
- •В .І. Винар
- •2. Зразки відповідей на питання
- •Перелік екзаменаційних питань з навчальної дисципліни «Основи охорони праці»
- •Зразки відповідей на питання
- •Тема 1. Вступ. Загальні питання охорони праці
- •1. Мета та завдання вивчення дисципліни «Основи охорони праці», основні розділи
- •2. Сучасний стан охорони праці в Україні та за кордоном
- •3. Суб’єкти і об’єкти охорони праці
- •4. Основні терміни та визначення в галузі охорони праці
- •5. Класифікація шкідливих та небезпечних виробничих чинників
- •Тема 2. Правові та організаційні основи охорони праці
- •6. Законодавство України про охорону праці
- •7. Основні принципи державної політики України в галузі охорони праці
- •8. Гарантії прав працівників на охорону праці, пільги і компенсації за важкі та шкідливі умови праці
- •9. Охорона праці жінок, неповнолітніх, інвалідів
- •10. Обов’язки працівників щодо додержання вимог нормативно-правових актів з охорони праці
- •12. Нормативно-правові акти з охорони праці (нпаоп): визначення, основні вимоги та ознаки, структура та реєстр
- •13. Стандарти в галузі охорони праці, система стандартів безпеки праці, міждержавні та національні стандарти України з охорони праці
- •14. Санітарні, будівельні норми, інші загальнодержавні документи з охорони праці
- •16. Фінансування охорони праці, основні принципи і джерела
- •Тема 3. Державне управління охороною праці, державний нагляд і громадський контроль за охороною праці
- •17. Система державного управління охороною праці в Україні
- •18. Компетенція та повноваження органів державного управління охороною праці. Національна рада з питань безпечної життєдіяльності населення
- •19. Органи державного нагляду за охороною праці, їх основні повноваження і права
- •20. Громадський контроль за дотриманням законодавства про охорону праці
- •Тема 4. Організація охорони праці на підприємстві
- •21. Структура, основні функції і завдання управління охороною праці в організації
- •22. Служба охорони праці підприємства, завдання, функції, підпорядкованість, чисельність, права працівників, організація роботи
- •23. Комісія з питань охорони праці підприємства, основні завдання та права
- •24. Регулювання питань охорони праці у колективному договорі
- •25. Атестація робочих місць за умовами праці, мета та зміст, порядок проведення
- •26. Кольори, знаки безпеки та сигнальна розмітка
- •27. Стимулювання охорони праці
- •Тема 5. Навчання з питань охорони праці
- •28. Принципи організації та види навчання з питань охорони праці
- •29. Навчання і перевірка знань з питань охорони праці працівників під час прийняття на роботу і в процесі роботи посадових осіб та працівників, які виконують роботи підвищеної небезпеки
- •30. Інструктажі з питань охорони праці, їх види, порядок проведення
- •31. Стажування (дублювання) та допуск працівників до самостійної роботи
- •Тема 6. Профілактика травматизму та професійних захворювань
- •32. Виробничі травми, професійні захворювання, нещасні випадки виробничого характеру, основні причини інциденти та невідповідності
- •33. Мета та завдання профілактики нещасних випадків, професійних захворювань і отруєнь на виробництві, основні заходи по їх запобіганню
- •Тема7. Основи фізіології та гігієни праці
- •34. Основи фізіології та гігієни праці, їх значення
- •35. Роль центральної нервової системи в трудовій діяльності. Втома
- •36. Чинники, що визначають санітарно-гігієнічні умови праці, оцінка умов праці та забезпечення належних, безпечних і здорових умов праці
- •Тема 7.1. Повітря робочої зони
- •37. Робоча зона та повітря і мікроклімат робочої зони
- •38. Нормування та контроль параметрів мікроклімату, заходи та засоби нормалізації його параметрів
- •39. Повітряне середовище, джерела забруднення, контроль за його станом
- •40. Гранично-допустимі концентрації (гдк) шкідливих речовин, заходи та засоби попередження забруднення повітря робочої зони
- •41.Організація повітрообміну в приміщеннях, повітряний баланс, кратність повітрообміну
- •42. Вентиляція, її види, вибір та конструктивне оформлення
- •Тема 7.2. Освітлення виробничих приміщень
- •43. Основні світлотехнічні величини
- •44. Класифікація та основні вимоги до виробничого освітлення
- •45. Нормування освітлення, розряди зорової роботи та проектування системи освітлення
- •46. Джерела штучного освітлення, лампи, світильники та експлуатація систем виробничого освітлення
- •Тема 7.3. Вібрація
- •47. Вібрація, її джерела, класифікація і характеристики
- •48. Дія вібрації на людину, гігієнічне нормування, методи контролю параметрів вібрації
- •49. Типові заходи та засоби колективного та індивідуального захисту від вібрацій.
