8.2. Найбільш розповсюдженні способи вогнезахисту суднобудівних конструкцій

Найбільш розповсюдженні способи вогнезахисту суднобудівних конструкцій: нанесення вогнезахисних покриттів; введення антипіренів – глибока або хімічна обробка; введення негорючих наповнювачів; хімічне модифікування полімерів природних ( дерево) та синтетичних.

В сучасному суднобудуванні в цілях протипожежної безпеки використовуються різноманітні види негорючої ізоляції, зашивки та покриттів: напилювана ізоляція; жорстка ізоляція щільністю більше 130 кг/м³ (мінеральна вата підвищеної жорсткості, плити теплоізоляційні термоперлітові гідрофобізірованні, плити теплоізоляційні базальтові); ізоляція яка установлюється за допомогою клею з додатковим механічним кріпленням або без нього; м’яка ізоляція – волокнисті та інші матеріали щільністю менше 130 кг/м³ ( вата мінеральна, мати звуко поглинаючі, базальтові, які установлюються за допомогою приварних шпильок); пухло волокнисті матеріали щільністю 70 кг/м³ і менше у вигляді плит, пакетів та матів – замість кріплення на шпильках дана ізоляція може кріпитись на розтяжку зі стальної проволоки, яка натягнута на лати, кріпиться до інших деталей або приклеюється до корпусу; листова зашивка; зашивка конструктивними плитами або напилюванням; мастичні покриття – палубні та інші, які наносяться вручну або механізовано (у тому числі напилюванням).

Для вогнезахисту стальних конструкцій використовують фосфатні покриття. Вогнезахист цим покриттям виконується механізовано обладнанням аеродинамічної дії ТМ-ІА методом напилювання. Вогнестійкість захисту конструкцій досягає 0,5-3 години в залежності від товщини покриття. Спучене покриття ( тобто утворює при температурі

170⁰ С пористий теплоізоляційний шар в декілька сантиметрів) для сталі та алюмінію випускається у вигляді густотілої пасти, яка розбавляється водою до консистенції еластичної шпаклівки. Воно представляє з себе суспензію термостійких газо утворюючих компонентів та волокнистих наповнювачів у водяному розчині полімерного зв’язуючого, яка складається зі смоли, карбоксилметилцелюлози, амофосу, діціандіаміду та інших наповнювачів. Це покриття наноситься за допомогою пнемо розпушувача або за допомогою пензля у кількості 5 кг/м² . Конструкції перед захистом цим составом очищають від іржі, обезжирюють та ґрунтують. Товщина сухого шару повинна складати не менше 4 мм. Покриття підвищує вогнестійкість стальних конструкцій до 0,75 – 1,00 години, а алюмінієвих до 0,25 – 0,5 години. Термін служби такого покриття в сухих поміщеннях складає 10 -15 років. Це покриття рекомендується використовувати в опалюваних приміщеннях з відносною вологістю повітря не більше 80% .

Для вогнезахисту металічних конструкцій використовують теплоізоляційні матеріали: гіпсокартонні та гіпсоволокнисті листи, перлитофосфогеліві плити та інші.

Обшивка з полегшених гіпсокартонних та гіпсоволокнистих листів товщиною 10 – 20 мм кріплять на металевий каркас за допомогою холодно гнутих профілів з оцинкованої сталі. Відстань між металоконструкцією та вогнезахисними листами повинно бути не менше 25 мм. Вогнезахист металевих конструкцій гіпсокартоном в один шар (товщиною 16 мм) забезпечують границю вогнестійкості колон 1 годину.

У склад перлитофосфогелівих плит входять перліт, рідке скло, ортофосфорна кислота та гідрофобізіруючі добавки. Об’ємна маса цих плит 200 – 300 кг/м³ . Захист з перлитофосфогелівих плит витримує температуру 800⁰С та при товщині 50 мм забезпечує стальним конструкціям границю вогнестійкості 2,5 години.

На сьогоднішній час особливо актуальними в протипожежних конструкціях негорючі теплоізоляційні матеріали низької щільності (р=10…..50 кг/м³ ).