коректно, не принижуючи достоїнства клієнта й не порушуючи позитивного іміджу банку.

Проведення фінансово-економічний аналіз проводить кредитний експерт, а саме:

1.      В день відвідування підприємства необхідно організувати присутність:

- особи, яка повною мірою володіє всією інформацією про поточне положення справ на підприємстві (директор, власник, засновник);

- головного бухгалтера, або особи, що повною мірою розуміються в бухгалтерії організації;

- менеджерів, які ведуть окремі напрямки діяльності підприємства, у випадку його багатопрофільності.

2. На момент проведення фінансово економічного механізму бухгалтерією підприємства повинні бути підготовлені необхідні документи.

Перша частина аналізу складається з якісної оцінки суб'єкта підприємницької діяльності. Оцінка проводиться по двох основних напрямках: оцінка фактору менеджменту й оцінка фактору ринку. Фактор менеджменту містить у собі: рівень менеджменту, ступінь довіри до клієнта, кредитну історію й готовність нести особисту відповідальність за кредит. Аналіз ринку містить у собі оцінку привабливості виробленого продукту, виробничі фактори, структуру клієнтської бази, мережа покупців/постачальників, наявність і ступінь впливу конкуренції, тривалість діяльності й будь-які інші фактори, які можуть впливати на ділову активність підприємства.

Рівень менеджменту визначається в першу чергу професійним досвідом менеджерів або власників, а також стажем роботи в посаді менеджера або строком перебування як власника, віком, характером, зв'язками в діловому світі, технічними знаннями. Ці якості знаходять надалі своє відбиття в керуванні бізнесом у цілому, тобто в сферах планування, маркетингу, організаційних навичках і т.д.

Ступінь довіри до клієнта містить у собі відкритість, чесність, готовність клієнта надати фактичну інформацію. Вона також містить у собі стабільність, що визначається в т.ч. тривалістю проживання по одній адресі й родинний стан.

Кредитна історія містить у собі попередній досвід роботи із кредитами. Успішні погашення попередніх кредитів - гарний знак і свідоцтво того, що клієнт діє відповідально. Чим довше клієнт обслуговується в банку, тим краще банку відомі його бізнес і тим вище ймовірність того, що відносини між ними позитивні. Варто також ураховувати кредитну історію інших (колишніх і дійсних) фірм керівника позичальника.

Особиста відповідальність керівників за кредит, одержуваний фірмою, дуже важлива при кредитуванні клієнтів, що працюють у мікро- і малому бізнесі, оскільки в подібного роду бізнесі ділова й приватна сфери найчастіше тісно переплетені. Так, при роботі із клієнтом, що згодний нести особисту відповідальність за дії своєї компанії, ризик не повернення кредиту значно знижений.

Ринкове положення визначається шляхом аналізу привабливості виробленого компанією продукту, а також залежить від факторів виробництва, структури клієнтів, структури постачальників, конкуренції, тривалості ділової активності й інших факторів, які визначаються специфікою діяльності тієї або іншої компанії. 

Привабливість продукту визначається його ціною, якістю, асортиментами й іміджем вироблених клієнтом товарів або послуг. Ці фактори допомагають диференціювати різні компанії по ступені привабливості виробленого продукту. Як правило, компанія, що провадить або продає продукт високої якості або гаму високоякісних продуктів за розумною ціною буде мати високу привабливість продукту й буде менш ризикованої як позичальник. При цьому треба врахувати цільову групу, для якої провадиться даний продукт.

Фактори виробництва містять у собі кваліфікацію робітників, стан виробничих приміщень й устаткування, наявність комунікацій, місце розташування. Кваліфікація робітників повинна містити в собі не тільки наявність відповідного диплома, але також досвід роботи, мотивацію й стабільність робочої чинності. Підприємство повинне бути розташоване поблизу ринку збуту або сировинної бази, і бути легко доступним для своїх постачальників. 

Структура клієнтської бази також є важливим чинником. Невелика кількість клієнтів спричиняє підвищення ризиків для компанії. Якщо один клієнт із п'яти не зможе заплатити, підприємство може зштовхнутися із проблемою руху грошових коштів, але якщо один зі ста клієнтів одного розміру не зможе заплатити, ризик набагато менше. Інакше кажучи, клієнтська структура повинна бути широко розвинена. Там, де це неможливо, акценти повинні бути розставлені на платоспроможності клієнтів позичальника, а також на якості здійснення ними платежів позичальникові.

Те ж саме можна сказати й про постачальників. Чим ширше база постачальників, тим менше ймовірність того, що підприємство зіштовхнеться з порушеннями з боку постачальників і вище ймовірність стабільності руху грошових коштів.

Тривалість ділової активності гарний знак того, що клієнт буде платоспроможний незалежно від сезонності й економічних циклів. Кредитування підприємства, що працює в даному бізнесі більше двох років і має більшу поінформованість про ринок, його фінансовій динаміці й менеджменті, а також має сформовані відносини з постачальниками й споживачами, спричиняє менший ризик, ніж кредитування нового бізнесу.

Під час візиту до потенційного позичальника КЕ повинен зібрати всю інформацію, необхідну для оцінки його платоспроможності й фінансової стабільності, з'ясувати перспективи подальшої діяльності й бажання погашати кредит, а також визначити обсяг і вид застави, що був би адекватний для забезпечення кредиту.

Особиста відповідальність керівників за кредит, одержуваний фірмою, дуже важлива при кредитуванні клієнтів, що працюють у мікро- і малому бізнесі, оскільки в подібного роду бізнесі ділова й приватна сфери найчастіше тісно переплетені.

З метою підвищення та стабільності банківської системи, захисту інтересів кредиторів і вкладників банків Національним банком України встановлюється порядок формування та використання резерву для відшкодування можливих втрат за кредитними операціями банку.