- •Тема 7.4. Шум, ультразвук та інфразвук
- •50. Параметри звукового поля: звуковий тиск, інтенсивність, частота, коливальна швидкість та звукова потужність джерела звуку
- •51. Класифікація шумів, їх нормування, контроль параметрів
- •52. Шкідливі наслідки шуму, методи та засоби колективного та індивідуального захисту від шуму
- •53. Інфразвук, його джерела, параметри, нормування та контроль рівнів
- •54. Ультразвук, його джерела, параметри, нормування та контроль рівнів
- •55. Дія ультразвуку та інфразвуку на людину, основні методи та засоби захисту
- •Тема 7.5. Електромагнітні поля та випромінювання радіочастотного діапазону
- •56. Джерела, особливості і класифікація електромагнітних випромінювань та електричних і магнітних полів, їх характеристика
- •57. Нормування електромагнітних випромінювань, прилади та методи контролю.
- •58. Вплив електромагнітних випромінювань та полів на людину та захист від їх дії
- •Тема 7.6. Випромінювання оптичного діапазону
- •59. Класифікація та джерела випромінювань оптичного діапазону
- •60. Особливості інфрачервоного, ультрафіолетового та лазерного випромінювань, нормування та методи контролю
- •61. Вплив на організм людини інфрачервоного, ультрафіолетового випромінювань, засоби та заходи захисту від їх дії
- •Тема 7.7. Іонізуюче випромінювання
- •62. Виробничі джерела іонізуючого випромінювання, класифікація і особливості їх використання
- •63. Шкідливість іонізуючого випромінювання, методи та засоби захисту персоналу від його дії у виробничих умовах
- •Тема 7.8. Санітарно-гігієнічні вимоги до планування і розміщення виробничих і допоміжних приміщень
- •64. Класи шкідливості підприємств за санітарними нормами, санітарно-захисні зони підприємств
- •65. Вимоги до розташування промислового майданчика підприємства, до енерго- та водопостачання, каналізації, транспортних комунікацій, до виробничих та допоміжних приміщень
- •66. Вимоги охорони праці до розташування виробничого і офісного обладнання та організації робочих місць
- •Тема 8. Основи виробничої безпеки
- •Тема 8.1. Загальні вимоги безпеки
- •67. Загальні вимоги безпеки до технологічного обладнання та процесів
- •68. Безпека під час експлуатації посудин, що працюють під тиском
- •69. Безпека під час вантажно-розвантажувальних робіт
- •Тема 8.2. Електробезпека
- •70. Дія електричного струму на організм людини, електричні травми
- •71. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •72. Класифікація приміщень за ступенем небезпеки ураження електричним струмом
- •73. Умови ураження людини електричним струмом
- •74. Напруга дотику і крокова напруга
- •75. Безпечна експлуатація електроустановок: електрозахисні засоби і заходи
- •76. Надання першої допомоги при ураженні електричним струмом
- •Тема 9. Основи пожежної профілактики на виробничих об’єктах
- •77. Показники вибухопожежонебезпечних властивостей матеріалів і речовин
- •78. Категорії приміщень за вибухопожежонебезпечністю
- •79. Класифікація вибухонебезпечних та пожежонебезпечних приміщень і зон
- •80. Основні засоби і заходи забезпечення пожежної безпеки виробничого об’єкту
- •81 Пожежна сигналізація. Засоби пожежегасіння
- •82. Дії персоналу при виникненні пожежі
- •83. Забезпечення та контроль стану пожежної безпеки на виробничих об’єктах
- •84. Вивчення питань пожежної безпеки працівниками.
