Тема 2. Правові та організаційні основи охорони праці

6. Законодавство України про охорону праці

Законодавство України «про охорону праці» базується на положеннях Конституції України, зокрема на статтях 43 (про право на працю), 45 (про право на відпочинок), 46 (про право на соціальний захист)

Основним законодавчим документом в галузі охорони праці є Закон України «Про охорону праці», який визначає основні положення щодо реалізації конституційного права працівників на охорону їх життя і здоров’я у процесі трудової діяльності.

Кодекс законів про працю (КЗпП) регулює трудові стосунки працівників. Є ряд інших нормативно-правових документів, які тісно переплітаються з законом «Про охорону праці». Зокрема Закони «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності», «Про підприємства в Україні» (ст.25), «Про колективні договори і угоди» (ст.7), «Про охорону навколишнього природного середовища», «Основи законодавства України про охорону здоров’я» та інші.

7. Основні принципи державної політики України в галузі охорони праці

Державна політика в галузі охорони праці базується на наступних основних принципах Закону «Про охорону праці»(ст.4):

- пріоритет життя на здоров'я працівників, повна відповідальність роботодавця за створення належних безпечних і здорових умов праці;

- підвищення рівня промислової безпеки шляхом забезпечення суцільного технічного контролю за станом виробництва,технологій та продукції,а також сприяння підприємствам у створенні безпечних та нешкідливих умов праці;

• комплексне розв'язання завдань охорони праці на основі загальнодержавної,галузевої, регіональних програм з цього питання та з урахуванням інших напрямів економічної і соціальної політики, досягнень в галузі науки і техніки та охорони довкілля;

• встановлення єдиних вимог з охорони праці для всіх підприємств і суб'єктів підприємницької діяльності;

адаптація трудових процесів до можливостей працівника з урахуванням його здоров'я та психологічного стану;

• використання економічних методів управління охороною праці;

• інформування населення, проведення навчання, професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці;

• забезпечення координації діяльності влади, установ, об'єднань громадян;

• використання світового досвіду організації роботи щодо поліпшення умов і підвищення безпеки праці на основі міжнародного співробітництва.

8. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці

Гарантії прав працівників на охорону праці закладені в розділі II Закону України «Про охорону праці». Це стосується перед усім трудового договору,умови якого не можуть містити положень,які б суперечили законам та іншим нормативно-правовим актам.

Під час укладання трудового договору роботодавець повинен проінформувати працівника під розписку про умови праці та наявність на його робочому місці небезпечних і шкідливих виробничих факторів,які ще не усунуто,можливі наслідки їх впливу на здоров'я та про права працівника на пільги і компенсації за роботу в таких умовах відповідно до законодавства і колективного договору.

Роботодавець не може пропонувати працівнику роботу,яка за медичним висновком йому протипоказана. До виконання робіт підвищеної небезпеки та тих,що потребують професійного добору,допускаються особи лише за наявності висновку психофізіологічної експертизи.

Згідно із законом усі працівники підлягають загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання,які спричинили втрату працездатності.

Працівник має право відмовитися від дорученої роботи,якщо створилася виробнича ситуація,небезпечна для його життя чи здоров'я, або для людей,які його оточують,або для виробничого середовища чи довкілля.

Працівник має право розірвати трудовий договір за власним бажанням,якщо роботодавець не виконує законодавства про охорону праці,не дотримується умов колективного договору з цих питань.

Працівники,зайняті на роботах з важкими та шкідливими умовами праці, безоплатно забезпечуються лікувально-профілактичним харчуванням,молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою,мають право на оплачувані перерви санітарно-оздоровчого призначення,скорочення тривалості робочого часу,додаткову оплачуючи відпустку,пільгову пенсію,оплату праці у підвищеному розмірі на інші пільги та компенсації,що надаються в порядку, визначеному законодавством.

Водночас передбачене безоплатне за існуючими нормами виділення спеціального одягу та взуття й інших засобів індивідуального захисту,а також мийні та знешкоджуючі засоби.

Законом передбачене відшкодування шкоди у разі ушкодження здоров'я працівника або у разі його смерті.

Виплат сум, що належать потерпілому працівникові за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги проводять із Фонду соціального страхування від нещасних випадків.