- •Методичне забезпечення
42. Вентиляція, її види, вибір та конструктивне оформлення
Для створення і підтримання необхідних параметрів мікроклімату робочої зони виробничого приміщення використовують,зокрема,системи вентиляції.
Вентиляцією називають сукупність заходів та засобів, що забезпечують організований і регульований повітрообмін у виробничих,житлових та громадських будівлях.
Вентиляція призначена для забезпечення санітарно-гігієнічних і технологічних вимог - вилучати із приміщення забруднене,вологе або нагріте повітря та подавати чисте і свіже.
Вентиляція залежно від способів приведення в рух повітря, може бути природною, механічною (примусовою чи штучною) чи комбінованою. За своїм призначенням вентиляцію поділяють на робочу та аварійну.
За місцем дії - загальнообмінна, місцева,комбінована.
Загальнообмінна вентиляція сприяє підтриманню необхідних параметрів повітряного середовища у всьому обємі приміщення.
Місцева вентиляція влаштовується лише у місцях виділення шкідливих речовин.
У виробничих приміщеннях, де можливе раптове потрапляння в повітря робочої зони великої кількості шкідливих парів і газів,влаштовують аварійну вентиляцію (витяжну). На виробництві часто комбінують системи вентиляції (загальнообмінну з місцевою, загальнообмінну з аварійною).
За напрямом потоків повітря вентиляція буває припливною та витяжною.
Припливна вентиляція створює сприятливі умови в обмеженій частині приміщення шляхом подачі чистого повітря ззовні
( повітряні душі,повітряні завіси й оази).
Витяжна вентиляція запобігає розповсюдженню забруднюваності повітря в робочій зоні та приміщеннях шляхом видалення забрудненого повітря в атмосферу.
Усю сукупність пристроїв для обробки, транспортування,подачі і видалення повітря називають вентиляційною системою.
Припливна вентиляційна система нагнітає чисте повітря в приміщення і складається з таких елементів : повітрозабірного пристрою (повітроприймача) для забирання чистого повітря, який встановлюється зовні будівлі; повітропроводів,по яких повітря подається в приміщення; фільтрів для очищення повітря від пилу; колориферів, де повітря нагрівається; вентилятора; повітророзподільних пристроїв (насадок, натрубків),які забезпечують надходження повітря в потрібну зону із заданою швидкістю і в потрібній кількості. Забруднене повітря витісняється свіжим через двері, вікна, ліхтарі і щілини будівельних конструкцій.
Витяжна вентиляційна система видаляє забруднене повітря в атмосферу і складається з витяжних отворів або насадок, через які повітря видаляється з приміщення; вентилятора, повітропроводів, якими повітря , що видаляється транспортується з приміщення до місця викиду; пристроїв для очищення повітря від пилу або газів; пристроїв ( витяжні шахти ) для викиду повітря на висоті не менше 1 м. над гребенем даху.
При роботі системи витяжної вентиляції чисте повітря потрапляє в приміщення через вікна, двері, нещільності конструкцій огороджень.
У системі припливно-витяжної вентиляції повітря в приміщення подається приливною вентиляцією, а видаляється витяжною вентиляцією, які працюють одночасно. В холодний період року для економії тепла повторно використовують повітря приміщення, яке видаляється витяжною системою і частково потрапляє в це приміщення через припливну систему, зєднану з витяжним повітропроводом. Таке повторне використання повітря приміщень у припливно-витяжній вентиляції називається рециркуляцією. Така система вентиляції сприяє зниженню затрат на очищення повітря, що поступає з атмосфери, а також на його нагрівання.
Місцева витяжна вентиляція буває відкритого чи закритого типу.
Пристрої місцевої вентиляції роблять у вигляді місцевих сховищ і всмоктувачів повітря.
До всмоктувачів відкритого типу (всмоктуючий отвір розташований на деякій віддалі від джерела утворення шкідливих речовин) належать витяжні зонти ( парасолі ) бортові і бокові всмоктувачі, всмоктувальні панелі, всмоктувачі, що вмонтовані в робочі місця і в інструмент.
До всмоктувачів закритого типу ( джерело утворення шкідливих речовин розміщене в середині сховища) належать витяжні шафи, витяжні камери, бокси .
Природну вентиляцію за характером повітрообміну поділяють на загально обмінну неорганізовану й організовану.
Неорганізована або провітрювальна чи інфільтривна вентиляція полягає у забезпеченні різниці тиску (теплового чи вітрового напорів ) ззовні і всередині приміщення, що забезпечує заміну повітря у приміщенні через нещільності в огородженнях і елементах будівельних конструкцій.
Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію - просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях,тощо та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.
Організована або регульована природна вентиляція може бути канальною або (чи) безканальною(аераційною).
Безканальна (аераційна) вентиляція відбувається за рахунок різниці гравітаційного тиску повітря, що наявне всередині та ззовні приміщення , а також дії вітру. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої ( ліхтарі ) для видалення відпрацьованого повітря.
На холодний період року передбачають перекривання на необхідну величину аераційних отворів та ліхтарів з метою запобігання зниження температури повітря в робочій зоні, накопиченню в приміщення водяної пари, конденсації вологи на поверхнях.
Для збільшення природної тяги за рахунок енергії вітру над витяжними каналами встановлюють спеціальні насадки, які отримали назву дефлекторів.
Аераційна вентиляція дає змогу економити механічну енергію, перевагою її є дешевизна та простота експлуатації. Основний її недолік в тому, що повітря находить в приміщення без попереднього очищення, а видалене відпрацьоване повітря також не очищується і забруднює довкілля.
Незважаючи на значну економічну ефективність природньої вентиляції, вона не може замінити собою механічну.
Перевагами механічної вентиляції є великий радіус дії за рахунок значного тиску, створеного вентилятором; зміна або збереження необхідного повітрообміну незалежно від температури зовнішнього повітря; очищення забрудненого повітря перед видаленням його в атмосферу. Однак така вентиляція створює значне зашумлення прилеглих територій.
Природна та штучна вентиляції повинні відповідати таким вимогам:
- створювати в робочій зоні приміщень нормовані метеорологічні умови ( температуру, вологість, швидкість руху повітря );
- повністю усувати з приміщення шкідливі гази,пари, пил,аерозолі або розбавляти їх до допустимої концентрації;
- не вносити в приміщення забруднене повітря ззовні або шляхом засмоктування його із суміжних приміщень;
- не створювати на робочих місцях протягів чи різкого охолодження;
- бути доступними для керування та ремонту під час експлуатації;
- не створювати шуму, вібрацій, потрапляння в приміщення дощу,снігу та інших незручностей.
Вентиляційні системи є устаткування підвищеної небезпеки.
Наказом по підприємству призначається особа, відповідальна за безпечну експлуатацію, контроль технічного стану і обслуговування вентиляційного устаткування.
При роботі як припливної так і витяжної вентиляції повинна здійснюватися очистка повітря, яку поділяють на грубу (100 мг/куб.м),середню ( 100 - 1 мг/куб.м), тонку (1мг/куб.м) в залежності від концентрації шкідливих речовин.
Способи очищення повітря :
механічні за допомогою пиловловлювачів у вигляді пилоосаджувальних камер або циклонів та фільтрів , які бувають паперові, з тканини,електричні, масляні та інші;
фізико-хімічні , що основані на поглинанні ( сорбції ) речовин із газів чи розчинів ;
каталітичні (каталізатори взаємодіють з речовинами ).
На підприємстві може здійснюватися кондиціювання повітря, використовуватися системи опалення ( водяне, парове, повітряне, комбіноване).